Ірландська націоналістка вперше очолила уряд Північної Ірландії
Уряд Північної Ірландії, колись неспокійного регіону Сполученого Королівства, де одне одному десятиліттями протистояли католики (переважно ірландці) та протестанти (здебільшого англійці та шотландці), уперше очолила представниця ірландської націоналістичної партії «Шинн Фейн» Мішель О'Ніл.
Про це повідомляють британський мовник BBC та мовник сусідньої Республіки Ірландія RTE.
Водночас членкиня асамблеї «Демократичної юніоністської партії», яка виступає за збереження регіону у складі Великої Британії, Емма Літл-Пенгеллі призначена заступницею першого міністра.
Попри те, що перший міністр і заступник першого міністра Північної Ірландії є співголовами уряду, разом очолюють виконавчу владу регіону та несуть спільну відповідальність, призначення О’Ніл вважається знаковим моментом для ірландського націоналізму.
На останніх парламентських виборах у травні 2022 року «Шинн Фейн», яка сповідує лівий націоналізм, уперше стала найбільшою партією в Стормонті — північноірландському парламенті, що дало їй право призначити першого міністра.
Перспектива прем’єра-націоналіста «була б неймовірною» для покоління її батьків, сказала О’Ніл після свого призначення.
Вона наголосила, що їй«шкода всіх без винятку загиблих під час конфлікту», який точився між католиками та протестантами.
«Як перший міністр я всім серцем буду віддана продовженню роботи з примирення між усіма нашими людьми», — заявила О’Ніл.
Посадовиця запевнила, що вона «служитиме всім однаково», та пообіцяла інклюзивність і повагу до всіх, оскільки вони «працюють разом», як того вимагає громадськість.
«Звертаюся до всіх вас, британців та юніоністів: ваша національна ідентичність, культура і традиції важливі для мене», — додала вона.
Зі свого боку Літтл-Пенгеллі також сказала, що до успішного майбутнього можна прийти лише разом.
«Я люблю Північну Ірландію. Я глибоко пишаюся тим, що я з цього місця, яке ми називаємо домом. Попри нашу часто неспокійну історію та розбіжності в минулому я знаю, що ми маємо неймовірний потенціал», — розповіла заступниця прем’єра.
Тим часом партія «Голос традиційних юніоністів» розкритикувала призначення О’Ніл та поступки «юніоністських демократів».
«Ніколи не дозволяйте забути собі, що тепер у нас є перша міністерка під керівництвом і контролем Армійської ради Ірландська республіканська армія — парамілітарна організація, що хотіла від’єднання Північної Ірландії зі Сполученого КоролівстваIRA», — заявив лідер «традиційних юніоністів» Джим Аллістер, звинувативши О’Ніл у тому, що раніше вона була занурена в «прославлення тероризму».
«Така маріонетка ніколи не стане першим міністром для всіх», — заявив Аллістер.
Водночас президент Республіки Ірландія Майкл Гіґґінс «високо оцінив» промови Мішель О’Ніл та Емми Літтл-Пенгеллі, додавши, що посадовиці «вражають інклюзивністю, теплотою та бажанням упоратися з усіма важливими практичними завданнями».
Трохи контексту
У січні 1919 року в Ірландії ухвалили Декларацію про незалежність, проте остаточно як суверенна держава Республіка Ірландія постала тільки через 30 років. Крім того, частина острова, яку називають Північною Ірландією, залишилася під владою Великої Британії.
На десятиліття регіон став ареною гострого етнополітичного конфлікту між ірландцями-католиками та юніоністами-протестантами, які вважають себе британцями. Націоналісти виступали за політичне приєднання Північної Ірландії до решти Ірландії, а юніоністи хотіли залишитися у складі Сполученого Королівства.
Часом конфлікт переростав у збройне протистояння. Роль у цьому відігравали парамілітарні організації з обох сторін. Так, наприклад, з боку ірландських націоналістів це була «Ірландська республіканська армія», а з боку юніоністів — «Асоціація оборони Ольстера».
Сучасна партія «Шинн Фейн» набула своєї форми в 1970 році після розколу й була історично пов’язана з «Тимчасовою ірландською республіканською армією».