Голим землекопам притаманна «ксенофобія». Кожна група має свою говірку і не підпускає до себе тих, хто «говорить» інакше
Виявляється, голі землекопи — невеликі підземні гризуни — мають різні говірки й об’єднуються в групи саме на підставі їхньої спільності. А до тих, хто має іншу говірку, землекопи ставляться відверто вороже, стверджує група науковців із Німеччини, Південної Африки й Нідерландів у новому дослідженні.
Вважається, що голі землекопи формують одні з найбільш згуртованих серед тварин колоній, що складаються з робітників і королеви. Але як саме їм вдається підтримувати структуру в межах колоній, донедавна було незрозуміло.
Елісон Баркер і Ґері Левін із Центру молекулярної медицини Макса Дельбрюка в Товаристві імені Гельмгольца разом із колегами вирішили перевірити особливості «мови» голих землекопів та її роль у формуванні соціальної ієрархії в межах колоній. «Мова» цих тварин — це набір звуків від писку до тихого бурчання.
Дослідження Баркер і Левіна з колегами почалося з вивчення «мови» землекопів у межах однієї колонії, а потім до нього додався аналіз взаємодії тварин під час першої зустрічі. «Так ми й установили, що кожна колонія має свою говірку. Розвиток спільної говірки сприяє згуртованості й відчуттю приналежності в межах однієї колонії голих землекопів», — пояснює Баркер.
Такий висновок науковці зробили після двох років спостережень за 166 особинами голих землекопів у лабораторіях у Берліні та Преторії (одна зі столиць Південної Африки). Вони записали майже 36,2 тисячі звуків, які ті видали, і класифікували їх за допомогою алгоритму за різними параметрами. Так Баркер, Левін і колеги встановили подібність звуків у межах однієї колонії землекопів.
Дослідники, однак, ще не знали, чи відчувають тварини різницю у звуках, які видають, і яку вона грає роль, тому провели низку додаткових експериментів. Під час одного з них землекопа помістили в камеру з двома трубками: з однієї долинали звуки іншого землекопа, у другій було тихо. Тварина йшла в бік звуку, але «відповідала» тільки тоді, коли чула звук зі своєї колонії.
Цікаво, що «малюки» землекопів, яких поміщали в іншу колонію, згодом навчалися нової говірки. А ключову роль у її підтриманні грає королева: такого висновку автори дійшли, коли спостерігали за колонією, де за короткий проміжок часу померли дві королеви.
«Можна навіть сказати, що ці тварини — крайні ксенофоби. Їхня поведінка, певно, є наслідком постійної нестачі їжі на сухих рівнинах Східної Африки, де вони мешкають. А втім, у межах колонії вони разом злагоджено працюють», — відзначає Ґері Левін. Він навіть вважає, що в контексті мови між голими землекопами й людьми є багато спільного.
«Голі землекопи сформували мовну культуру задовго навіть до існування людей. Далі нам потрібно зрозуміти, які механізми в мозку тварин відповідають за цю культуру, і це може дозволити нам зрозуміти, як же сформувалася культура людська», — підсумовує Левін.
Дослідження було оприлюднене 29 січня у виданні Science.