«Не агонізуйте, організовуйтеся»: про що лідер U2 Боно говорив у Києві
Легендарний рок—музикант, лідер ірландського гурту U2 вперше приїхав в Україну. Щоправда не для того, аби заспівати «With or without you». А щоб поговорити про майбутнє Європи, зокрема й України. Про що розповів зірковий гість конференції Ялтинської Європейської стратегії — читайте у матеріалі.
Куди рухається Європа?
Мене запросили в Україну, бо сказали, що тут дуже поважають і підтримують європейські цінності. А прямо зараз Європі потрібне натхнення.
Посеред наших шоу ми розгортаємо блакитний стяг із зірками (стяг Євросоюзу — ред.). Це не запал Боба Ділана чи Девіда Боуі в сукні, але згодом в цьому відчувається якась непокора. Люди приходять на концерти зі своїми прапорцями. І, можливо, той же Брекзит та шок від нього схиляє молоде покоління до цієї найромантичнішої ідеї. Європа є дуже-дуже романтичною ідеєю, про яку можна говорити різними мовами, але все одно бути зрозумілим.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Я зламаю вам ноги», або як Google бореться з тероризмом онлайн
Інколи люди мені кажуть: ти артист, ти повинен просто співати, навіщо ти вплутуєш себе у це? Але весь зміст демократії, якщо повернутися до грецької концепції, полягає у тому, що всі вплутані.
«Не агонізуйте, організовуйтеся»
Сміливі чоловіки та жінки багато чим пожертвували, аби збудувати той світ, в якому виріс я, моє покоління. Я вам скажу чесно, що частина мене думала, що він якимось чином еволюціонує в напрямку миру, справедливості для всіх. Так, ніби якщо прокинутися через кілька років, можна було би побачити більше прав для жінок, ЛГБТ-людей... Так думало моє покоління. Але якщо подивитися на історію людства, доказів цьому немає.
Більше того, нині ми повинні трохи нервувати. Адже мені здається, що в останні роки ми ніби нарешті прокинулися, оговталися і зрозуміли, що ці речі не є вічними. Що ми мусимо працювати задля них, а не сприймати як належне. І моя порада: не агонізуйте, а організовуйтеся.
Гість конференції Ялтинської Європейської стратегії музикант, лідер гурту U2 Боно, Київ, 15 вересня 2018 року Фотографії надані Ялтинською Європейською Стратегією
Про Україну
Я не знаю достатньо про цю чудову країну. Але моїх знань цілком вистачає, щоб розуміти, що вам не потрібно пояснювати значення та цінність миру і свободи. Ви досі щодня за це боретеся. І я молюся за вас, аби вам не доводилося фактично битися, фізично боротися, щоб духовної боротьби було вдосталь.
Про надію
У кінці 90х — на початку 2000х, третина людей у якомусь регіональному центрі в Африці були під ризиком смерті від СНІДу через відсутність ліків. Для мене це здавалося величезною несправедливістю: що те, де ти житимеш, визначатиме, чи житимеш ти взагалі.
У США ми почали працювати з президентом Бушем над тим, що пізніше стало наймасштабнішою медичною інтервенцією у боротьбі з хворобами. Люди сміялися і казали, що неможливо доставити стільки ліків у такі райони. Але я був абсолютно впевнений, що якщо достатньо людей у політичному спектрі будуть небайдужими, ми це зробимо.
«Неочікуване об’єднання»
Річ, якою я найбільше пишаюся, дуже проста — це спроможність працювати з твоїм потенційним ворогом. Я знаю, що про таке важко говорити в Україні. В Ірландії зараз мир, у країні, яку спустошила громадянська війна. Завдяки цьому я вивчив найважливіше слово в англійській мові: компроміс.
Борючись зі СНІДом, ми зводили людей, які навіть в одній кімнаті не хотіли перебувати! Тоні Блер співпрацював із Девідом Камероном, консерватори і лейбористи обіцяли виділяти 7% ВВП для бідних по всьому світові.
Що було геть незвичним для мене, це те, що я називаю «неочікуваними об'єднаннями». Для співака з рок-гурту — це бути і монахинями, священниками, республіканцями. Це не дуже подобалося моєму гуртові. Але коли ти з неочікуваними людьми, це ніби підтверджує серйозність твоїх намірів.
Зліва направо: французький журналіст та філософ Бернар-Анрі Леви, лідер гурту U2 Боно, засновник YES, Фонду Віктора Пінчука та власник групи компаній EastOne Віктор Пінчук, голова Фонду АнтиСНІД Олена Пінчук та президент Польщі (1995 – 2005), голова Наглядової Ради YES Александр Кваснєвський, Київ, 15 вересня 2018 року Фотографії надані Ялтинською Європейською Стратегією
Чи мають світові лідери надію?
Я думаю, це чудово, що канцлерку Меркель переобрали на другий термін. У неї є мудрість, якої потребує європейський проект. Я був здивований, коли на одній зустрічі вона почала мені розповідати про нігерійського репера. Я їй розказував про свої враження від Лагосу, від культури, бізнесу. А вона мені: «О, так, там є відомий репер, у нього 50 мільйонів переглядів, ти його бачив?». Канцлерка Німеччини розказує мені про новинки музики? Моя група точно не зрозуміла би.
Меркель дуже спокійна та впевнена щодо того, що Європа переможе. Але вона також намагається підібрати слова для Європи — правильно розповідати історії.
Макрон дуже незвичайний. Він не панькається. Ти приходиш, відразу ж обговорюєш ідеї. Для нього ідея набагато важливіша ніж той, хто її придумав. Тож мені зокрема не влаштовується ніяких почестей.
Африка має значення
Навіть люди, які не дуже стежать за подіями, знають, що Африка має значення для Європи. Я насмілюся сказати, що якщо Африка не встоїть, Європа не буде успішною. Але я не думаю, що таке станеться. Якщо ви послухаєте африканців, вони дуже натхненні їхніми історіями успіху, тож намагаються викорінити ціле покоління корумпованих і недемократичних лідерів.
Корупція вбиває більше дітей, ніж СНІД чи малярія. Але є вакцина. І вона називаєтья прозорість, відкритий уряд.