Друг України, недруг британців? Чому Джонсон несподівано пішов у відставку
Низка зовнішньополітичних скандалів, масові відставки в уряді — ще кілька днів тому здавалося, що у Великій Британії цього відбутися просто не може. Попри те, що прем’єр Борис Джонсон регулярно опинявся в центрі уваги британської преси (і не лише в хорошому світлі), донедавна всі були переконані, що до літа наступного року він збереже крісло глави уряду.
Нині ж проти Джонсона пішов ледь не весь уряд — навіть деякі його найближчі соратники, зокрема міністр оборони Бен Воллес, який захищав рішення прем’єра поїхати в Україну поговорити з Володимиром Зеленським замість виступити перед однопартійцями. Чому Бориса Джонсона все ж змусили поступитися посадою, і як це вплине на підтримку Великою Британією України — у матеріалі hromadske.
Від скандалу до скандалу
Для українського спостерігача, який не надто стежить за перипетіями британської політики, відставка Джонсона може здатися несподіваним кроком. Проте це рішення назрівало досить давно — останній скандал просто спустив гачок. Але про все за порядком.
Уперше крісло прем’єр-міністра під Борисом Джонсоном похитнулося ще навесні минулого року. Тоді стало відомо про звільнення його радника Домініка Каммінґса (який, до слова, є одним із «архітекторів» кампанії з виходу Великої Британії з Європейського Союзу — можливо, ви бачили фільм Brexit: The Uncivil War, у якому Каммінґса зіграв Бенедикт Камбербетч).
Розлучення Каммінґса й Джонсона минуло не найкращим чином: про це свідчить розгромний допис у блозі ексрадника прем’єра. Він заявив про некомпетентність уряду в межах боротьби з COVID-19 та можливе розкрадання коштів під час ремонту резиденції Джонсона на Даунінг-стріт, 11.
Останній епізод став підставою для окремого розслідування. Джонсона звинувачували в тому, що він начебто взяв кошти для ремонту резиденції в обхід казни Консервативної партії, яка мала б звітувати про фінанси. І хоча його провину не довели, (а якби довели, загалом Джонсону загрожував максимум штраф), на репутацію лідера торі це все ж вплинуло.
Наступний скандал став уже набагато гучнішим і на початку червня ледь не призвів до відставки Джонсона. Тоді ж, до слова, виявилася найбільш неприємна для критиків прем’єра його риса — банальна нездатність одразу визнавати власні помилки.
«В ім’я Бога, ідіть»
З листопада ЗМІ все частіше стали публікувати фото з вечірок на Даунінг-стріт, які відбувалися роком раніше. Була лише одна проблема: вечірки припали на розпал епідемії коронавірусу у Великій Британії, а отже, суперечили встановленим самим же урядом карантинним обмеженням.
Борис Джонсон спершу вдавав, що це його не стосується, проте під тиском фотографій і однопартійців таки визнав: він не лише знав про вечірки, а й «відривався» на них. Ба більше: одна така вечірка відбулася саме того дня, коли британська королева Єлизавета ІІ поминала покійного чоловіка принца Філіпа.
Зрештою на тлі цього антирейтинг Джонсона сягнув рекордних 73%. Його соратник, колишній міністр з питань Brexit Девід Дейвіс, навіть повторив у парламенті фразу, сказану в 1648 році Олівером Кромвелем королю Карлу І: «В ім’я Бога, ідіть». Розпочалося розслідування, яке очолила позапартійна представниця канцелярії прем’єра Сью Ґрей. Воно викрило щонайменше 16 випадків порушення коронавірусних обмежень на Даунінг-стріт.
Джонсон вибачився, але йти у відставку відмовився. Тоді його однопартійці ініціювали вотум недовіри, втім, із незначною перевагою прем’єру вдалося зберегти посаду. За правилами, тепер він би мав отримати «імунітет» від подібних голосувань на рік.
Навіть розгромний програш Консервативної партії на довиборах до парламенту у двох округах (у Вейкфілді рейтинг обвалився на 17%, у Тівертоні — на 22%), здавалося, не похитнув позиції Джонсона.
Аж тут стався черговий скандал.
