Ключ до майя. 98 років тому в Україні народився Юрій Кнорозов, який розгадав письмо майя, але сам лишається нерозгаданим
19 листопада виповнюється 98 років від дня народження Юрія Кнорозова — видатного науковця, який знайшов ключ до писемності цивілізації майя. Хоча майже все своє життя він працював у Ленінграді, але народився, виріс та навчався в університеті в Україні. Попри те що він помер лише 21 рік тому, в його біографії можна зустріти містифікації та домисли, а певні моменти з його життя інтерпретуються по-різному та викликають питання.
Про життя Юрія Кнорозова, його відкриття та складний шлях до визнання світовим науковим товариством ми поспілкувалися з українським дослідником історії та культури майя Максимом Стюфляєвим.
Український науковець?
Чоловік на фото дивиться на нас суворо — важко повірити, що ця людина вміє усміхатися. На руках у нього сіамська кішка, яка своїм поглядом дуже нагадує господаря. Це найвідоміший візуальний образ Юрія Кнорозова. І саме таким його зобразили на пам’ятнику, відкритому два роки тому в мексиканському місті Мерида. Зроблено це було за підтримки Росії, яка, очевидно, дуже пишається визначним внеском Кнорозова у вивчення цивілізації майя.
Більшу частину свого життя дослідник справді пропрацював у Ленінграді. Але народився він у селищі Південне (сьогодні це вже місто) на Харківщині у 1922 році. В Україні він виріс, навчався на історичному факультеті Харківського університету.
Саме тут він почав вивчати ієрогліфічну писемність Стародавнього Єгипту, що дозволило йому зрозуміти, як «працюють» ієрогліфи загалом. Цілком імовірно, що без цього розуміння потім він не досягнув би успіху в розшифруванні писемності майя.
Але тут може виникнути логічне запитання: наскільки Кнорозова можна вважати українським дослідником? Та й цікаво, як він сам себе ідентифікував та якими були його стосунки з українською культурою і мовою.
Батьки Юрія Кнорозова народилися в Росії і належали до російської інтелігенції.
«Але тут є такий цікавий факт, що у свідоцтві про народження його записали під українським варіантом імені – Юрко. Невдовзі після цього офіційно розпочалася українізація і, можливо, саме цьому тренду відповідало його офіційне ім’я», – розповідає Максим Стюфляєв.
Судячи з атестату, він вивчав українську мову та літературу, але за них мав «добре», тоді як з інших предметів у нього було «відмінно». Максим Стюфляєв припускає, що українська мова та література давалися непросто хлопцю, який ріс у російськомовному середовищі. Втім, як ми знаємо, у подальшому він впорався з набагато складнішим завданням із розшифрування писемності давніх майя.
«Для нього, як для людини радянської, Росія та Україна — це все був один культурний та цивілізаційний простір», — вважає Максим Стюфляєв.
Сам Кнорозов називав себе «дитиною сталінської епохи». Є підстави вважати, що радянську систему та сталінський режим він не любив і остерігався їх. Але про це — далі.
Глухий кут майяністики
Щоб краще зрозуміти внесок Юрія Кнорозова в майяністику, треба хоча б коротко розповісти, що в цій галузі відбувалося до нього.
Дослідження цивілізації майя починається наприкінці 18-го століття. У джунглях Мезоамерики (на території цього регіону розташовані частково або повністю Мексика, Беліз, Гватемала, Гондурас, Сальвадор, Нікарагуа та Коста-Ріка) знаходять міста, залишені давньою цивілізацією. Через вологий і теплий тропічний клімат, а також дії католицьких священників до нас дійшли лише чотири «книги» стародавніх майя, які називають кодексами. Але на стінах будівель та кам’яних стелах дослідники побачили безліч текстів, написаних незрозумілими ієрогліфами.
Писемність Стародавнього Єгипту на той час фахівці вже вміли добре читати, але ієрогліфи майя виявилися значно міцнішим горішком. Науковцям вдалося розшифрувати календар майя і зрозуміти, що вони дуже добре зналися на астрономії. Але що написано в їхніх текстах — ніхто так і не розумів, попри всі намагання.
До середини 20-го століття майяністика опиняється в глухому куті. Найбільших успіхів досягнули американські дослідники, але з сучасної точки зору їхні тодішні уявлення про майя були дуже викривленими.
