«Мамусю, я вас дуже-дуже люблю. Тут все горить. Я стрибатиму». Репортаж з одеської вулиці, де згорів коледж

— Вона мені десь об 11 подзвонила та почала так солоденько говорити у слухавку, що всіх нас любить. Ксюшечка прощалася. Казала: «Мамо, тут все горить, ти не уявляєш. Я стрибатиму». А я їй відповідала, що тримайся. До останнього, моя дівчинко. Але в неї вже не було сил триматися, — розповідає Ольга Бабенко, мати 17-річної загиблої Ксенії.

Ми стоїмо з Ольгою та її чоловіком Аркадієм біля залізних сіток, що перегороджують вулицю Троїцьку. Прохід закритий. Біля нього — нацгвардійці і співробітники одеської «Муніципальної варти». На залізних перекриттях та бруківці вулиці — сотні червоних гвоздик та білих троянд, що зібрані до пар та перев’язані чорними поминальними стрічками.

На цій вулиці в одеському коледжі економіки, права та готельно-ресторанного бізнесу четвертого грудня сталася пожежа, що забрала життя 16 людей. Студентка другого курсу Ксенія Бабенко стрибнула з п’ятого поверху палаючої будівлі і загинула. Її поховали в рідному селі Новомиколаївка. А у довідці про причини смерті лікар Віктор Магрінчук написав «падіння з будинку».

— Тіло Ксюші не віддавали, поки ми не підписали папери про причини смерті. Викликали у дві різні прокуратури… я вже і не пам’ятаю, в які, — розповідає Аркадій Бабенко.

Весь час, поки ми говоримо з батьками загиблої студентки, перехожі підходять до перехрестя на Троїцької. Фотографують, запалюють лампадки, приносять квіти. Чоловік у натовпі викрикує: «Так а хто понесе покарання за пожежу?». На нього обертаються всі, хто зібрався перед огорожею. «Хто?» — продовжує той. Відповіді немає.

Робота біля самого коледжу не припиняється: працівники Державної служби з надзвичайних ситуацій розбирають завали. Два крани великим залізним ковшем дістають уламки із будівлі та грузять їх у машини. До перекритої частини вулиці заїжджає “КамАЗ” із сіном. Сіно підкладають під частину згорівшої будівлі, яку планують знести. Разом із рятувальниками на перегородженій частині вулиці працюють і слідчі.

У поліції три версії виникнення пожежі: необережне поводження з вогнем, умисний підпал та несправна електропроводка. Олег Бех, начальник поліції Одеси, заявив, що слідство вже має перші результати, де, зокрема, йдеться про порушення протипожежної безпеки та евакуації людей. Урядова комісія з розслідування пожежі, за словами першого заступника міністра внутрішніх справ України Сергія Ярового, до 20 грудня цього року має розповісти про попередні причини пожежі. А директорці коледжу Любові Кочерзі спершу оголосили про підозру у службовій халатності, а згодом Київський суд Одеси на два місяці відправив її під цілодобовий домашній арешт.

43-річна викладачка коледжу Анна Бортюк загинула, допомагаючи студентам вийти з палаючої будівлі. Тіло жінки знайшли на наступний день після пожежі.

— Нехай би купили батути, брезенти, та діти самі руками ті брезенти тримали, самі б рятували. Ломали б ноги, руки, проте б вижили, — каже Аркадій Бабенко.

— Але це не наша Ксюша на рятувальника впала, ми дивилися відео. Це не вона, — додає його дружина.

Чоловік, про якого згадує мати загиблої Ксенії — пожежник Сергій Шатохін. Він був одним із перших, хто почав гасити пожежу. Драбиною Шатохін підіймався на верхні поверхи, щоб рятувати тих, хто залишився в будівлі. В цей час одна зі студенток стрибнула з вікна та впала прямо на Шатохіна. Чоловік помер сьомого грудня від травм.

— Коли я приїхав, його вже виносили. Ну тобто хвилин 5-7 пройшло, відколи він приїхав на місце пожежі. Дружину його шкода. Їй важко. У Сергія залишилось троє дітей, двоє з них неповнолітні, — розповідає командир Шатохіна, заступник начальника 7-ї пожежної частини Одеси Володимир Крижановський.

Крижановському 35 років. Із Сергієм Шатохіним вони були знайомі 12. Володимир приходив до нього на поминальне відспівування. А на поховання в рідне село Шатохіна — Градениці — вже не зміг поїхати. Крижановський нині лікується в одеському військовому госпіталі.

— У мене забій головного мозку, хребта та правої ноги. Травмувалися також і мій колега Артем Щербаков та начальник Дмитро Нестеренко, — розповідає пожежник.

Володимир Крижановський та ще четверо чоловіків із ним мали змінити колег у палаючій будівлі. Коли вони піднялись на третій поверх — пожежа заполонила і два наступних. Потім зверху посипалося перекриття четвертого та п’ятого поверхів. Пожежники та всі, хто був з ними, опинилися під завалами.

— Я 15 років працюю пожежником, але це була найважча пожежа за весь час моєї роботи, — говорить Крижановський.

Ми існуємо завдяки вам! Підтримайте незалежну журналістику – фондуйте нам на Спільнокошті та долучайтеся до спільноти Друзів hromadske.

Дорогою з військового шпиталю, де бачились із Крижановським, зустрічаю Олександра Крицького — заступника начальника управління ДСНС України в Одеській області. Він періодично виходить до журналістів та розповідає про останні новини на Троїцькій, 25. Крицький стомлений. Запитую, чи знесли стіну у внутрішньому дворі будівлі.

— Щойно розповідав вашим колегам усе, — відповідає рятувальник.

— Я була у госпіталі у пожежників, — кажу.

— Намагалися зносити, але у місті опустився туман. Через нього всі роботи й скасували. Завтра продовжуватимемо.

Олександр Крицький кидає брудні чоботи до багажника автівки та їде перепочити. Туман і насправді нависає над Одесою. Він ховає останні поверхи будівель. Вологе повітря перемішується із запахом вогню. Після пожежі пройшов вже тиждень.