ЛЮДИ ГИНУТЬ ЗА МЕТАЛ

Навесні 14-го року східні регіони України, зокрема Донецьку та Луганську області,  поглинула хвиля сепаратизму. В заручниках у терористів опинились десятки тисяч людей. Та частина населення, яка не підтримала приходу російської весни змушена була покинути власні домівки та майно, і втікати до безпечніших місць проживання.

Підприємець з Донеччини Володимир Весьолкін після того,  як його рідну Горлівку захопили сепаратисти, був змушений виїхати з міста. Крім власної домівки, Весьолкін, як і тисячі підприємців Донбасу, залишив на окупованих територіях і свій бізнес, що розвивав роками.

Володимир Весьолкін – підприємець з Горлівки

Бизнес простой, скажем так, по хлебобулочным изделиям, уровень средний для такого города как Горловка. С утра приехали люди вооруженные. Перелезли через забор, открыли ворота. Ну сторож, понятно, им все открыл. Был как раз склад полностью забит мукой на порядка почти 170 тысяч гривен. И потом эти люди сказали что все, это народное, это  все для народа.  

Але, на відміну від Весьолкіна та інших донецьких підприємців, компанії яких захопили сепаратисти, одному відомому бізнесмену таки вдалося домовитись з бойовиками. Ринат Ахметов. Його компанії «Метінвест» належать Харцизький трубний та Єнакіївський металургійний завод з філією в Макіївці, які розташовані на окупованих територіях.

На Єнакієвському металургійному заводі виробляється квадратна металева заготовка – основа для багатьох металевих виробів. За нашою інформацією саме ці заготовки вивозяться з окупованих територій та відправляються до морського порту Маріуполя. Далі,  квадратна заготовка, в народі більш відома, як «карандаші» може розходиться з маріупольського порту по всьому світу.

Якщо єнакієвська металева заготовка йде через Маріуполь, то стає очевидно, із заводом Ахметова на окупованій території все добре.

Металопродукцію з так званої «ДНР» везуть на українську територію майже не ховаючись. Великі вантажівки зняв на відео наш колега з Маріуполя. Ось вони на фото.

Вони йдуть з окупованих територій в бік Маріуполя і вдень і вночі.  Вантажівки навантажені саме такими квадратними заготовками, які виготовляються на окупованих територіях.

Куди ж везуть в Маріуполі цю металопродукцію з окупованих територій? Кінцева точку руху вантажівок - Азовський судноремонтний завод. Це велике підприємство також має свої причали. Чому не в сам Маріупольський порт? Наш колега Максим Кицюк назвав одну з можливих причин цього факту.

Максим Кицюк – працівник міжнародної гуманітарної організації (м. Маріуполь)

«Чому саме туди? Тому що ці «олівці» вантажать на кораблі, і щоб кораблі не платили орендну плату за відвідування порту, вони якимось чином домовились з судноремонтним заводом, і на причалах їхніх проводиться завантаження, щоб було дешевше для самої компанії.» - пояснює Кицюк.

Про те, що бізнес Ахметова добре почувається на окупованих територіях, знає і журналіст, що родом з Донецька – Денис Казанський.

В Донецкой области прекрасно работает завод в Енакиево. Пушилин его посещает, фотографии есть соответствующие. В общем его пускают. Он там инспектирует все. Вот так вот они работают.  В принципе, продукция вывозиться только через территорию Украины потому что иначе нет просто других путей. Они вывозят через Мариупольский порт.

А ось кадри,  як той же Єнакієвський завод відвідує ватажок бойовиків Олександр Захарченко.

Денис Казанський – журналіст з Донецька

Не став спростовувати факт співпраці з окупованими територіями і підлеглий Ахметова – директор Металургійного комбінату імені Ілліча. Його завод також входить до групи «Метінвест».

На сегодня действительно работают предприятия, в том числе, на «той» стороне. Работает Енакиевский металлургический завод, Харцызский трубный завод, которые безусловно с нами взаимодействуют. И безусловно, у них тоже есть своя определенная проблема с логистикой. Но тем не менее, на сегодня на уровне компании эти проблемы удается решать.

Юрій Зінченко – генеральний директор металургійного комбінату ім. Ілліча

Яким же чином Ринату Ахметову вдається зберегти свій бізнес на окупованій території, та чому його досі не націоналізували? Чому його не спіткала доля пекарні горлівського підприємця Володимира Весьолкіна? Завдяки Денису Казанському ми отримали документи, які можуть пролити світло на це питання.

Ось розпорядження військової адміністрації окупованого міста Ясинуватої, підписане так званим «комендантом» з позивним «Корсар». В ньому він зобов’язує одне з комунальних підприємств міста Ясинувата, підписати договір та прийняти благодійну допомогу від Єнакіївського металургійного заводу.

Згодом, згідно наявних у нас документів, завод Ахметова почне фактично передавати в руки терористам дизельне пальне, бензин, цемент та інші будівельні матеріали. Ось це сам договір, де однією стороно виступає Єнакієвський завод, що належить Ахметову, а іншою одне з комунальних підприємств окупованого міста Ясинуватої. А ось додатки до цього договору і тут ми можемо побачити, що саме і в яких обсягах завод передавав комунальному підприємству міста Ясинуватої.

В самій компанії «Метінвест» твердять, що податків бойовикам не сплачують, а працюють тільки з українським бюджетом. В Державній фіскальній службі інформацію на підтвердження цих слів не надали, повідомивши,  що третім сторонам таку інформацію вони не надають, а також зазначили, що з огляду на антитерористичну операцію, ці підприємства можуть і не сплачувати податків в Україні. Втім, з документів, які ми маємо, можна зробити висновок, що у компанії Ахметова, схоже, знайшли як мінімум один спосіб, як розраховуватись з бойовиками. Щоб не втратити бізнес на окупованих територіях. Знову розпитуємо підприємця з Горлівки Весьолкіна, який залишив Донбас після окупації:

- Чи була у вас можливість залишити собі там бізнес?

- Та у меня и сейчас есть возможность, что бы вы понимали. В середине 2000-х я познакомился с одним парнем. Он был в начале торговым представителем. Звали этого парня Александр, как я сказал, а фамилия у него была Захарченко. Был обычный парень лет на пять, может на три меня старше, который часто приезжал ко мне в офис, который приезжал в Горловку ко мне на базу, принимал заявочки. Он приглашал меня на день рождения, я был у него. Ну я наверное ответил на Ваш вопрос – мог ли я договориться. Я мог договориться за всю Горловку, и всем там заниматься сам, но как бы это не мой путь. Это чуждо. Я не хочу общаться с этими недалекими людьми.

У підлеглого Рината Ахметова інша позиція. Керівник маріупольського металургійного заводу ім. Ілліча Юрій Зінченко у виробництві на окупованих територіях проблеми не бачить:

«Как по мне, так не должен бизнес страдать от того, что происходит в политике, но к сожалению, на сегодня так, что мы страдаем от этого, и безусловно, любые ограничения на продукцию, которую производит Украина, куда бы там она не поставлялась, это плохо.

Олександр Гуменюк, Слідство.Інфо