«Дорога в один кінець»: примусова мобілізація на окупованих територіях
«Часткова мобілізація» в росії відлунням перекинулася на окуповані території України. Саме тоді, коли росіяни тікають за кордон від путіна, тисячі українців залишаються в заручниках кремлівського режиму, живучи під постійною загрозою опинитися на службі в армії рф.
Про те, чи жителі окупованих територій саботують ворожий призов та що роблять загарбники, аби набрати більше новобранців, — у матеріалі hromadske.
Свідомий геноцид українців
Мобілізація на окупованому Донбасі почалася ще в лютому. І хоча людей забирають служити в угрупованнях «ДНР» та «ЛНР», а не до армії рф, цей призов фактично здійснює кремль.
«Ці квазісуб’єкти перебувають під цілковитим контролем росії. Тому російська федерація несе повну відповідальність за діяльність підконтрольних їй незаконних збройних формувань на території України», — зауважує правозахисник Регіонального центру прав людини Юрій Усманов.
У перші місяці війни в соцмережах з'являлися відео, як жителі Луганщини благають не забирати їх на війну. Відтоді охочих воювати за росію під прапорами псевдореспублік не побільшало, але військові комісари продовжують шукати потенційних солдатів.
«У цієї мобілізації є початок, але немає кінця. Таке “вигрібання” чоловіків — це наслідки геноцидального характеру цієї війни. Це війна проти існування українців, тому для них (росіян — ред.) неважливо, яким чином українці загинуть, по який бік барикад вони будуть перед смертю», — розповідає адвокаційна директорка Центру прав людини ZMINA Альона Луньова.
Тут закон один — автомат
Українці, які залишилися на окупованих територіях і не хочуть поповнити лави злочининих угруповань, змушені переховуватися. Один із таких — луганчанин Олександр (ім’я змінене з міркувань безпеки) — розповів hromadske про свою ситуацію. 37-річнийчоловік від початку повномасштабного вторгнення майже не виходив зі своєї квартири. До Луганська приїхав провідати батьків незадовго до того, як керівництво псевдореспублік 18 лютого заборонило виїжджати чоловікам. І тоді фактично опинився в заручниках окупаційної влади. У нього місцева прописка, тож будь-якої миті чоловіка можуть призвати «на захист республіки».
«Кілька разів виходив тільки двері під'їзду відчинити, але не світився надворі. То був максимум. Зараз мешкаю у квартирі, у якій не прописаний. Тож до мене навряд чи прийдуть. Хіба що якщо почнуть заходити до кожної квартири в під’їзді. Вони забирають усіх, кого побачать, а життя одне. По-перше, у мене є дитина, я маю для чого жити, мені є що втрачати. А по-друге, 2014 року я зробив вибір і жодного дня не підтримував те, що тут відбувається. Тут закон один — автомат. У мене багато знайомих, які тут сидять, бо тут їхня батьківщина, старі батьки чи нерухомість. Люди просто чекають на Україну», — розповідає Олександр.
За його словами, мобілізація в місті проходить жорстко. Комісари навіть не думають вручати повістку. Людей просто «пакують» на вулиці, саджають до автобусів. Відбирають телефони, тож зв’язатися з ними неможливо. На думку Олександра, окупанти намагалися зловити більше людей після поразки під Харковом та втрати Лиману, щоб поповнити особовий склад.
Чоловік описує один із випадків мобілізації, який бачив на власні очі з балкона квартири: «Сиділи у дворі два хлопці, до них підійшли люди у військовій формі. Одному вдалося втекти, а другого взяли під руки та повели».
Якщо у великих містах окупанти діють обережніше, оскільки не хочуть зайвого розголосу, то в невеликих населених пунктах комісари зовсім не знають страху — вторгаються на приватну територію.
«У мене є родичі в Первомайську та Кіровську (2016 року місто перейменували на Голубівку — ред.), недалеко від лінії розмежування. Там усе набагато гірше. У приватному секторі перевіряють усі будинки. Перелазять або зламують хвіртки, оглядають горища чи підвали», — зазначає Олександр.
Чоловік думав виїхати з окупованих територій, однак ризики занадто великі: «Пропонують виїхати, за 15-20 тисяч рублів довезти до кордону “ЛНР”. Але вони розповідають красиві казки, а по факту просто виконують роль таксі й не дають жодних гарантій, що ти доїдеш до пунктів пропуску. По дорозі є блокпости, на яких чатують працівники “МГБ “ЛНР””, які можуть тебе затримати і направити служити».
За словами голови Луганської ОВА Сергія Гайдая, бували випадки, коли чоловіки намагалися виїхати з області і пропонували хабар. Розцінки сягали 20 тисяч доларів. Як зазначає Гайдай, якщо людина відмовляється від мобілізації, її можуть кинути до підвалу і тримати там, поки «не одумається».
Олександр згадує своїх друзів та знайомих, які не хотіли брати до рук зброю, але їх змусили служити в «армії». За словами чоловіка, тільки один його знайомий повернувся живим із фронту.
