І знову війна. Фоторепортаж із Нагірного Карабаху

Нова військова ескалація в Нагірному Карабасі на початку квітня цього року нагадала світу про давній заморожений конфлікт на Південному Кавказі. Це були перші масштабні бойові дії після того, як 5 травня 1994 року Вірменія та самопроголошена «Нагірно-Карабаська Республіка» — з одного боку, й Азербайджан — з іншого, підписали Бішкекський протокол про перемир’я і припинення вогню.

Цій компромісній домовленості передувала кількарічна війна за контроль над Карабахом, яка з вірменського боку забрала життя щонайменше 5000 людей, з азербайджанського – за різними оцінками, від 4000 до 7000 людей. Після підписання згаданого протоколу сторони планували укласти мирну угоду. Але за два десятиліття по тому цього так і не трапилося. Юридично Нагірний Карабах залишається територією Азербайджану, окупованою збройними формуваннями іншої держави. Як живе невизнана, самопроголошена «республіка» через два десятиліття після великої війни й на порозі загрози нової? Про це у фоторепортажі від Громадського.Світ.

Чотирикласник Сурік приїхав до Шоша разом з батьками під час військової ескалації на лінії розмежування самопроголошеної «Нагірно-Карабаської Республіки» та Азербайджану у квітні цього року. Його селище опинилося в зоні обстрілу

Діти-переселенці з Мартакертського району, що потрапив під обстріли під час військової ескалації у квітні 2016 року

Будинки в місті Мартакерт, пошкоджені внаслідок обстрілів у 20-х числах квітня 2016 року. Мартакерт де-факто — районний центр Мартакертського району «Нагірно-Карабаської Республіки», де-юре — розташоване в Тертерському районі Азербайджану

Військові сепаратистської «Армії оборони НКР» на позиції на лінії розмежування. Азербайджан наголошує на тому, що з боку самоназваної «республіки» воюють не лише місцеві жителі, але й окупаційні війська Вірменії

Залишки збитого «Армією оборони НКР» азербайджанського військового гелікоптеру МІ-24. Троє членів екіпажу загинули

19-річний Артур Марутян, солдат строкової служби в лавах «Армії оборони НКР», втратив до коліна праву ногу, підірвавшись на міні

Розмінування полів між селами Неркін Хоратаг і Мократаг поруч із Мартакертом

За даними фонду HALO, що займається розмінуванням полів у зонах конфлікту по всьому світу, під час цьогорічних квітневих боїв з боку Азербайджану застосовувалися ракети з касетними снарядами М095.  Вісім фрагментів ракет, які містять такі снаряди, сапери знайшли в районі селищ Неркін Хоратаг і Мократаг

Знешкодження знайдених саперами снарядів.

Патріотичні гасла на вулицях столиці Нагірного Карабаху Степанакерта розвішують російською та англійською мовами

Плакати до 9 травня на вулицях Степанакерта. Для самоназваної «Нагірно-Карабаської Республіки» це потрійне свято: День Перемоги, День «Армії оборони НКР» та День визволення міста Шуші в 1992 році під час Карабаської війни

Меморіал загиблим під час Другої світової війни (1939 — 1945) та Карабаського конфлікту (1989 — 1994) мешканцям села Шош під Степанакертом. У сучасному Нагірному Карабасі пам’ятники загиблим у цих двох війнах поєднують в одному місці й розглядають ці події як етапи боротьби за свою свободу

На вулицях столиці невизнаної «Нагірно-Карабаської Республіки» Степанакерта

Центральна площа Відродження Степанакерта

Впродовж 22 років після Карабаської війни (1988 — 1994) у Степанакерті побудували фешенебельні готелі

Навчальний центр креативних технологій TUMO для дітей  у Степанакерті. Приміщення надала самоназвана влада «НКР», оснащення закуповували на кошти благодійників

Житловий квартал у місті Гадруті, де-факто центрі Гадрутського району «Нагірно-Карабаської Республіки», де-юре міста в Ходжавендському районі Азербайджану

На вулицях села Шош під Степанакертом

Окремі будинки в селі Шош, зруйновані під час війни 1990-х, досі не відбудували

Сільське господарство, разом із енергетикою, туризмом та гірничою металургією, самоназвана влада вказує як найбільш розвинені галузі в Нагірному Карабасі. За її даними, впродовж останніх десяти років економіка «НКР» зростала на 10 % щороку. Через невизнаний статус «республіки» перевірити ці дані в незалежних джерелах не можливо.  Одне з основних надходжень бюджету «НКР» — допомога вірменської діаспори.