Джентельмени проти ІДІЛ: як іракські курди міняють ставлення світу до своєї країни

У центральному районі Базар, столиці іракського Курдистану Ербіль, панує цілковито чоловічий світ: чоловічі товари на прилавках, чоловіки — обслуговуючий персонал, чоловіки серед відвідувачів кафе.

На кожному кроці тут — магазини, що продають інвалідні візки, а навколо нерідко зустрічаються покалічені люди. Це відлуння війни з «Ісламською державою», яка вже третій рік триває в сусідньому Мосулі.

Ербіль дивом не потрапив під окупацію «Ісламської Держави», яка зайшла на північ Іраку в червні 2014-го року. Спочатку кордон з територією, підконтрольною бойовикам, проходив зовсім близько до курдської столиці. З початком військових дій у жовтні 2016-го сюди хлинув потік вимушених переселенців, які тікали зі знищених сіл і міст.

В якомусь сенсі Ербіль виконав ту ж роль, що й український Харків влітку 2014-го: близькість до зони військових дій серйозно змінила його вигляд, тональність громадських дискусій і культурного життя.

Ербіль прийняв потік вимушених переселенців, які тікали із знищенних війною міст

Фото: Ahmed Jalil/EPA

На початку цього року в Ербілі з'явився символ нового життя. Група курдських чоловіків, об'єднаних спільними цінностями, дала старт спільноті під назвою Mr. Erbil, покликаній розповідати світу про моду і культуру іракського Курдистану, пояснювати, що Ірак — це країна, яка може бути цікавою не тільки війною з ІДІЛ, громадянськими збройними конфліктами і нафтою.

Засновники проекту призначають нам зустріч у кафе «Книга» в одному з розважальних комплексів Анкави — району на північній околиці Ербілю, який вважається найменш консервативним місцем курдської столиці. Оскільки в Анкаве історично селилися християни, то сьогодні тут можна знайти десятки ресторанів і магазинів, де продають алкоголь, а в закладах — зустріти жінок з непокритою головою (це велика рідкість в Іраку), а також іноземців, як правило, журналістів, а також співробітників міжнародних організацій, які приїжджають в Ербіль, щоб стежити за подіями в Мосулі та інших конфліктних зонах.

Засновники Mr.Erbil Ахмед Назад, Омар Ніхад, Горан Пштіван і Рава Саліх розмістилися за довгим столом на другому поверсі кафе, де дозволено курити. Вони широко посміхаються і вітаються з нами, жінками, за руку. Це велика рідкість в консервативному мусульманському суспільстві, де з жінкою прийнято спілкуватися на відстані.

Зліва направо співзасновники Mr.Erbil: Рава Саліх, Горан Пштіван, Ахмед Назад

Фото: Інна Варениця

Учасники Mr.Erbil називають себе джентльменами, а свій проект — джентльмен-клубом. Кожен з них одягнений в ідеально випрасувану сорочку з вовняною краваткою, піджак або сюртук і елегантні штани. Зачесане назад темне волосся, акуратні напомаджені бороди й вуса — точно як і на фотографіях в Instagram, на який підписалися вже близько 78 тисяч користувачів з усього світу. Джентльмени по черзі передають один одному «шишу» — кальян.

— Тільки не знімайте, як ми куримо, — каже Ахмед і хитро посміхається. — У нас правило, що не можна цього показувати. Ми ж джентльмени.

Проект Mr.Erbil зародився рік тому в компанії університетських друзів. Головним об’єднуючим чинником стали спільні смаки в одязі і стиль життя.

— Ми всі були величезними фанатами Pitti Uomo — італійської фешн-організації, яка проводить знамениті фестивалі чоловічої моди і впроваджує сучасний дендизм, — розповідає Ахмед. — Ми бачили, що у нас в місті живе багато молодих хлопців з такими ж смаками в моді, як і у нас. І вирішили, чому б не зробити щось подібне в Курдистані?

Так зародився рух джентльменів. Потім вони заснували компанію Rishn, яка виробляє олійку для укладки бороди, і почали виробництво краваток з вовни на локальних фабриках Курдистану.