«Тоді вважалося, що головну роль в суспільстві майя грали жреці-астрономи, які тільки те й робили, що спостерігали за зорями, а до земного життя їм діла не було», — розповідає Максим Стюфляєв.
Найавторитетніший американський майяніст Ерік Томпсон у 1950 році видає ґрунтовну працю із ієрогліфіки майя на 500 сторінок. Приблизно на 90% вона присвячена календарю і астрономії майя, які дослідник розбирає до найменших деталей. Але писемність майя залишається майже повною загадкою.
А німецький майяніст Пауль Шельхас дійшов висновку, що ієрогліфи майя розшифрувати неможливо. І він не був єдиним у своєму переконанні.
Радянського Союзу це все не стосувалося, бо тут просто ніхто серйозно не досліджував цивілізацію стародавніх майя. Але вважається, що саме ця впевненість у неможливості розшифрувати їхню писемність стали головним поштовхом для Кнорозова.
Нікому не відомий молодий дослідник, який досі вивчав шаманські практики в Середній Азії, береться за це завдання і в 1952 році публікує статтю «Древняя письменность Центральной Америки». Подальший розвиток майяністики довів, що в ній Кнорозов справді запропонував правильний ключ для розшифрування писемності майя.
Іншими словами, вивів майяністику з того самого глухого кута.
Тут треба пояснити, що віднайдення ключа до писемності майя ще не означало, що дослідники вже могли читати стародавні тексти. Цьому передувала велика робота багатьох науковців, переважно й американських. Лише у 80-их роках минулого століття накопичені знання дозволити більш-менш вільно читати тексти стародавніх майя.
Сьогодні, за словами Максима Стюфляєва, деякі тексти, наприклад, політичного характеру фахівці читають без особливих складнощів. А ось релігійні — значно важче. Досі знаходять і ще довго будуть знаходити нові ієрогліфи, значення яких треба зрозуміти.
Міф про врятовані книги
В біографії Кнорозова є досить відома міфічна сторінка. Буцімто солдатом радянської армії він брав участь у штурмі Берліну в 1945 році і там з охопленої вогнем бібліотеки врятував дві стародавні книги, вкрай важливі для розшифровки писемності майя. Йдеться про «Повідомлення про справи в Юкатані» францисканського монаха 16-го століття Дієго де Ланди та копію трьох кодексів майя.
Ці книги справді в якийсь момент опинилися в розпорядженні дослідника. Але достеменно відомо, що у визволенні Берліну він участі не брав і нічого там з пожежі не рятував.
З одного боку, він сам заперечував цей міф. Але з іншого, цю історію як правдиву розповідав Майкл Ко – авторитетний американський майяніст, який був головним послідовником ідей Кнорозова на Заході і був особисто з ним знайомий. Максим Стюфляєв припускає, що цей міф певною мірою грав на руку Кнорозову і він сам міг його підживлювати.
«В 43-му році під час війни Кнорозов опинився в німецькій окупації на Харківщині. Йому це неодноразово закидали, а в ті часи це давало підстави підозрювати його в антирадянських настроях. Він небезпідставно боявся, що його можуть репресувати, і саме тому такі містифікації могли певною мірою його реабілітувати», — пояснює Максим Стюфляєв.
Саме перебуванням в окупації пояснюється той факт, що на історичний факультет МГУ Кнорозов вступив лише з другого разу. Попри те, що його підтримував Сергій Сказкін — авторитетний науковець та майбутній завідувач кафедри історії середніх віків МГУ.
Що про майя думав Фрідріх Енгельс?
Є в біографії Кнорозова інший епізод, коли він мав підстави боятися, що його заарештують. У 1955 році він захищав кандидатську дисертацію про той самий текст «Повідомлення про справи в Юкатані», який є одним із головних джерел з історії та культури майя. Здавалося б, нічого ідеологічно небезпечного в цій темі немає, але це лише для тих, хто погано знайомий з марксистським вченням.
«Кнорозов обґрунтовував, що в майя була писемність, а це означає, що в них була держава і класове суспільство. Але проблема в тому, що Фрідріх Енгельс писав, що в індіанців (зокрема і в майя) не було класового суспільства», — розповідає Максим Стюфляєв.
Тому Кнорозов, йдучи на захист, не знав, що його чекає — науковий ступінь чи арешт. Але в результаті за блискучу наукову роботу йому одразу присвоїли звання не кандидата, а доктора наук.