«Литковий м'яз йому відірвало міною, але він залишився живим. Зараз удома лежить. А так для більшості це дорога в один кінець. Підтримувати зв'язок неможливо, оскільки забирають телефони. Людей, яких тут ловлять, кидають на передову і лишають там», — розповідає Олександр.
Новомобілізованих відправляють на війну без особливої підготовки, зазначає Сергій Гайдай: «Вони швидко гинуть. Інколи командири йдуть на хитрість: за два-три дні до того, як вони мають виплатити своїм солдатам зарплату, відправляють їх у бій. Там гине 10-15 людей, і командири забирають гроші собі».
Гайдай додає, що окупанти скасували медичну комісію. Тобто неважливо, чи має людина якісь проблеми зі здоров'ям чи навіть тяжкі хронічні хвороби, — її однаково можуть мобілізувати.
Донецьк — місто амазонок
Подібна ситуація і в сусідньому Донецьку, розповідає Анастасія. У місті залишилися її батьки.
«Мій батько зараз сидить удома. Живе він не за пропискою. Минулого разу, на початку війни, просидів два місяці. Тоді Донецьк перетворився на “місто амазонок”. Тобто в місті на вулицях та у транспорті — лише жінки. Потім ажіотаж упав, чоловіків, які вільно гуляли містом, стало більше, мобілізація відійшла на другий план. Нині історія повторюється», — зазначає Анастасія.
Міліція «республіки» та військові комісари ховаються біля під’їздів, ловлять людей у магазинах чи місцях, де донеччани набирають воду.
«Якщо чоловік живе один, йому важко знайти людину, яка буде його покривати і приносити додому необхідні для життя речі, продукти. Ну і якось гроші заробляти треба», — зауважує Анастасія.
Містяни створюють чати в месенджерах і діляться інформацією про місця «збирачів душ», як називають представників окупаційної влади.Деякі чоловіки намагаються уникнути служби в будь-який спосіб.
«Мені буквально вчора мати розповідала, що в її колеги призвали чоловіка. Треба було швидко вигадати, що робити. Тому він потрапив до психіатричної лікарні. Нині лежить там, адже альтернатива — це йти на смерть», — розповідає Анастасія та зазначає, що після мобілізаційних заходів навіть ті її знайомі, хто раніше вітав «русскій мір», змінили свою думку й «прикусили язика».
Правозахисник Гельсінської спілки з прав людини Сергій Мовчан пояснює, що мобілізація на територіях так званих «ЛНР» і «ДНР» проходить хвилями: «Коли вони проводять ці фейкові процедури, у них немає мети призвати тисячі людей одномоментно. У них це як системна практика поповнення гарматного м’яса».
Окупанти вже не просто ловлять людей на вулиці, але й намагаються мобілізувати українських військовополонених, яких утримують в Оленівці. Принаймні пропагандистські ЗМІ повідомили, що нібито полонені українці самі хочуть приєднатися до одного з козачих батальйонів, щоб воювати проти України, і попросили про дозвіл «парламент» «ДНР».
«Цим вони намагаються прикрити насильницький призов наших військових або ж узагалі приховати катування над ними або ж їхню насильницьку смерть. Тому що ми знаємо, що вони катують їх і застосовують до них насильство. Навіть якби таке прохання і було б — сама росія не має права відсилати їх на війну. Стаття двадцять третя Женевської конвенції вказує, що жодного військовополоненого не можна відправляти до району бойових дій», — розповідає правозахисник Регіонального центру прав людини Юрій Усманов.
У Маріуполі мобілізують людей із донецькою пропискою і відправляють на фронт, однак самих маріупольців поки не чіпають, повідомив заступник мера Петро Андрющенко.
Повістка на світанку
У Криму за чоловіками прийшли одразу після оголошення путіним «часткової мобілізації». Журналіст, який зараз перебуває на півострові, розповів hromadske на умовах анонімності, що кримчани налякані незалежно від політичних уподобань: «Дуже багато людей поїхало. Сімферополь спорожнів. У перший день після цього указу можна було помітити, що за кермом автівок самі лише жінки. Є інформація, що до людей приходили о 5-й ранку й відразу їх забирали. Зафіксований випадок, коли чоловіку принесли повістку представники військкомату, яких супроводжували працівники поліції. Він відразу сказав, що не піде ні на яку війну. Його скрутили та відвезли до мобілізаційного пункту. Хлопцеві 20 років, до цього він не служив. Ще один інцидент був у Бахчисараї в день оголошення мобілізації. Людям стукали у квартири з проханням про допомогу, кричали: "Відчиніть двері, допоможіть!". Місцеві виходили, а там стояв комісар, який вручав повістку».
