Кілька довічних термінів за теракт у Оленівській колонії: кого покарають і чи притягнуть до відповідальності путіна

У ніч на 29 липня 2022-го в колонії Оленівки стався теракт. росія цинічно вбила щонайменше 50 беззбройних українських військовополонених із «Азову». Більше 100 було поранено (точних цифр немає досі).

За цей час рф віддала тіла загиблих — частину з них ідентифікували й поховали. ООН сформувала й розформувала місію, яка мала встановити факти загибелі «азовців». Представники Червоного хреста так і не доїхали до колонії.

Про розслідування й перспективи міжнародного суду в справі теракту в Оленівці — матеріал hromadske.

Що було? Відбір за списками, вибух, із «ліків» – простирадла для зупинки крові

У колишню Волноваську виправну колонію №120, що розташована на території Оленівської селищної ради (Оленівка — окуповане з 2014 року селище в Донецькій області — ред.) росіяни помістили українських військових, що вийшли з Азовсталі в травні 2022-го. У переповнених бараках тримали під 300 людей.

27 липня 2022 року бараками колонії пройшлися наглядачі. Вони мали список із прізвищами полонених, яких попросили на вихід. Мовляв, переселяють до бараку, який переробили з промислового ангару. На «переселення» потрапили люди різного віку, посад і звань — від лейтенанта до підполковника, із різним стажем служби в полку «Азов». Хтось служив із 2014-го року, хтось — із лютого 2022-го. Як формували цей список — незрозуміло. Більшість експертів сходяться на тому, що обирали військових хаотично.

Полонені сподівалися, що в списку ті, кого скоро обміняють. У віддаленому від інших бараків приміщенні, яке незадовго до цього заставили впритул ліжками, опинилося 198 «азовців». Цього ж дня керівництво колонії наказало перенести пост охорони якомога далі від бараку.

У ніч на 29 липня, коли полонені спали, у бараці пролунав вибух. «Град», розміщений одразу за стінами колонії, почав стріляти й перекривати вибухи, що лунали зсередини. Від вогню в бараці плавилися ліжка. Ті «азовці», які постраждали менше, відчинили двері й почали витягувати важкопоранених і загиблих. Полонені з інших бараків чули крики про допомогу й нічого не розуміли. Але новина про постраждалих побратимів швидко ширилася. І військові почали вимагати від охорони, щоб до поранених направили лікарів із числа полонених. Зрештою їх допустили. Та з «ліків» вони мали лише простирадла, якими намагалися зупинити кровотечу.

Лише о 5 ранку охоронцям дали наказ вантажити тяжкопоранених у машини, щоб відвезти до лікарні. З російських військових і охоронців від вибуху ніхто не постраждав.

30 липня росія надала списки загиблих: там значилося 48 прізвищ. У списку поранених було 73 імені.

Списки переважно підтвердилися: більшість поранених «засвітилися» на відео у ворожих пабліках, частину тіл загиблих ідентифікували. Двоє зі списку загиблих виявилися живими, інші двоє зі списку поранених померли дорогою до лікарні. Один військовий був у обох списках. Поки триває слідство, точна кількість загиблих і тих, хто лишається в полоні з бараку «200» (так після теракту назвали той барак), невідома.

Що зараз? Тіла повернули, слідство триває, родини беруть справу в свої руки

Після теракту легших поранених відокремили в дисциплінарний ізолятор Оленівки, важкопоранених розвезли по шпиталях Донецька. Пізніше їх доправили в інші місця позбавлення волі. Відомо про в'язниці чи СІЗО Горлівки, Донецька, Таганрога. Частина потрапила у великий обмін 21 вересня. На сьогодні відомо про 13 із бараку «200», які повернулися додому. З одним із них, Арсеном Дмитриком, hromadske записало інтерв’ю.

57 тіл загиблих захисників із биркою, на якій було написано «Оленівка», росія віддала торік у серпні-жовтні (поки не буде здійснено ідентифікацію всіх тіл, неясно, чи всі вони дійсно з бараку «200» цієї колонії). росіяни дотримали тіла до такого стану розкладання, щоб не можна було зробити експертизу на вибухові речовини, і цим самим довести воєнний злочин. Редакція hromadske направила запити до Генпрокуратури України та СБУ з проханням надати інформацію про хід слідства щодо теракту в Оленівці.