Складний шлях на Захід
Західні науковці, передовсім Ерік Томпсон, були шоковані науковою публікацією Юрія Кнорозова. Провідному світовому досліднику було складно визнати, що нікому не відомий молодий науковець із ідеологічно ворожої країни прийшов на його територію і починає свою діяльність зі справжнього перевороту.
Але й сам Кнорозов активно долучився до того, щоб вивести з рівноваги західних опонентів. У статті він різко критикує американських дослідників, звинувативши їх у тому, що вони завели майяністику в глухий кут. Водночас у своїй роботі він припустився низки об’єктивних помилок, котрі не вплинули на загальні висновки.
Наприклад, у стилізованому зображенні оленя він побачив ягуара. Томсон відповів йому в своїй публікації: “Можливо, у марксизмі-ленінізмі це і ягуар, але насправді це олень!”
«Томпсон вихоплює в роботі Кнорозова окремі помилки, чіпляється за них і відкидає сам принцип, запропонований радянським науковцем. Він різкий у своїй риториці, але Кнорозов почав першим», — каже Максим Стюфляєв.
Томпсон так і не визнав досягнення опонента до своєї смерті в 1975 році. Завдяки його авторитету нові ідеї погано сприймалися в США. Але не всіма — були там у Кнорозова й послідовники, наприклад, згаданий молодий науковець Майкл Ко. Його дружина Софія була донькою відомого біолога Феодосія Добжанського, що народився у Немирові, частину дитинства провів у Києві, а згодом переїхав до США.
Софія знала російську мову. Разом із Майклом Ко вони переклали праці Кнорозова англійською, зробивши їх доступними для широких академічних кіл на Заході, що дало розвиток його ідеям за межами СРСР.
Містифікатор
За спогадами людей, які були знайомі з Кнорозовим, в літньому віці він був схильний до містифікацій. З якоїсь незрозумілої причини науковець створював ореол загадковості навколо себе.
На думку Максима Стюфляєва, це могло бути пов’язано з усвідомленням того, що він справді зробив велике відкриття, увійшов в історію. Але треба наголосити, що фантазії Кнорозова стосувалися не його наукової роботи, а лише власної біографії.
Наприклад, Кнорозов іноді стверджував, що народився 31 серпня, а не 19 листопада, як написано в офіційних документах. Але не відомо жодного незалежного підтвердження цих його слів.
Ще Кнорозов розповідав, як у дитинстві нібито отримав сильний струс мозку, коли грав у футбол, і це навіть загрожувало втратою зору. І начебто саме внаслідок цієї травми він отримав видатні лінгвістичні здібності. Звісно, такі твердження складно сприймати всерйоз.
Давати інтерв’ю Кнорозов дуже не любив, а якщо щось і розповідав про себе, то скупо і заплутано. Загалом можна сказати, що написання виваженої біографії Кнорозова – це справа майбутнього, коли емоції вгамуються, і знайдуться дослідники, готові неупереджено подивитися на його постать.
Ронго-ронго та хараппське письмо
Пізніші наукові роботи Кнорозова були не завжди такими вдалими, як ранні.
Можливо, це пов’язано з тим, що він був практично невиїзним аж до 90-их років. Тому значною мірою «варився» у власних ідеях, що не дуже добре для будь-якого дослідника.
Крім дослідження цивілізації майя та її писемності, Юрій Кнорозов займався й іншими науковими проблемами. Наприклад, намагався розшифрувати писемність долини Інду (так зване «хараппське письмо») та острова Пасхи (знамениті дощечки ронго-ронго). Однак значних відкриттів у цих темах не зробив.
Майяністика в Україні
Є ще один важливий факт, що пов’язує Юрія Кнорозова з Україною.
Максим Стюфляєв переконаний, що саме Кнорозову ми маємо завдячувати тим, що в Україні — дуже далекій від Мезоамерики — сьогодні є майяністика. Крім Максима Стюфляєва, у нас є ще два дослідники цивілізації майя — Віктор Талах та Юрій Полюхович.
Кожен з них прийшов у цю галузь своїм шляхом і жоден не був учнем Кнорозова. Але якби не Кнорозов, то сучасні українські дослідники майя в своєму дитинстві не читали б книг, написаних ним та його учнями. А читали б чиїсь інші і стали б кимось іншими.