«Заколотники»: як в Україні судять за підготовку держперевороту та замахи на посадовців

23 березня Шевченківський суд обрав запобіжний захід депутатці Надії Савченко. Генпрокуратура та СБУ напередодні оголосили їй підозру одразу щодо кількох статей, які передбачають покарання аж до довічного позбавлення волі:

• Незаконне поводження зі зброєю (стаття 263 Кримінального кодексу України)
• Створення терористичної групи або організації (ст. 258-3 ККУ)
• Підготовка теракту (ст. 258 ККУ)
• Посягання на життя державного або громадського діяча (ст. 112 ККУ)
• а також посягання на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади (ст. 109 ККУ)

Перші три статті є доволі поширеними для українського кримінального судочинства, а надто в останні чотири роки після початку бойових дій на сході. Водночас, як випливає з єдиного держреєстру судових рішень, вироки щодо посягання на життя державних діячів чи насильницьку зміну влади є радше судовими прецедентами.

Вибухівка для депутата

Відповідно до Кримінального Кодексу, за статтею 112 кваліфікуються замахи на життя чи навіть погрози президентові України, народним депутатам, членам уряду, суддям Конституційного, Верховного або вищих спеціалізованих судів, генпрокуророві, омбудсмену, головам Рахункової палати та Нацбанку або очільнику будь-якої політичної партії. Покарання, передбачене статтею — від 10 років позбавлення волі до довічного ув'язнення.

За цією статтею, зокрема, восени 2004 року розпочалося розслідування щодо отруєння кандидата в президенти і на той час народного депутата Віктора Ющенка. Згідно з відповіддю Генпрокуратури на запит видання УНН, станом на грудень 2017 року справу досі не закрили — триває досудове розслідування.

У держреєтрі судових рішень Громадському вдалося знайти лише один вирок за цією статтею, який у листопаді 2013-го виніс Кіровський районий суд Кіровограда (нині Кропивницкий) щодо оперативника СБУ Андрія Дьяченка.

Андрій Дяченко змайстрував саморобний вибуховий пристрій, який мав активізуватися телефонним дзвінком та, запакувавши його в коробку із сувенірною авторучкою, залишив у камері схову кіровоградської автостанції

Дяченка обвинуватили у спробі вбивства у 2012 році Станіслава Березкіна — на той час депутата від «Партії регіонів». Убивство він готував на замовлення свого брата — бізнесмена і також колишнього службовця СБУ Павла Дяченка. Березкін начебто завадив приватизувати земельну ділянку під будівництво житлового комплексу.

Згідно з текстом вироку, Андрій Дяченко змайстрував саморобний вибуховий пристрій, який мав активізуватися телефонним дзвінком та, запакувавши його в коробку із сувенірною авторучкою, залишив у камері схову кіровоградської автостанції. Пізніше він подзвонив депутатові й повідомив, що в камері схову — цінна для нього інформація.

Але Березкін, вочевидь, остерігаючись замаху, не відкрив пакунок, наказав охоронцям віднести його на закинутий будівельний майдачник і викликати міліцію.

Кіровський районний суд Кіровограду визнав Андрія Дяченка винним у замаху на нардепа й засудив до 11 років позбавлення волі. Але апеляційний суд скасував вирок, направивши справу на повторний розгляд. При повторному розгляді замах на життя державного службовця перекваліфікували у звичайний замах на умисне вбивство — за цією статтею Дяченко також мав отримати 11 років, але в травні 2016-го вирок знову скасував апеляціний суд. Остаточного рішення у справі досі немає.

Народна депутатка Надія Савченко (в центрі) під час засідання Шевченківського райсуду Києва з обрання їй запобіжного заходу, 23 березня 2018 року. Савченко закидають спробу повалення конституційного ладу, посягання на життя президента України, підготовку терористичного акту, сприяння діяльності терористичної організації та незаконне володіння зброєю Фото: Дмитро Реплянчук/Громадське

Змова агітаторів

За статтею 109 Кримінального кодексу України — «дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади» — у держреєтрі судових рішень Громадському вдалося знайти 57 вироків.

Перший вирок за подібною статтею виніс у серпні 2014 року Шевченківський суд столиці щодо лідера сепаратистської організації «Луганська гвардія» Олександра Харитонова

Найчастіше застосовується її друга і третя частина — тобто, публічні заклики до захоплення влади, зміни конституційного ладу або розповсюдження матеріалів з такими закликами. Вони передбачають обмеження волі на строк до п'яти років.

Перший вирок за подібною статтею виніс у серпні 2014 року Шевченківський суд столиці щодо лідера сепаратистської організації «Луганська гвардія» Олександра Харитонова. Провівши в СІЗО чотири місяці, Харитонов зізнався в тому, що публічно зачитував у березні в Луганську текст резолюції «про непокору київській владі». Уклавши угоду зі слідством, його засудили до п'яти років позбавлення волі з випробувальним терміном у три роки та «обміняли» на полонених український військових.

Значна частина судових вироків за 2 частиною статті 109, винесених упродовж останніх трьох років, стосується користувачів соціальних мереж — їм також інкримінують поширення закликів до повалення влади у відповідних сепаратистських групах або навіть на персональних сторінках. Згідно з текстами судових рішень, більшість обвинувачених визнають провину, укладають угоду зі слідством та отримують умовні терміни.

Значно рідше суди виносять вироки за частиною 1 тієї ж статті. Саме за нею Надію Савченко звинувачують у підготовці державного перевороту. У реєстрі судових рішень сьогодні доступні 15 подібних вироків.

Частина з них також стосується лише поширення закликів щодо сепаратизму й держперевороту. Так, приміром, херсонські суди впродовж 2014 — 2015 років визнали винними у змові з метою повалення чинної влади Олега Драя, Андрія Бардачова, Дениса Фончикова й Максима Усенка.

Утім, обвинувачені займалися лише розповсюдженням газет і листівок із закликами до повалення чинної влади та формування «Новоросії», відбувшись умовними покараннями.

Умовний вирок отримав й активіст «Організації українських націоналістів» Роман Вітинський із Жовкви на Львівщині. Згідно із судовим вироком, навесні 2015-го він «вступив у змову з метою збройного перевороту» ще як мінімум із трьома особами. Члени угрупування планували сформувати боєздатну групу зі 100 осіб та захопити владу в трьох райцентрах Львівщини — Турці, Старому Самборі та у Сколе.

У серпні 2016-го під час обшуку у Вітинського вилучили боєприпаси та вибухівку: автомат Калашникова, пістолет «STALKER 917-S», 600 патронів, гранати й тротилові шашки. Утім, підозрюваний визнав свою провину, уклав угоду зі слідством і допоміг викрити інших учасників змови. У січні 2017-го Вітинського засудили до п'яти років позбавлення волі з випробувальним терміном у два роки.