Ідеальний для зміцнення культури: чому не можна обмежувати український дубляж

28 червня президент України Володимир Зеленський подав до Верховної Ради законопроєкт №9432 про застосування англійської мови в Україні. У його нинішній редакції (яка може ще змінитися до другого читання) поширення англійської в Україні може вплинути на кількість та якість контенту державною мовою.

Черговий «мовний закон» пропонує відмовитися від українського дубляжу в кінотеатрах і передбачає, що з 2027 року всі англомовні фільми в кінотеатрах України показуватимуть із оригінальною аудіодоріжкою та українськими субтитрами. Перехідний період має початися вже з 2025 року: тоді кінотеатри транслюватимуть 50% фільмів англійською, у 2026-му — 75%, а у 2027-му — усі 100%.

Що не так із новим законом? 

Для початку, норми цього законопроєкту суперечать Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»: кількість сеансів мовою оригіналу, відмінною від державної, не може перевищувати 10% від загальної кількості (абзац 5, ч. 6 ст. 23).

Не кажучи вже про те, що дубляж англомовних фільмів регулюється контрактами з кіностудіями-виробниками. Самі режисери та продюсери можуть зобов’язувати українські кінотеатри робити прокат фільмів у дубляжі та зазвичай затверджують склад перекладачів, акторів і сам офіційний переклад українською.

Дубляж іноземних фільмів українською — це цілий ринок зі своїми законами, експертами, зірками, школами, бюджетами, можливостями для зростання. Забороняючи український дубляж, сама держава вбиває цей ринок.

Багато українців досі не повністю вивчили українську. Але президент очікує, що за 2–4 роки (з 2023-го до 2027 року) всі добре оволодіють англійською мовою і будуть готові дивитися фільми в оригіналі.

Всупереч логіці 

Ідея популяризації англійської мови, поліпшення стандартів викладання англійської у школі, визнання її як єдиної міжнародної мови спілкування в Україні, вимоги до українських чиновників володіти нею — ці всі ідеї похвальні та заслуговують на втілення.

Утім, дивитися фільм іноземною мовою в кінотеатрі, маючи лише українські субтитри — це не навчання, а дуже напряжний відпочинок.

«Поступове впровадження в кінотеатрах фільмів без українського дубляжу допоможе розвинути український кінематограф. З’явиться більше топових українських стрічок, а режисери й актори зможуть продемонструвати свій максимум», — міністр цифрової трансформації Михайло Федоров продовжує сипати алогізмами.

Яким чином голівудські фільми без українського перекладу посприяють українському кінематографу? Чому має з’явитися більше топових українських стрічок? Хіба українські режисери й актори не демонструють зараз свій максимум, зважаючи на мізерне фінансування та підтримку російськомовного кінематографа в Україні навіть після повномасштабного вторгнення?

Чому наші законотворці не враховують насамперед наш український, локальний, постколоніальний, східнослов’янський, воєнний, геноцидний контекст? Через те, що у країнах Європи є фільми, які йдуть і в дубляжі, і в оригіналі, Україна не має відмовитися від перекладу на 100%.

Не враховує реалій війни 

Законопроєкт не враховує реалії України, із якої з 2022 року виїхали 8 мільйонів жінок та дітей. Для українок за кордоном мультики та фільми українською — ледь не єдиний доступний і зрозумілий спосіб виховувати дітей в українськомовному середовищі.

Український кінематограф сам по собі не створить новий бум в індустрії українських фільмів, як обіцяє Федоров. Це станеться лише тоді, коли держава сама почне інвестувати та підтримувати цю індустрію.

Яким чином? Є кілька пунктів:

• через держзамовлення на українські дитячі фільми;
• через створення привабливих економічних умов для режисерів і продюсерів;
• підтримуючи прокат і переклад українських фільмів за кордоном.

Успіх «Мавки» має стати не винятком, а першим кроком до створення цього обіцяного міністрами буму. Розуміння іноземних фільмів в оригіналі — з усіма нюансами значення слів, синонімами, фразеологізмами, жартами, сленгом, архаїчною та професійною лексикою, термінами — потребує відповідного знання рідної мови.

Українці лише з 2022 року почали масово відмовлятися від російської та поліпшувати знання рідної мови, формувати нові звички — дивитись український контент, підтримувати українську озвучку, слухати українську музику.

Люди продовжують звертатися до української мови, вони спраглі українського контенту. Завдання держави — підтримувати це, а не забирати можливості.

Ідеальний інструмент для зміцнення культури

Кінодубляж українською мовою відіграв провідну роль у дерусифікації покоління 1990–2000-х років.

«Альф», «Друзі», «Усі жінки відьми», «Тачки», «Шрек», «Гаррі Поттер» та інші популярні голівудські стрічки українською стали для мого покоління реальним зразком, що українське — це круте, якісне і бажане. Знищення українського дубляжу знищить напрацьований механізм відродження української культури.

Мова — це не лише спосіб передачі інформації, це спільні сенси. Це спосіб дивитися на світ, на себе, на історію. Мова — це і середовище, і продукт культури. Перекладачі перекладають не слова — вони перекладають сенси. Ми розуміємо жарти, цитати, вислови наших перекладачів, меми, які вони закладають.

Фільми та серіали через свого масового глядача — ідеальний інструмент для зміцнення культури. Саме тому русифікація 2000–2010-х років здійснювалася через фільми та серіали російського виробництва.

Ви досі цитуєте фрази з радянських фільмів, досі пам’ятаєте російські пісні. Уявляєте, скільки ще зусиль нашому суспільству і державі треба буде докласти до дерусифікації та українізації громадян, які вже 9 років живуть в окупації?

Якщо українець не зможе добре розуміти кіно англійською, то він піде дивитися зрозумілу російську «піратську» озвучку.

Це авторська колонка. Думка редакції може не збігатися з думкою авторки.