Фільм «Іній»: литовський режисер, українські продюсери і Ванесса Параді

Воєнна драма «Іній» розповідає про шлях литовського волонтера до зони бойових дій на сході України. Її постановником виступив литовський режисер Шарунас Бартас, а одну з ролей виконала французька акторка Ванесса Параді.

Загалом над стрічкою працювали чотири країни — Литва, Франція, Україна та Польща. Прем’єра фільму відбулася на Двотижневику режисерів у рамках Каннського кінофестивалю, а в липні картину покажуть на ОМКФ.

Олена Єршова та Любов Кнорозок, hromadske.ua

Ми поговорили з українськими продюсерками картини — Оленою Єршовою та Любов'ю Кнорозок — про подорож на схід України, співпрацю з військовими та місцевим населенням і зйомки при -30.

Про Україну в фільмі «Іній»

Олена Єршова: Сім'я Шарунаса дуже постраждала від радянської влади. У нього є родичі, що були в ГУЛАГу, що загинули. Він пройшов всі революційні події в Литві в кінці 80-х - на початку 90-х, знімав ці події. Для нього дуже важливо було розказати про ці події молодому поколінню, що виросло вже не знаючи, що таке війна.

Любов Кнорозок: Це вже не перший його фільм в Україні. Він 10 років тому знімав фільм у Криму, де прожив 3 роки, об'їздив східну і центральну Україну. Тому його зацікавленість в Україні і в цих подіях виникла не з порожнього листа чи лише через революцію та війну.

Олена Єршова: Практично всі події фільму відбуваються в Україні. Молодий литовський хлопець везе гуманітарний вантаж на мікроавтобусі, як це робили і продовжують робити багато волонтерів. Польща — це для них єдиний шлях в Україну, тому що вони не можуть вести гуманітарний вантаж через Білорусь.

Кадр з фільму «Іній», офіційні прес-матеріали

Любов Кнорозок: Насправді нам дуже допоміг центр військово-цивільного співробітництва міноборони, тому що не всі бригади готові були взяти на себе таку відповідальність. Бо це не просто кілька цивільних у зоні АТО, це велика кількість цивільних у зоні АТО. Це не журналістська команда з 2-3 людей, а майже 15-20 тих, хто знімав безпосередньо на лінії фронту. Умовно кажучи, це район Мар'їнки, передові позиції, але, звичайно, ми це розуміли і не наражали людей на небезпеку.

Олена Єршова: Окрім головних героїв, у фільмі переважно з’являються не актори, а люди, яких режисер шукав серед місцевого населення. Військові у кадрі — це реальні військові, що перебувають там або в прилеглих областях. Всі люди, з якими наш актор спілкується — це не сценарно написані ролі, це ролі реальних людей.

Коли ми запускали цей проект, ми розуміли, що це буде напівдокументальна зйомка з непрофесійними акторами. Двоє професійних акторів, які в нас є — це поляк Анджей Хіра і французька акторка Ванесса Параді.

Кадр з фільму «Іній», офіційні прес-матеріали

Ванесса Параді взяла участь тому, що дуже поважає режисера Шарунаса Бартаса. Він культовий у Франції і Європі режисер, вона знає його фільми і для неї це була головна причина приєднатися до проекту, бо сама роль не була детально прописана в сценарії. Сценарій — це така умовна, схематична, умова штука для Бартаса, яка потім, по приїзду на локацію веде в конкретну історію.

Про команду фільму та зимові зйомки

Любов Кнорозок: Як для стандартного повнометражного фільму, то в нас була дуже маленька команда. Нас було 30 людей, з яких дві третіх — литовці. Всі машини у нас були укомплектовані так, що ми могли зібратися і переїхати в будь-який день, будь-яку точку, розміститися і почати знімати. На ходу, або з паузами. Звичайно, у нас було кілька місць дислокації, тобто ми не щодня переміщалися, хоча були моменти, коли ми тиждень були в дорозі. Чим це було важко (чи навпаки, легко) — це тим, що ти щодня на 100% не впевнений, що будеш знімати. В тебе є сценарій, є люди, герої, але ситуації змінюються. Якщо ти перебуваєш в зоні АТО, ти ніколи не можеш запланувати, що буде відбуватися і що конкретно буде у тебе в кадрі.

Попри те, що фільм називається «Іній», режисер не вимагав, щоб у кадрі постійно була засніжена картина. Втім, нам пощастило, не пам'ятаю, коли в Україні була така зима. У перший день зйомок, коли Ванесса Параді приїхала в Київ, почався сніг і закінчився в останній день, коли ми повернулися в Київ. Фактично, вся зима була сніжна з температурами -20, -30.

Кадр з фільму «Іній», офіційні прес-матеріали

Місця, де ми жили, ми винаймали у місцевих жителів, які з'являлися у фільмі в деяких ролях. У Курахово та Мар'їнці ми працювали не тільки з військовими, але й цивільним населенням. До сцен у Дніпрі, де Ванесса грала журналістку-репортерку, ми теж залучали місцевих журналістів, репортерів, воєнкорів. Тому всі, хто там грають, це реальні люди, що грають самих себе.

Мені найбільше запам'яталися наші зйомки в мороз, коли вся команди разом із навколишніми селами відкопували нашу техніку, але ніхто не відмовлявся грати, допомагати, ніхто ніколи не відмовляв і видно було залучення всього місцевого населення і максимальну їхню допомогу в творчому і супутньому процесі.

Звичайно, запам'ятався весь наш досвід співпраці з солдатами. Від початку було складно добитися до них, викликати довіру, пояснити, що ми не журналісти, які хочуть познімати гарячі картинки, що ми дійсно хочемо вивчити їхню ситуацію, поспілкуватися, зрозуміти їхню позицію. Власне, ця робота з солдатами досить сильно змінила враження про війну як у головного героя і режисера, так і в частини української знімальної команди. Все значно складніше, багатогранніше і я сподіваюсь, що Шарунасу вдалось це донести у фільмі.