Загальна суть отриманих відповідей така: відкрито кримінальне провадження за статтею порушення законів і звичаїв війни, у поєднанні з умисним вбивством (ч. 2 ст. 438 Кримінально кодексу України). Досліджуються факти загибелі й поранення українських військовослужбовців. Експертиза зброї, слідів і обставин її використання показала, що постріл, який спричинив вибух, був із реактивного Під час підриву термобаричних боєприпасів, їхня «начинка» змішується з повітрям. Миттєво виникає суцільне полум'я, яке має температуру близько 2500 градусів. Вибух буквально висмоктує повітря з легенів людей і спалює їх на попіл, спричиняє контузію, розрив барабанних перетинок, кровотечу з носа, переломи кісток і страшні опіки. Від вибуху не захищає ні шолом, ні бронежилет, ні стіна.термобаричного гранатомета.

На сьогодні ідентифікували тіла 47 загиблих від вибуху. Родичі декого із загиблих досі чекають на результати експертизи. У справі допитали 13 потерпілих, які були в цьому бараці й повернулися в результаті обміну полонених. Інших уцілілих шукають: лише про місця утримання деяких із них є точна інформація.

А загалом досудове слідство триває і розголошувати його «таємницю» не можна, бо це заважатиме встановленню істини.

Що ж міжнародні організації? 

Міжнародний комітет Червоного Хреста занепокоєний, але дістатися до Оленівки не може, бо не дозволяє рф.

ООН сформувало розвідувальну місію, але в січні 2023-го її розформували — росія не допустила експертів до полонених. Лише через рік після трагедії ООН визнала, що вибухи спричинили не ракети HIMARS, як це стверджувала російська пропаганда.

Після цього члени родин «азовців», постраждалих в Оленівці, створили громадську організацію «Спільнота родин Оленівки». Наразі в ній 137 людей — по одному від кожної родини, що має полоненого. «Слідство рухається так повільно, що часом здається, що взагалі ніхто нічого не робить. Ми з дівчатами почали самі встановлювати, хто був у бараці. Кожне прізвище. Тепер знаємо плюс-мінус усіх. Ці дані передали слідчим органам. Нашим словам не повірили, тому ми почали додавати відео й фото — кожна з нас переглядає ж по сто разів ворожі канали. Коли виходять за обміном хлопці, кидаємося розпитувати, чи не бачили вони наших», — розповідає заступниця голови ГО Ганна Лобова.

Родини домагаються, щоб 28 і 29 липня визнали Днями скорботи та вшанування пам’яті захисників України. Для цього створили петицію на сайті президента України. Хочуть, щоб поранених (усіх із барака «200», крім загиблих, вважають пораненими) повернули якнайскоріше, щоб слідство довели до кінця.

Костянтин Кожекін, азовець, який був в іншому бараці Оленівської колонії, допомагає спільноті родин. Комунікує з усіма структурами, що займаються слідством, обміном полоненими, опитуваннями свідків, ідентифікацією тіл тощо. За рік вдалося вирішити питання статусу вбитих: їхня загибель не визнавалася як така, що пов'язана із захистом Батьківщини. Це владнали. Також змогли прискорити процес ідентифікації тіл, який через бюрократію тривав місяцями.

Що буде? Суд у Гаазі без путіна не відбудеться. Треба тягти його за шкірку

Юрист-міжнародник Іван Лозовий пояснює, що теракт в Оленівці належить до тяжких воєнних злочинів. Відповідальність за нього несуть виконавці від найнижчої ланки до найвищої, тобто до путіна. І покарання на них чекає дуже серйозне.

«Червоний Хрест не уповноважений щось розслідувати. Його мандат — гуманітарна допомога. І саме через це без жодних запрошень з боку України його представники мали б прибути на місце злочину. Зафільмувати сліди вибуху. У цьому б проявилася їхня допомога в плані розслідування. Тому до них претензії серйозні були і є. 

Про місію від ООН, яку розформували, у мене враження, що вона приїхала, щоб поставити галочку, що вони щось робили.

Але в Україні від початку повномасштабного вторгнення дуже активно працює з командою головний прокурор Міжнародного кримінального суду Карім Хан. У його кейсі серед інших справ, звісно — Оленівка».

Лозовий називає дуже добрим знаком те, що низка міжнародних аналітиків визнали, що вибух в Оленівці відбувся всередині приміщення. Отже, вони згодні, що це зробили росіяни. І їхні висновки як докази може розглядати й українська сторона. Юрист наголошує, що внутрішнє українське національне розслідування й міжнародне — зовсім окремі, не пов'язані між собою. Так само буде й із судами:

«На жаль, Україна не може в себе притягнути до відповідальності путіна. Має імунітет як глава держави. І матиме навіть тоді, коли перестане ним бути. Але ми можемо заарештувати його й передати в Гаагу в міжнародний суд. Там, до речі, не можуть судити людей заочно. Так що треба брати путіна за шкірку й тягти туди. Якщо уявити, що крім злочину в Оленівці він не здійснював інших, цей потягне на кілька довічних термінів».