Хоронили в чому було, а що далі? Як в Україні відбуваються перепоховання тіл загиблих
Братські могили та поховання на подвірʼях — реальність, із якою зіштовхнулися українці з початку повномасштабної війни. Як в Україні нині відбуваються перепоховання тіл, хто за це сплачує та чому ця процедура затягується — у матеріалі hromadske.
Ховали в чому бачили
З очевидних причин в Україні вже півтора року стрімко зростає смертність. І схоже, до таких масштабів не були готові ані місцева влада, ані ритуальні служби?
У Мінрегіоні ще у 2019 році повідомляли, що в Україні є необхідність у ще 550 кладовищах. Найбільше нових місць поховань потребували Закарпатська, Харківська та Львівська області.
Проблему тоді не усунули, а з початком повномасштабного вторгнення потреба швидкого розширення місць для поховання загострилася.
Працівник ритуальної служби в Ізюмі Віталій Боровий розповідав «Вікнам», що на тоді ще захопленій частині Харківщини люди гинули постійно, бувало, цілими сім’ями. Похорони були щодня, часом доводилося ховати до півсотні тіл (особливо після атак на багатоповерхівки). За словами чоловіка, люди хоронили рідних біля під’їздів, у найближчих лісосмугах тощо.
У жовтні минулого року голова ОВА Павло Кириленко розповів, що в Лимані виявили два масові поховання. Одне з них налічувало приблизно дві сотні могил, де були поховані цивільні. На іншій ділянці була братська могила, у якій були ще й військові.
Наша журналістка, яка побувала в на той момент щойно звільненому Лимані, розповіла, що далеко не всі поховані люди були ідентифіковані, і могли довго лежати на вулицях.
У Святогірську під час окупації загиблих закопували просто на вулицях і подвір'ях. А в Харкові ховали у траншеях і без трун.
Як розповіла нам волонтерка БФ «Харків з тобою» Іванна Скиба-Якубова, яка розслідувала поховання з порушеннями на харківському цвинтарі №18, із 24 лютого до середини вересня 2022 року там на секторі для «незатребуваних тіл» поховали 1220 людей без трун та окремого місця. Жінка каже, що спілкувалася з представниками прокуратури, міськради та комунального підприємства «Ритуал», але ніхто не зміг дати чіткої відповіді, чому так сталося, і що планують робити далі.
«Коли ми вперше опинилися на цьому цвинтарі, то побачили, що останній притулок понад тисячі людей маркують жалюгідні таблички, на більшості з яких не вказані імена (навіть якщо вони були відомі за документами). Ці таблички були натикані з такою густотою (подекуди 6–8 в одному місці), що не могло бути жодної впевненості в тому, що вони відповідають реальному розташуванню тіл у землі», — розповіла вона.
Найбільше волонтерку обурила байдужість міських посадовців. Каже, чула у свій бік коментарі на кшталт: «Кому треба, ті хай шукають» та «Вам що, більше нічим зайнятися?»
В Україні поховання без трун і в ровах є порушенням не лише чинних етичних норм, але й законодавства. Так, стаття 26 Закону України «Про поховання та похоронну справу» передбачає лише три типи поховань:
- поховання в індивідуальній могилі у труні;
- кремація з подальшим захороненням праху;
- кремація з подальшим розвіюванням праху.
Коли можливе перепоховання і як усе відбувається?
Відповідно до статті 21 Закону України «Про поховання та похоронну справу», перепоховання померлих допускається лише у виняткових випадках. І для цього треба зібрати дуже багато документів: від дозволу місцевої влади до лікарського свідоцтва про смерть. Звісно, в умовах бойових дій це перетворюється на складний квест.
У Нацполіції розповіли hromadske, що правоохоронці або самі знаходять тіла загиблих, або їм хтось про це каже. Далі вони мають внести ці дані до журналу Єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення.
Перш ніж оглядати тіло, працівники ДСНС та Нацполіції перевіряють, чи немає поруч із ним вибухонебезпечних предметів, боєприпасів чи підривних засобів. Якщо ж є — знешкоджують їх.
Далі тіло має оглянути слідчий за обовʼязкової участі судово-медичного експерта або лікаря та криміналістів. Якщо є змога, фахівці проводять фото- та відеозйомку.
Після цього останки людини направляють на судово-медичну експертизу, яка встановлює причини смерті, тяжкість і характер можливих завданих травм та інші обставини. Експертизу в такому випадку оплачує держава, уточнив hromadske адвокат судового департаменту АО AVER LEX Олексій Бохан.
Якщо є потреба знайти родичів загиблого, слідчий призначає молекулярно-генетичну експертизу, яку проводить Експертна служба МВС чи судово-медична установа МОЗ. Обидві мають необхідні ДНК-лабораторії. Висновок експертизи правоохоронці долучають до матеріалів справи.