— Ми намагаємося підтримувати свого, курдистанського, виробника, — пояснює Ахмед. — Люди часто думають, що європейські компанії роблять одяг краще, ніж наші, а ми хочемо довести, що це не так. Для нас це поки що не бізнес, а радше хобі, яке ми намагаємося зробити бізнесом. У кожного з наших джентльменів є робота, а проектом ми займаємося переважно вечорами, у вільний час. Але, сподіваюся, що зможемо виготовляти одяг і аксесуари для чоловіків світового рівня і рости далі.

Кожен з джентльменів одягнений в ідеально випрасувану сорочку з вовняною краваткою, піджак або сюртук і елегантні штани Фото: Інна Варениця

Поступово Mr.Erbil обростає друзями по всьому світу. Не так давно в умовний джентльмен-клуб потрапила й Україна.

Ісмаель Рожбаяні поїхав вчитися на стоматолога в Харків з іракського Курдистану в 2008-му році. Після закінчення інституту він повернувся в Ербіль і думав, що робити далі. У цей період, влітку 2014-го, Мосул захопили бойовики «Ісламської держави».

— Я поривався йти воювати проти ІДІЛ, але батько відрадив мене і сказав: їдь краще в Київ, продовжуй вчитися, — розповідає Ісмаель.

У Києві хлопець познайомився зі своєю нинішньою дружиною Софією, і разом вони відкрили салон краси на Печерську. Коли стартував проект Mr.Erbil, Ісмаель почав закуповувати олійку для бороди, а в майбутньому планує зробити в салоні шоурум курдських краваток і одягу. Ісмаель зізнається, що його дуже надихає думка про те, що частка курдської культури існує також і в Україні.

— До речі, в Іраку саме Україна асоціюється у людей з красою, — додає він. — Багато салонів краси там належать українкам.

Ще одна ініціатива, яку запустив Mr.Erbil, —  «Women Inspiration Day» — щотижнева акція солідарності з жінками.

— Ми підтримуємо жінок, — каже Омар. — Жінка бореться за свої права, але чоловік бореться і за свої права, і за права жінок. Можливо, це навіть складніше. Щочетверга ми публікуємо в нашому Instagram розповідь про одну жінку, яка робить щось важливе в Курдистані. Це такі маленькі кроки для їхньої підтримки, але для них це має велике значення.

Співзасновник Mr.Erbil Омар Ніхад
Фото: Інна Варениця

Вперше про проект Mr.Erbil за кордонами Іраку дізналися в січні цього року, коли про них написала платформа Vocativ. За ними посипалися публікації в ВВС, GQ, Elle та інших світових медіа. Але місцеві поставилися до них з підозрою.

— Почали говорити, що ми підтримуємо ІДІЛ, — сміється Ахмед. — Просто тому що ми носимо довгі бороди, як радикальні ісламісти. Але з часом люди зрозуміли, що це більше мода, ніж політика. У нас немає нічого спільного з ІДІЛ.

Участники Mr.Erbil стверджують, що їхній рух поза політикою. Вони не віддають переваг жодній релігійній або етнічній групі, до джентльмен-клубу належать мусульмани, єзиди, євреї, християни — практично всі меншини, представлені в іракському Курдистані.

Та все ж, діяльність проекту невіддільна від політичних реалій, в яких він розвивається.

— Війна триває зовсім недалеко від нас, — каже Ахмед. — Коли ми тільки починали, країну поглинула економічна криза. Було багато депресії і негативу в суспільстві. Зараз у нас під боком монстри — «Ісламська держава». Але це не означає, що у нас не повинно бути нормального життя. Є ті, хто бореться проти ІДІЛ, але повинні бути й ті, хто зберігає і розвиває нормальне життя для наступних поколінь. Якщо всі підуть воювати, хто залишиться навчати дітей? Потрібно дбати і про це теж! І ми намагаємося давати позитивний імпульс суспільству.

Учасники джентльмен-клубу, каже Ахмед, розуміють, що мода не здатна зупинити війну або змінити світ. Але принаймні вона може дати іншим людям в усьому світі розуміння, що в Іраку є не тільки війна та ІДІЛ, а й культура, яку важливо зберегти і розвивати.

— Мода для нас — це те, що може дати людям трохи надії та енергії, — говорить Ахмед і елегантно затягується кальяном.

Співзасновник Mr.Erbil Ахмед Назад
Фото: Інна Варениця