Майдан, Крим, війна на сході: перспективи українських справ у Гаазі — інтерв'ю

Міжнародний кримінальний суд в Гаазі оприлюднив щорічний звіт попереднього розслідування прокурора Фату Бенсуда про «Ситуацію в Україні» у якому прирівняв анексію Криму Росією до міжнародного збройного конфлікту.

Крім цього, суд також вивчає факти керування озброєними угрупуваннями на Донбасі безпосередньо з Російської Федерації: «Офіс Прокурора також розглядає заяви про те, що Російська Федерація в цілому здійснювала контроль над озброєними угрупуваннями у східній Україні», — написано у звіті.

У тому ж звіті йдеться про рішення продовжити розслідування злочинів, скоєних проти активістів Євромайдану. За підсумками 2015 року прокурор суду не виявила у злочинах проти Євромайдану ознак системності та широкої поширеності, утім, були випадки серйозного порушення прав людини, і тому прокурор готова переглянути свій попередній аналіз у світлі будь-яких нових відомостей. 

На думку одного із адвокатів родин Небесної Сотні Маркіяна Галабали, на Прокурора вплинуло те, що у документах, які родини Небесної сотні місяць тому передали до суду в Гаазі, доводився факт організованого насильницького характеру дій влади по відношенню до протестувальників Майдану.

Про перспективи відкриття повноцінного розслідування в Міжнародному кримінальному суді стосовно злочинів, скоєних на Євромайдані, а також військових злочинів, скоєних в Криму та на cході України в ефірі Громадського говорили з експертом з міжнародного кримінального права Уейном Джордашем.

Джордаш є членом групи адвокатів, що спеціалізуються на міжнародному гуманітарному праві. Експерти приїхали в Україну за підтримки МЗС Великобританії, аби консультувати органи української влади та неурядові організації щодо процедури розслідування міжнародних злочинів. Також вони допомагають імплементувати міжнародне гуманітарне право, право ведення збройних дій до українського законодавства, проводять тренінги для прокурорів. Співпрацюють з Департаментом спецрозслідувань ГПУ, зокрема у справі злочинів під час Євромайдану.

14 листопада Прокурор Міжнародного кримінального суду оприлюднила щорічний звіт, попередню оцінку подій. У ньому було багато висновків щодо України – зокрема, ситуація в Україні була визнана збройним конфліктом. Яке значення це має?

Це рішення важливо усвідомлювати в розрізі трьох різних частин. По-перше, справа Євромайдану. По-друге, ситуація, що продовжує розвиватися у Криму. І по-третє, чинна ситуація на сході України. Найбільш важливі висновки – і треба сказати, що вони є попередніми – як на мене, стосуються Криму. Прокурор попередньо підтвердила  факт, окупації цієї території Російською Федерацією. За міжнародним правом, окупація кваліфікується як міжнародний збройний конфлікт.

Ситуацію на cході України прокурор визнала збройним конфліктом неміжнародого характеру, що не виключає наявності там і міжнародного збройного конфлікту. Це має велике значення. Це означає, що до цих територій застосовується  міжнародне гуманітарне право, тобто закони ведення війни, воно регулює поведінку сторін конфлікту, які є суб’єктами цього права. І є ймовірність, що ці сторони вчиняють військові злочини.

Коли ви вживаєте термін «сторони конфлікту», кого ви маєте на увазі? Які саме сторони?

Ті сторони, які назвав Міжнародний кримінальний суд — Україну та Російську Федерацію. Причому в обох випадках – і стосовно ситуації в Криму, і стосовно сходу України.

Тобто Прокурор вже визнала Росію повноцінною стороною конфлікту?

У випадку з Кримом Прокурор зробила однозначний попередній висновок про те, що Росія окупувала Крим. Що не є несподіванкою, зважаючи на наявні факти. Тому вона чітко визначила Росію стороною цього конфлікту. У випадку ж із сходом Прокурор визначила, що видається, що існують два варіанти кваліфікації участі Росії у цьому конфлікті. По-перше, Росія, схоже, бере пряму участь у війні з Україною. Також, Росія може підтримувати озброєні угруповання на цих територіях таким чином, що має над ними загальний контроль. Це другий підхід до кваліфікації цього конфлікту як міжнародного збройного конфлікту.