«Запрошення на службу» отримують навіть люди без кінцівок. Наприклад, у селищі Нижньогірському повістку намагалися вручити чоловіку з протезом ноги, розповів hromadske кримчанин Ігор: «Повістку прислали, хоча у військкоматі мали би знати, що він непридатний до служби. Особливо не розбираються, смикають усіх, а там уже кому як вдасться “відпетляти”».
Багато тих, хто отримав повістку, спробували виїхати до Грузії чи Казахстану через росію. Однак, за інформацією громадської організації «Крим SOS», 25 вересня повістки почали роздавати вже на кордоні. Чоловіків, які отримали документ, не випускали.
Як зазначають у «Крим SOS», повістки на півострові роздавали також у громадських місцях. Зафіксовано випадок, коли працівники військкоматів у супроводі міліції приїжджали до мечеті на п’ятничні молитви. У Бахчисарайському, Джанкойському, Сімферопольському, Судацькому та Білогірському районах чоловіків після вручення повістки примусово садили до автобуса й доставляли до військкомату.
«Ми кажемо про "насильницьку мобілізацію", але цей термін не тільки про застосування фізичної сили. Йдеться про загрозу застосування сили, примус, викликаний страхом, затриманням, психологічний тиск чи зловживання владою стосовно особи», — пояснює аналітик «КримSOS» Євгеній Ярошенко.
За інформацією постійної представниці Президента України в АРК Таміли Ташевої, у перші дні понад півтори тисячі повісток роздали лише кримським татарам. Це велика цифра, з огляду на те, що киримли становлять 13–15 % від усіх жителів півострова.
«Такі масштаби мобілізації створюють ризик прихованого геноциду кримськотатарського народу, який росія може цілеспрямовано знищувати, кинувши на війну проти власної держави», — зазначає Ярошенко.
Напередодні лиха
На Херсонщині мобілізації поки не оголошували. Хоча в Генштабі повідомляють, що в обласному центрі таки затримують чоловіків призовного віку. Правозахисники очікують, що після анексії росією нових територій окупанти примусово роздадуть українцям російські паспорти і тоді поповнять ними свою армію. А можуть забирати всіх, незалежно, чи є в людини російський паспорт чи ні.
«Окупантам плювати, яке в людини громадянство, коли вона опинилася в їхній владі. Я припускаю, що за кілька днів сформуються мобілізаційні комісії і тоді ми будемо більше дізнаватися про кейси мобілізації на території Херсонської та Запорізької областей», — зазначає адвокаційна директорка Центру прав людини ZMINA Альона Луньова.
Херсонський гауляйтер Володимир Сальдо пообіцяв, що в регіоні не буде мобілізації. Та в мережі вже з’явився документ, який доводить протилежне. Його опублікував міський голова міста Євген Рищук. Згідно з документом, підготовка до «призову» вже стартувала. Сальдо наказав підготувати списки чоловіків призовного віку, які працюють на певних підприємствах.
А в Мелітополі, що на Запоріжжі, окупаційна влада вже відкрила військкомат, розповів мер міста Іван Федоров: «Гауляйтер (Євген Балицький — ред.) наказав до 10 жовтня зібрати три тисячі добровольців. Місцеві кажуть, що чоловіків будь-якого віку забирають на вулицях і везуть до комендатури для обліку. Когось відпускають за одну добу, а когось одразу. Поки що нікого до армії не забрали».
За словами Федорова, в окупованому Бердянську людям, які не хотіли йти в добровольці, висунули умову: замість себе привести одну чи дві людини. Тоді новобранця викреслять зі списку.
«Оскільки пропускний пункт Василівка заблокований, ще не пізно виїхати через тимчасово окупований Крим, а звідти прямувати до Грузії або ЄС», — зазначає Федоров.
Крім того, президент Володимир Зеленський раніше закликав українців на окупованих територіях ховатися від російської мобілізації. «Це найкращий варіант і єдиний перевірений часом. Або ж давати хабаря і виїжджати. Більше дієвих рецептів немає», — вважає Альона Луньова.
Гаага чекає
Мобілізація, яку здійснює рф на окупованих територіях, порушує міжнародне гуманітарне право, зокрема ст. 51 IV Женевської конвенції. Вона забороняє призов жителів окупованих територій до лав загарбницької армії.
«Це воєнний злочин. Вони будуть обов’язково задокументовані правоохоронними оганами, нашими громадськими та міжнародними організаціями. Тому російська федерація як держава нестиме міжнародну відповідальність. Усі винні особи, а це військово-політичне керівництво рф чи військові, які причетні до подібних злочинів, відповідатимуть у Міжнародному кримінальному суді в Гаазі або будуть засуджені судами України», — зазначає правозахисник Регіонального центру прав людини Юрій Усманов.
За його словами, саме українська судова та правоохоронна система мають покарати причетних до таких злочинів. А от Гаазький трибунал працюватиме лише над кейсами високопосадовців. І на ці рішення доведеться чекати довше.
«російська федерація буде нести відповідальність після нашої перемоги. Це лише питання часу», — висловив упевненість Усманов.
Автор: Євгеній Шульгат