Ігри в легітимність. Як реагуватиме Захід на «вибори» путіна та чого чекати Україні
Менш як за місяць — 17 березня — у росії відбудеться те, що формально називається президентськими виборами.
Звісно ж, жодного реального вибору у країні-агресорці немає — це прямо визнали інші «суперники» володимира путіна. Чого варта лише відповідь висуванця з «російської партії свободи та справедливості» Андрія Богданова: «Звісно, ні [я не збираюсь перемагати — ред]. Я що, на ідіота схожий?»
Нинішні «вибори» навіть спромоглися поставити рекорд у російській демократії: ніколи з 2000 року на президентських перегонах не було так мало кандидатів — крім путіна, їх лише три. Та і їхня участь, як бачимо, суто символічна.
Навіть у таких умовах російській верхівці довелось гасити створену нею ж пожежу: не допустити «антисистемного кандидата» Бориса Надєждіна, довкола якого несподівано для владних політтехнологів об’єднався опозиційний електорат.
Вочевидь заразом вирішили й усунути — в буквальному сенсі — Олексія Навального, який останні три роки був ув’язнений. У грудні 2023-го його перевели в колонію аж за Полярним колом, де Навальний і помер за місяць до «виборів», у яких свого часу хотів узяти участь.
Аби результат був максимально гарантованим, «голосування» триватиме аж три дні — протягом 15–17 березня. Очільникам фасадної демократії припав до душі досвід «ковідних» голосувань за конституційні поправки у 2020 році та на парламентських виборах у 2021 році, де завдяки адмінресурсу й урнам на пеньках вдалось зібрати непогану явку.
Та загалом це все лише інструменти досягнення й так зрозумілої мети. Здавалося б, в Україні можна взагалі не зважати на цю виставу. Проте є наслідки цих «виборів», які все ще нас стосуються і на які слід поглянути уважніше.
У вересні 2022 року кремлівський диктатор укотре зневажив міжнародне право, «приєднавши» до рф ще чотири українські області. На окупованих росією територіях також готуються до «голосування» за путіна.
Яких цілей путін хоче досягнути щодо війни в Україні? Як на це реагуватиме демократичний світ? Чи зміниться щось принципово внаслідок повномасштабного вторгнення? Досвід попередніх виборів, які проводили, зокрема, в анексованому Криму та з численними порушеннями, не завадив Заходу визнавати теперішню російську владу як легітимну.
Про ці питання hromadske поспілкувалось із Ярославом Чорногором — директором програми російських та білоруських студій аналітичного центру «Українська призма», та Сергієм Солодким — заступником директора Центру «Нова Європа».
Навіщо потрібні ці вибори?
Для путіна, який за своє правління в росії двічі змінив її конституцію та забезпечив собі можливість перебування при владі щонайменше до 2030 року, нинішні вибори можуть бути етапними в розрізі війни проти України.
Після нещодавньої поїздки до Києва топдипломат Європейського Союзу Жозеп Боррель прямо застеріг: «У місяці після російських березневих “виборів” може розпочатися черговий великий російський наступ». Наступ, для якого російській верхівці доведеться ухвалювати непопулярні рішення — наприклад, знову формально оголошувати мобілізацію. Для путіна це безпечніше робити вже після виборів, коли він матиме на папері захмарні показники підтримки населення.
Ярослав Чорногор з «Української призми» вважає, що для росії та путіна головну роль відіграє легітимізація режиму для зовнішньої світової авдиторії.
«Псевдодемократія в умовах диктатури саме так і діє. Тим паче диктаторські повноваження й контроль над державною системою дозволяють намалювати будь-які результати виборів. Тому для внутрішнього споживача це вже давно не є вагомим фактором», — пояснює він.
Цієї самої думки дотримується й Сергій Солодкий з Центру «Нова Європа», наголошуючи, що вибори ніяк не впливають на здатність путіна робити все, що йому заманеться.
«Думаю, що навіть його електорат особливо не віритиме в чесність будь-якого результату на виборах, бо загалом його електорат якраз його й любить за зухвалість, хитрість, вседозволеність. Вони, по суті, й голосують, бо путіну вдається всіх обдурити. Навіть тоді, коли обдурені вони самі, їх чомусь це влаштовує», — говорить експерт.
Солодкий застерігає: очікувати на те, що у світі перестануть сприймати володимира путіна як президента росії через чергове порушення ним міжнародного права, не варто:
«Будьмо відвертими, путін давно всім набрид своєю політикою, своєю непрогнозованістю, своєю агресивністю. Усі були б раді його не бачити. Але, звичайно, в межах міжнародно-правової пристойності Захід розраховує, що російське суспільство на якомусь етапі саме розв'яже свої проблеми. Захід не хотів би розв'язувати проблеми росіян замість них самих».
Неочевидна небезпека для України?
2024 рік мав би — за звичного життя — стати роком президентських виборів і в Україні. Але їхнє проведення під час воєнного стану заборонене законом. Більшість українців це усвідомлює.
Утім, російська пропаганда вже не перший рік розповідає про «нелегітимність» влади в Україні загалом та Володимира Зеленського зокрема. А нещодавнє розслідування Washington Post показало, що за цими зусиллями стоїть ціла інформаційна спецоперація кремля, що триває щонайменше від початку 2023 року.
То чи не стануть «вибори» президента росії для неї підставою ще більше говорити про «нелегітимність» української влади, яка справжніх виборів не проводить? Сергій Солодкий упевнений: партнери Києва чудово розуміють суть путінського режиму та такого аргументу не сприймуть.