У своєму минулорічному звіті Прокурор Міжнародного кримінального суду заявила, що вона ще не переконана, що порушення прав людини, скоєні на Майдані, були широкомасштабними. Прокурор визнала, що порушення прав людини мали місце, але вони не були масовим. Можливості розпочати повноцінне розслідування на той час не було. Цьогорічний звіт, наскільки ми розуміємо, включає більше нових даних, містить більше чітких тверджень і дає родинам жертв Євромайдану більше надії на те, що розслідування все ж розпочнуть. Чи погодитесь ви з цим?

Я не згоден, що цього року Прокурор надала більш обнадійливі висновки  щодо Євромайдану, ніж торік. Ситуація залишається незмінною. Прокурор чекає на отримання нової інформації для підтвердження того, що вчинені злочини мали широкомасштабний або систематичний характер і загрожували значній кількості цивільних осіб. Іншими словами, чи можуть злочини Євромайдану бути кваліфіковані як «злочини проти людяності».

Наразі немає підстав вважати, що Прокурор змінить свою думку з цього приводу. Це не означає, що цього не відбудеться, та поки на це ніщо не вказує.

Прокурор зробила попередні висновки, що Крим не лише окупований, а і є місцем вчинення воєнних злочинів за наказами Російської Федерації

Значно більше підстав для оптимізму щодо ситуації зі сходом України. Прокурор зробила попередні висновки, що Крим не лише окупований, а і є місцем вчинення воєнних злочинів – за наказами Російської Федерації. Особливо виділяються злочини щодо кримських татар. У випадку ж із ситуацією на сході, Прокурор дійшла попереднього висновку про те, що воєнні злочини, можливо, скоюються обома сторонами конфлікту.

З точки зору міжнародного гуманітарного та кримінального права відбуваються три окремі події: події Євромайдану, окупація Криму та війна на сході України. Якщо кримінальне провадження щодо України таки буде відкрите, то це будуть  три різні кримінальні справи? Чи це все буде в одній кримінальній справі? Чи це буде Майдан та Крим + ситуація на сході? Як це виглядатиме технічно?

Майже з повною впевненістю можу сказати –  це будуть три різні справи. Вони різняться як з точки зору права, так і з точки зору фактів. Для їхнього об’єднання треба буде довести тісніший зв’язок між фактами, що є основою цих трьох подій, та права, що до них застосовується.

Євромайдан стався тоді, коли збройного конфлікту ще не було. Це перша важлива відмінність. Крим, скоріш за все, буде остаточно визнаний як ситуацією окупації, що вводить в дію Четверту Женевську конвенцію 1949 р. Ситуація ж на сході є надто складною, і жоден поміркований прокурор на захотів би поєднувати ці проблемні аспекти з іншими справами.

На жаль, вимоги Римського статуту до тяжкості злочинів не на їхньому [Департаменту спецрозслідувань ГПУ] боці. Попри їхній професіоналізм, я гадаю, що їм буде вельми складно довести, що тяжкість злочинів Євромайдану перетворює їх на злочини проти людяності

Ситуація з Кримом і сходом України дає більше підстав сподіватися на відкриття повноцінних кримінальних справ?

Проблема зі справою Євромайдану, яку Прокурор Міжнародного кримінального суду визначила вже давно, полягає в тому, що ці події відбулися в ситуації, за якої напад на цивільних осіб міг НЕ БУТИ достатньо систематичним чи широкомасштабним за критеріями суду.

Я знаю, що пан Горбатюк і його команда проводять прекрасну роботу зі збору необхідних доказів. Та, на жаль, вимоги Римського статуту до тяжкості злочинів не на їхньому боці. Попри їхній професіоналізм, я гадаю, що їм буде вельми складно довести, що тяжкість злочинів Євромайдану перетворює їх на злочини проти людяності.

Стосовно ж Криму і сходу, ситуація здається значно більш очевидною. Є великі шанси на те, що Прокурор відкриє кримінальні справи в обох цих випадках. З огляду на обраний Прокурором підхід і факти, здається, що і в Криму, і на сході України скоюються воєнні злочини. До того ж, наразі Прокурор має переконатись лише у тому, що існують достатні підстави вважати, що вчиняються злочини, які підпадають під юрисдикцію суду. Тобто наразі Прокурору треба переконатися у скоєнні воєнних злочинів у Криму та на сході України. Її попередній звіт підтверджує, що прокурор близька до такого визначення. І мене це не дивує.

На Вашу думку, скільки часу може зайняти процес початку розслідувань по цих двох ситуаціях – по Криму та сходу України?

