Газова пастка: як пострадянські країни позбуваються диктату Росії на ринку газу

«Газпром» тріумфально відзвітував про успіхи на ринку Євросоюзу за 2016 рік: частка російського газу в європейському споживанні зросла до 34%. Однак на пострадянському просторі позиції російського газового монополіста слабшають: поставки в так звані країни ближнього зарубіжжя — держави СНД і Балтії — скоротилися на 16,5%, а за останні десять років — у два рази.

Втім, говорити «прощавай, газова зброє» поки що передчасно. Головний акціонер газової компанії — Росія — сприймає регіон як природну зону свого впливу і тому проводить тут енергетичну політику, що виходить за рамки економіки. При цьому експерти традиційно відзначають низьку енергоефективність пострадянських держав — їхні економіки споживають занадто багато нафти і газу щодо свого ВВП і тому потрапляють в повну залежність від постачальника палива. Не тільки енергетичну, а й політичну.

За минуле десятиліття незалежні країни зробили чимало для подолання диктату Москви на ринку газу. «Допомогли» газові війни і реальні військові конфлікти. Але і «Газпром» весь цей час нарощував присутність в сусідніх державах, беручи під контроль місцеві газотранспортні системи і одночасно маніпулюючи цінами на газ.

У проекті, що об'єднав зусилля журналістів, Молдови, України, Латвії, Литви, Естонії, Азербайджану, Вірменії та Грузії ми показуємо, як країни Східної Європи та Закавказзя намагаються вибратися з «газової пастки» і що з цього виходить.

УКРАЇНА

Зниження обсягу продажів «Газпрому» передусім пояснюється втратою України як покупця. Ще в 2011 році Україна була найбільшим імпортером російського газу, впевнено випереджаючи Німеччину, а в 2016 повністю відмовилася від придбання газу у «Газпрому».

«Газові війни» середини нульових але, головне, анексія Криму та збройний конфлікт на сході України, виявилися потужним стимулом і для самої України, і для Євросоюзу, — адже Україна, як і раніше, відіграє ключову роль в транзиті російського палива до Європи.

За підтримки країн ЄС Києву вдалося налагодити реверсні поставки газу з Заходу на Схід. При цьому фізично це, як і раніше, російський газ, так що боротьба далека від завершення. Подробиці — в матеріалі Громадського «Як Україна намагається стати енергонезалежною».

ЛАТВІЯ, ЛИТВА, ЕСТОНІЯ

Російсько-українські і російсько-білоруські газові війни змусили Євросоюз задуматися про власну енергетичну безпеку. На вимогу (і за допомогою Брюсселя) країни Балтії зуміли провести лібералізацію газового ринку. Точніше, Латвії, яка поки що повністю залежить від поставок російського газу, це тільки належить зробити 2 квітня.

Крім того, міні-революцію в балтійській енергетиці здійснило будівництво СПГ-терміналу в Клайпеді. Про це — в матеріалі «Новой газеты — Балтия» «Рынок, свободный для всех».

Країни Балтії зуміли провести лібералізацію газового ринку, щоб зменшити залежність від поставок російського газу (на фото газопровод «Мінськ - Вільнюс - Каунас - Калінінград») Фото: Газпром

ГРУЗІЯ

Війна 2008-го року і загострення відносин між Росією і Грузією, яке їй передувало, дали необхідний стимул Тбілісі. З 2007-го року Грузія не закуповує газ у Росії, отримуючи лише відсоток за транзит до Вірменії. На допомогу Грузії тоді прийшов Азербайджан. Однак в 2016-му році «Газпром» зробив спробу повернутися на грузинський ринок, і це викликало шквал протестів у суспільстві деталі — в матеріалі JamNews «Грузия — «Газпром». Новая страница в истории взаимоотношений?».

ВІРМЕНІЯ

Вірменії вийти з-під впливу Росії не вдалося, навіть незважаючи на наявність альтернативного постачальника — Ірану. Відносно дешевий газ країні життєво необхідний — настільки, що Вірменія не раз поступалася «Газпрому» своїми найважливішими енергетичними  об'єктами — такими як п'ятий енергоблок Разданської ГЕС, газопровід «Іран-Вірменія», часткою Вірменії в уже колишньому «АрмРосгазпромі», в результаті чого компанія була перейменована в «Газпром Армения». Про «газовий роман» Росії і Вірменії — в матеріалі JamNews «Чувства, подогреваемые газом».

МОЛДОВА

Молдова політично і економічно орієнтується на Брюссель, хоча  енергетично як і раніше повністю залежить від Москви. Спроби розв'язати вузол, щоправда, робляться: побудований трубопровід для постачань газу з Румунії, але в 2016-му році за нього Молдова так нічого і не отримала. Це політичне питання, — пише Ziarul di Garda в матеріалі «Энергетическая зависимость Республики Молдова продлена на неопределенный срок».

/Проект підготовлено спільнеми зусиллями Азіза Ельханоглу, Ельміра Мірзоєва, Анатолія Єшану, Федора Прокопчука, Георгія Зедгінідзе, Давіда Піпія, Кіма Вороніна, Наталії Маршалкович, Максима Еріставі в рамках російськомовної Медіамережі.

Підписуйтесь на наш канал в Telegram