«путіну набагато складніше — я б сказав, нереально — зараз дурити світ, як він це міг робити до 2022 року. Можливо, навіть якби він зараз зробив би щось конструктивне, світ уже не повірив би. Тим паче якщо він вдаватиметься до дешевих маніпуляцій про брак демократії в Україні чи нелегітимність Зеленського», — пояснює Солодкий.
Водночас Ярослав Чорногор, очільник програми російських та білоруських студій «Української призми», застерігає: ситуація може перевернутися внаслідок змін політичного керівництва в західних країнах.
«У цьому випадку дуже може знадобитися ширма демократії в росії, щоб на Заході казали: подивіться, не все так однозначно, путін — демократично обраний президент, тому ми з ним і спілкуємося», — вважає дослідник.
Сергій Солодкий говорить і про іншу небезпеку, що може зіграти на руку російській пропаганді: об’єктивні проблеми з демократією в Україні, які наша влада може прикривати воєнним станом.
«Маємо розуміти: якби не російська агресія, нам було б легше протидіяти можливим втручанням чи надмірному тиску з боку влади та балансувати їх. Тому росіяни й далі видаватимуть біле за чорне — оббріхуватимуть Україну. Та я б не перебільшував можливості росіян зараз робити це», — зазначає заступник директора Центру «Нова Європа».
Як на вибори реагуватиме Захід?
Для Заходу головним викликом президентських «виборів» у росії стане те, як на них реагувати. Одна з проблем — «голосування» на окупованих територіях.
Нині під окупацією рф — чверть території України. Українців там силоміць змушують до участі в російському політичному фарсі — починаючи від примусової паспортизації й закінчуючи створенням пропагандистської картинки.
Міністерство закордонних справ України ще в грудні 2023-го закликало міжнародну спільноту засудити наміри росії та накласти санкції на причетних до «виборів».
«Включення голосів, отриманих на тимчасово окупованих територіях України, поставить під сумнів легітимність усього результату виборів президента рф», — йшлося в заяві МЗС.
До заклику приєднались понад два десятки депутатів Європарламенту, які на початку 2024-го ініціювали звернення до євроінституцій та держав-членів ЄС із закликом не визнавати путінських «виборів». Та опитані hromadske експерти скептично оцінюють таку можливість.
У 2014 році росіяни захопили Крим і частину Донецької та Луганської областей. Як нагадує Ярослав Чорногор з «Української призми», на попередніх російських виборах — президентських у 2018-му та парламентських у 2021-му — «голосування» також відбувалось на цих окупованих територіях.
Тоді західні країни не визнавали результатів саме на цих територіях, але не в цілому в росії. Хоч можливість невизнання окремими країнами путіна як президента експерт не відкидає, на масовість такого кроку він радить не очікувати.
«Популярність і помітність України у світових медіа зменшується. У частині країн населення може досі навіть не розуміти, де та Україна та що означають вибори в росії. Для них зрозуміло, що путін є лідером, а інше — якісь формальності, приємні чи неприємні», — вважає експерт «Української призми».
…а як Захід мав би реагувати?
Сергій Солодкий вважає, що від Заходу ми, найімовірніше, почуємо заяви із засудженням недемократичності російських виборів та агресії проти України, а також чергових оголошень санкцій проти учасників російського режиму. Але «заяви не мали й не матимуть значення для того, щоб змінити політику путіна».
«Єдина реакція, що може задовольнити Україну на цьому етапі, — це рішучі дії, щоб забезпечити Збройні сили України достатнім обсягом найсучаснішого озброєння», — наголошує він.
Заступник директора Центру «Нова Європа» згадує й інші кроки, які могли б стати більш рішучою відповіддю Заходу на путінський фарс — від конфіскації російських активів та розблокування допомоги Україні в провідних державах до запрошення України до членства в НАТО на саміті у Вашингтоні цього липня.
Чи вплине на «вибори» в рф смерть Навального?
«Сподіватимемося, що Захід все ж стане нарешті рішучішим, амбітним, сміливим. Що ухвалюватиме рішення, не озираючись на можливу реакцію росії — мовляв, “щоб не було ескалації”. І що надалі реагуватиме самостійно та швидко», — поділився своїми надіями з hromadske Сергій Солодкий із Центру «Нова Європа» ще до повідомлення про смерть Навального.
Смерть відомого політика — подія, яка у справді демократичних країнах стала б політичним землетрусом і повністю переграла б результати виборів. А от в авторитарній росії фактично призвела хіба до нечисленних акцій протесту, на яких затримали кількасот учасників.
Коментарі західних посадовців після новин про смерть Навального були однозначними: вони поклали відповідальність на росію та володимира путіна особисто. Президент США Джо Байден виступив з екстреним зверненням, у якому також гостро засудив російського правителя. Що прикметно для нас — на тлі згадки про смерть Навального, американський лідер закликав Конгрес розблокувати допомогу Україні.
«Нездатність підтримати Україну в цей критичний момент ніколи не буде забута. Це увійде на сторінки історії. Це справді має значні наслідки. Годинник цокає. І це має статися, ми повинні допомогти зараз», — наголосив він.
Не лише Байден, а й інші американські та європейські політики пов’язали відповідь на смерть Навального з подальшою допомогою Україні на полі бою. І якщо меседж про те, що росія розуміє тільки силу спрацює, це стане найкращим результатом президентських «виборів» імені путіна.