Листи нещастя: що пишуть «мешканці ЛНР» ватажку бойовиків Плотницькому

У ватажка бойовиків самоназваної Луганської народної республіки Ігоря Плотницького є «громадська приймальня», в яку звертаються мешканці окупованої частини області для вирішення особистих питань.

Окрім того, на сайті Плотницького та на веб-сторінках так званих «міністерств» є адреси електронної пошти, куди можна відправити листи зі скаргами.

Люди пишуть про відсутність води, заробітної платні, пільг, вугілля, світла, роботи. А також доносять на своїх сусідів, місцеву «владу» та колег з роботи.

Редакція Громадського отримала поштовий масив із цих скриньок  та вибрала найцікавіші листи, в яких були адреси та номери телефонів. Ми окремо перевірили автентичність листів.  Люди, які їх писали, дійсно існують і живуть на окупованій території.

З метою безпеки, ми видалили із листів персональну інформацію – у деяких випадках прибрали прізвище, в інших також і ім'я.

«Вищі сили та інтимні стосунки»

Велика кількість листів стосується побутових проблем, які пов'язані з війною та її наслідками. Людей цікавить, коли буде нормальне цілодобове водопостачання, відремонтують зруйновані снарядами будинки та привезуть вугілля.

Також можна знайти багато листів з проханням дати бодай якось роботу.  Є й скарги на те, що бракує заробітної платні, аліментів, грошей на народження дитини. Скаржаться на відсутність відпустки, дорогі продукти та маленькі пенсії.

Але, є й інші листи. Наприклад, доноси.

При цьому, доносять не тільки на сусідів, але й на лікарів, роботодавців та колег.

Ось, наприклад, робітниця лікарні в окупованому місті Лутугіне пише, що лікарям не виплачують премії. А все через завгоспа, яка є «противником існуючої влади».

А ще є донос про використання службового становища та «вищі сили».

Також, є люди, які застерігають Плотницького від його оточення. Мовляв, навіть серед перевірених бойовиків є ті, хто хоче при нагоді вбити ватажка «ЛНР».

Цікавий лист із селища Ірміне, що розташоване на лінії розмежування та періодично піддається обстрілам.

Мешканець міста пише, що голова Виконкому залишився ще з часів Партії регіонів. Тому в селищі гроші отримують тільки працівники Виконкому, податків не збирають, а «влада нелегітимна».

Побиття та грабіж з боку бойовиків

Нерідко скаржаться на бойовиків, військових, та інших учасників збройних формувань «ЛНР».

Багато звернень стосується нетверезих бойовиків, які б'ють людей, відбирають автомобілі та залишаються непокараними.

При цьому, жертвами насильства бойовиків стають жінки.

Одна з жертв насильства після нападу пише:

«А я не можу, боюся ходити пішки повз їхню частину на роботу. Можна якось надати роз'яснення, чому військові, які нібито повинні нас захищати, ображають мене у власному будинку? І в який термін мені повинні відповісти в комендатурі на мою заяву?»

Є випадки, коли в людей забирали автомобіль і ніякі скарги не допомагали їм повернути транспортний засіб.

Деяких людей незаконно утримували в полоні і також відбирали авто.

Молебень та телевізор

Плотницькому також пишуть з пропозиціями провести культурні заходи. Наприклад, безкоштовний концерт товариства російських офіцерів «Честь Имею».

Або, як у цьому випадку, провести «молебень за мир». Тому що, як стверджує автор листа, «король Англії під час Другої світової війни 9 разів проводив молебень, коли війська були в оточенні».

Люди у відчаї навіть пишуть гнівні листи з критикою окупаційного режиму в цілому та конкретно Плотницького.

Наприклад, мешканка окупованої Успенки пише:

«Пишу, напевно, даремно, тому що тільки по телевізору ви вмієте красиво говорити, а на справах мало що робите. Ви багато що робите для підприємців, ось тільки ніяк їх не зобов'язали платити людям зарплатню. Комунальні послуги народ платити повинен, а з яких, цікаво, грошей? Де їх взяти? Може кого пограбувати або як?»

Пишуть в «республіку» і бізнесмени з різними пропозиціями.

Наприклад,  Тетяна з міста Серпухова Московської області, пропонує відкрити в «ЛНР» завод, який має виробляти вино, пиво та дитячі візки.

А ще можна шити спідниці. Грошей, як пише Тетяна, в неї «нема зовсім», а от ескізів багато.

Але, здається, Тетяна переплутала Луганськ і Бахмут (раніше Артемівськ), тому що в кінці листа пише, що «пам'ятає про Шампанське з Артемівська».

Шахтарі та ціни 

Одним з міфів Донбасу після Революції Гідності, тим самим, як дуже вплинув на створення «республік», був міф про те, що після приходу «київської влади», всі шахти закриються, а шахтарів звільнять.

Але виявилось навпаки: на окупованих територіях багато шахт або були розбомблені, або затоплені, а шахтарям не платять заробітну платню. Тому в скриньці Плотницького багато листів від розлючених шахтарів.

Один з листів прийшов під темою «Коли шахтарів Свердловська перестануть нагинати».

«Я працівник шахти «Центросоюз» і від імені всіх робітників заявляю вам, що ми непотріб. Свердловськ голосував за незалежність, а таке відчуття, ніби незалежними сталі всі, окрім нас», — пише автор листа.

Пишуть і просто шахтарі, в яких немає грошей, вугілля і які працюють безкоштовно.

А, наприклад Наталя  скаржиться, що «ціни вищі, ніж в Росії».

То ж на пошту Плотницькому та його «міністерствам»приходять багато листів.

Але судячи з того, що деякі продубльовані не один раз, на ці листи ніхто не відповідає та ніякої реакції на проблеми і скарги людей від окупаційної влади нема.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Концепція деокупації: як Олександр Турчинов пропонує звільняти Донбас.

Підписуйтесь на наш канал в Telegram