Забудькуватий Джонсон
У британському парламенті існує посада «батога» (whip) — себто відповідального за партійну дисципліну. У 2022 році офіс Джонсона підтримав призначення на посаду заступника «батога» консерваторів у парламенті Крістофера Пінчера. Усе б нічого, але Пінчер ще з 2019 року фігурував у розслідуваннях про домагання до своїх колег у нетверезому стані.
Коли про це стало відомо наприкінці червня, Пінчер склав повноваження. На Даунінг-стріт казали, що не знали про непристойну поведінку консерватора — проте це, як з’ясувалося, було неправдою. Буквально в ту ж саму мить, коли Джонсон вкотре визнавав свою неправоту в інтерв’ю британському телебаченню і перепрошував, із його уряду пішли одразу двоє міністрів: міністр фінансів Ріші Сунак і міністр охорони здоров’я Саджид Джавід.
Наступної доби хвиля відставок різко зросла. На момент написання цього тексту відомо про складання повноважень чотирма міністрами (secretaries) та майже двома десятками членів уряду (ministries). Загалом уже понад 40 людей відмовилися працювати в команді Джонсона.
Якщо вірити джерелам на Даунінг-стріт, британський прем’єр до останнього тримався за посаду: стверджував, що має мандат від 14 мільйонів британців (хоча лідера Консервативної партії обирають не виборці, а члени партії), говорив, що негайна зміна керівника торі посилить позиції лейбористів і ліберал-демократів. Навіть обіцяв представити програму економічного розвитку Британії.
Проте міністри уряду прем’єра в середу ввечері активно переконували Джонсона піти. Процедурний комітет, який може ініціювати вотум недовіри, навіть сказав прем’єру, що наступного тижня змінить керівника та правила, щоб оголосити чергове голосування якнайшвидше.
І от рано-вранці в четвер Джонсон зрештою дав знати, що таки піде у відставку. Тільки от як саме?
Майбутнє прем’єрського крісла
На Даунінг-стріт кажуть, що Борис Джонсон готовий піти у відставку, проте хоче зберегти посаду виконувача обов’язків прем’єра до призначення свого наступника (а це має статися десь у жовтні). Така позиція, м’яко кажучи, викликає неоднозначні оцінки в його однопартійців — аж до закликів призначити на місце Джонсона міністра юстиції та колишнього главу МЗС Домініка Рааба.
То хто ж може стати наступником Джонсона? Останні соціологічні опитування свідчать, що дві найпопулярніші кандидатури з-поміж консерваторів — це чинний міністр оборони Бен Воллес і глава МЗС Ліз Трасс. Щоправда, Воллес не такий харизматичний, як Джонсон, і в його здатності об’єднати торі є сумніви. А Трасс (яку порівнюють із Маргарет Тетчер) не має такої великої підтримки в партії. Крім того, вона до останнього підтримувала Джонсона.
Найголовніше для України питання — як же зміна прем’єра Великої Британії вплине на підтримку Києва у війні з Росією? Відповідь і тут неоднозначна.
З одного боку, геть усі провідні партії займають однозначну позицію щодо українсько-російської війни. Навіть якби раптом були оголошені загальні вибори, навіть якби консерватори втратили владу, очікувати на зменшення підтримки України не варто. Більшість програм (як-от підготовку українських військових та постачання зброї) вже просто неможливо скасувати в принципі.
Але політичні пертурбації несуть і очевидний ризик: в умовах транзиту влади ухвалення важливих рішень буде якщо не ускладненим, то сповільненим. І, можливо, постачання критично важливої для України зброї, зокрема самохідних артилерійських установок і ракетних систем залпового вогню, відбудеться не так оперативно. А втім, це поки лише припущення — особливо якщо взяти до уваги, що обрання нового лідера Консервативної партії може тривати і кілька тижнів, і кілька місяців.
Очевидно, що настільки ж харизматичної фігури, як Борис Джонсон, на посаді прем’єра Великої Британії не буде. І, певно, таких частих візитів глави британського уряду в Україну (які Джонсон використовував, з-поміж іншого, і для «покращення ситуації» вдома) — теж.