Найбільша складність — знайти рідних
За повідомленнями влади, перепоховання тіл загиблих проводять регулярно. Приміром, у тих же Лимані та Святогірську, які ми згадували, процес ексгумації та перепоховання загиблих розпочали на початку жовтня 2022 року.
Перепоховання в Ізюмі почались у лютому цього року. Раніше не було змоги через замінування територій. Як повідомляв заступник міського голови Володимир Мацокін, на день повторно ховали по 10–12 тіл.
Голова ВЦА Степан Масельський розповів нам, що в Ізюмі людей перепоховують і досі, там уже виявили 479 тіл. Процес складний, бо для багатьох із них не виходить знайти рідних.
«Є частина впізнаних тіл, але рідні з тих чи інших причин не можуть [їх перепоховати], чи їх [родичів] немає. Тому зараз ми з Нацполіцією вирішуємо питання, яким чином захоронити їх коштом місцевої влади», — розповів він.
Водночас оплата за перепоховання — не завжди за рідними, каже Масельський. Мовляв, якщо вони мають таку змогу, то самі ховають своїх близьких, а якщо ні — міська рада допомагає.
Але всі, з ким говорила розслідувачка та її колеги, сходилися на тому, що перепоховання можливе тільки в тих випадках, у яких родичі звернуться з такою заявою.
Загалом на деокупованій частині Харківщини станом на 20 липня цього року виявили тисячу тіл загиблих. Із них — 791 тіло цивільних, 99 військовослужбовців ЗСУ та 110 окупантів. Фахівці попередньо ідентифікували 868 загиблих. Із масового поховання в Ізюмі залишаються невпізнаними 65 тіл, розповідав нам очільник обласного управління поліції Володимир Тимошко.
Військових держава перепоховує власним коштом. А ось що стосується цивільних, окремої правової регламентації знайти не вдалося, каже Олексій Бохан. Тож цілком можливо, що родичі загиблих будуть змушені за це сплачувати.
Перепоховали без відома рідних
Але, як виявилося, навіть за наявності рідних і результатів ДНК-тесту, тіло чи його останки можуть перепоховати без відома близьких. Із цим у Харкові зіштовхнулася Оксана, дружина загиблого військовослужбовця Максима.
Вона розповіла hromadske, що коли вперше побачила тіло, то не могла впевнено ідентифікувати чоловіка. Зізнається — була у стані шоку. Тому їй запропонували провести ДНК-експертизу. І доки вона чекала на результати, Максима поховали.
«Я його шукала дуже довго, мені не сказали, що він уже похований. Я через волонтерів шукала, де саме. Памʼятаю, ми ледь знайшли місце, учотирьох півтори години шукали по кладовищу. Там на табличках така ахінея була написана, що в голову не вкладається. Писали просто “невідомий чоловік” і вік приблизний», — пригадує Оксана.
Чому чоловіка Оксани поховали без її відома, жінка не знає. Вона почала зʼясовувати це серед місцевих посадовців, однак ніхто їй відповідь так і не дав.
Потім, каже, поскаржилася до одного з народних депутатів, і правоохоронці «різко почали телефонувати» Оксані. Відтак її викликали до СБУ та визнали потерпілою. Чоловіка в підсумку ще раз перепоховали, оплачувала це міськрада.
Державі бракує фахівців
Найбільша проблема в тому, що значна кількість тіл загиблих досі залишаються на тимчасово окупованих територіях. Це ускладнює проходження всіх процедур (пошуку, вилучення, репатріації, перепоховання тіл).
«Система, спрямована на таке перепоховання, зіштовхнулася з безпрецедентними для Європи за останні десятиліття бойовими діями. Через це може виникати навіть плутанина щодо ідентифікації тіл», — каже Олексій Бохан.
За його словами, з моменту виявлення тіла, наприклад, у братській могилі до перепоховання може пройти не один місяць. Причина — у навантаженні на державні спеціалізовані установи та правоохоронців.
Нормативні акти щодо перепоховань загиблих у повномасштабній війні досі випробовують на практиці, каже адвокат. Тому припускає, що їх іще будуть доопрацьовувати. Можливо, парламентарі розширять статтю 21 Закону України «Про поховання та похоронну справу», у якій чітко пропишуть особливості перепоховання.
Бохан додає, що для спрощення процедури перепоховання тіл загиблих потрібно мати достатньо фахівців і належне технічне забезпечення — як для фізичного перепоховання, так і для обробки масивів інформації. А також труднощі в тому, що на значній території України досі тривають бойові дії та окупація.