Це безпрецедентна ситуація, тому важко визначити часовий проміжок. Що ми знаємо напевно, так це те, що ця Прокурор працює більш ефективно за свого попередника. Її попередник затягував цей процес на 6 — 8 років. Нова команда значно більш ефективна та продуктивна. Я можу припустити, що вони ініціюють розслідування значно швидше. Процес уже триває близько півтора року. Гадаю, ще за рік-півтора ми можемо чекати на остаточне рішення Прокурора – з приводу всіх трьох окремих справ.

Ви приїхали в Україну допомогти вдосконалити українську правоохоронну та судову системи. Чому, на ваш погляд, вони не є достатньо ефективними?

Є чимало причин. По-перше, подібні справи стали б непростим випробуванням для будь-якої системи. У справі Євромайдану фігурують сто загиблих і сімсот ушкоджених. Будь-яка правоохоронна та судова система мала би проблеми з таким масштабом злочинів. І це ми ще навіть не говоримо про схід чи Крим з їхніми логістичними проблемами: як зараз проводити розслідування у Криму? Як проводити розслідування під час конфлікту, що триває? Це першочергові проблеми.

Крім того, йдеться про систему, яка не має досвіду роботи з подібними злочинами. Це окрема галузь міжнародного права. Я працюю в ній понад 20 років і все одно щодня дізнаюсь щось нове. А візьміть до прикладу українського суддю або прокурора, або слідчого, якому ніколи з цим не доводилось стикатись. Це тим паче серйозне випробування.

Спроба покарати сотню злочинців у системі, яка не має необхідних ресурсів, може затягнутися на тривалий час. Я не знаю, чому у Горбатюка забрали кадрові ресурси, але, на мій погляд, краще було б, якби у нього було більше персоналу, ніж менше

Ви згадували, що тісно співпрацюєте з паном Горбатюком і його командою — Департаментом сперцозлсідувань ГПУ. Буквально  декілька тижнів тому Генпрокурор України ухвалив рішення про реорганізацію департаменту пана Горбатюка, залишивши його без майже половини підлеглих. Як Ви гадаєте, чи ускладнить це процес розслідування злочинів, над якими працює команда?

Головною  проблемою у випадку з подібними злочинами є проблема ресурсів. Іде мова про експертів чи про власне кадри, до розслідування потрібно залучати необхідну кількість людей. Без цього не досягнути успіху. Об’єми роботи колосальні. Приміром, справи Євромайдану. У розвинутій системі, що достатньо забезпечена ресурсами, розслідування одного вбивства може тривати кілька років. Спроба покарати сотню злочинців у системі, яка не має необхідних ресурсів, може затягнутися на тривалий час. Я не знайомий із ситуацією, чому у пана Горбатюка забрали кадрові ресурси, але, на мій погляд, краще було б, якби у нього було більше персоналу, ніж менше.

Росія відкликала свій підпис під Римським статутом. Нещодавно ми обговорювали цю ситуацію ще з одним фахівцем у галузі міжнародного права. Він стверджує, що це більше політичне, а не юридичне рішення рішення, адже Росія насправді ніколи не була стороною Римського статуту, вона його не ратифікувала. Тобто Міжнародний Кримінальний Суд ніколи не мав юрисдикцію над Росією. Що ви думаєте з цього приводу?

Тут можна зробити декілька висновків. По-перше, певна річ, це у значно більшій мірі політичне питання, ніж юридичне. Росія підписала, проте не ратифікувала Римський статут. І можна з високою вірогідністю припустити, що вона ніколи і не збиралася надати Міжнародному кримінальному суду юрисдикцію над собою.

Та більш цікаво те, що Росія, скоріш за все, ознайомилась зі щорічним звітом МКС, і він їй не сподобався. Вони відчувають, що суд може визнати їх окупантом Криму, що деякі представники їхньої влади скоювали воєнні злочини. І це насправді є відповіддю на запитання про те, навіщо Україні ратифікувати Римський статут, навіщо приймати заяви щодо визнання юрисдикції суду. Ось саме тому і варто це робити – як ми бачимо з цьогорічного звіту, Україна отримує дуже важливі висновки стосовно як Криму, так і сходу. І стосовно дій Росії або певних її представників, які можуть бути відповідальними за вчинення військових злочинів. Це дуже  важливий крок до того, щоб притягнути Росію до відповідальності.

/Володимир Сологуб