Матері-невидимки: як виживають під час пандемії одинокі матері та їхні діти

Пандемія коронавірусу найсильніше вдарила по тих, кому й раніше жилося нелегко. Одна з найбільш вразливих і водночас найбільш невидимих соціальних груп у багатьох країнах — матері-одиначки. Найчастіше цю групу просто ігнорують: їхньої скрути не помічає суспільство, їх може просто не існувати для закону.

Журналісти «Медиасети» з п'яти країн Східної Європи й Центральної Азії вирішили дати слово жінкам, які примудряються виховувати дітей без будь-якої сторонньої допомоги. Про те, як вони виживають під час пандемії, читайте в проєкті, підготовленому журналістами hromadske, JAMnews, MeydanTV, «Vласті» та Ziarul de Garda.

Україна: вигода в 11 доларів

Українка Віра Мітюкова, яка сама виховує сина з важкою формою аутизму, у 2016 році виявилася недостатньо проблемною для того, щоб відповідати статусу «мати-одиначка».

«Для того, щоб дали "одиноку маму", треба, щоб дохід на двох не перевищував 3 400 гривень ($121)», — пояснює Віра. Вона живе з сином Дмитриком у 18-метровій кімнаті в гуртожитку, гріє воду кип'ятильником, отримує зарплату в 200 доларів і чекає черги на пільгове житло, яка, найімовірніше, так ніколи й не настане, тому що в її місті майже нічого не будують.

Офіційно в Україні близько 200 тисяч жінок, які виховують дітей самі. Проте чиновники схильні вважати цю цифру завищеною і припускають, що деякі жінки живуть у партнерських стосунках без реєстрації шлюбу.

До 2016 року для всіх них були передбачені соціальні виплати, але потім влада продумала цілу систему фільтрації, щоб відсіяти недостатньо бідних жінок. Розмір виплати становив від 11 до 14 доларів на місяць, але чиновники з усією серйозністю заявляли, що можливість отримати таку допомогу зробила «невигідною» реєстрацію шлюбу.

Про те, як живуть одинокі мами й на яку допомогу вони можуть розраховувати, читайте в матеріалі hromadske.

Молдова: об'єднайся, щоб врятуватися

Мешканки Кишинева Оля і Ніна подружилися у відділенні дитячої онкології — там лікувалися їхні діти. Безвихідне становище обох підказало вихід: щоб вижити, треба об'єднатися. Жінки винайняли квартиру й стали жити разом: Оля, Ніна та їхні троє дівчаток. «Був грудень, ми розуміли, що треба платити за опалення, що діти хворіють», — згадує Ніна.

Мами навчилися підлаштовуватися під робочі графіки одна одної, по черзі залишатися з дітьми вдома, відводити їх у дитсадок і забирати звідти. Пандемія залишила обох без роботи — доводиться перебиватися тимчасовими заробітками, але виживати удвох справді виявилося легше. Молдавські жінки розповідають і про інші стратегії виживання, до яких вдаються матері-одиначки. Про них читайте в матеріалі Ziarul de Garda.

Грузія: доведи, що немає батька!

Одиноких матерів в Грузії набагато більше, ніж зареєстровано офіційно. Незаміжня жінка, яка зважилася на материнство, ризикує бути зацькованою, тому багато хто просто вписує в графу «батько» кого завгодно, аби лиш уникнути прочерку. Цей прочерк — головна умова, щоб держава повірила жінці, що вона виховує дитину без допомоги. Водночас поза увагою залишаються десятки тисяч жінок, які тягнуть своїх дітей і не можуть розраховувати на жодну підтримку.

«Не вважаються матерями-одиначками ні вдови, ні розведені матері, яким батько не платить аліменти. Ні жінки, які самі виховують дітей, тому що батько у в'язниці. У такому разі жінці має бути наданий якийсь тимчасовий статус для отримання допомоги», — каже грузинська правозахисниця Саломе Мезурнішвілі.

Як і в Україні, грузинські «одиначки» можуть розраховувати на допомогу лише тоді, коли вони дуже бідні. Чотири історії грузинських жінок читайте в матеріалі JAMnews.

Азербайджан: дитина — проблема матері, а не батька

Через пандемію Саїда, мати трьох дітей, втратила роботу. Рідні допомагали, але настав момент, коли брат сказав: вибач, я більше не можу утримувати твоїх дітей, якщо їх батько живий і ні в чому собі не відмовляє. Щоправда, цивільний чоловік Саїди роками не цікавився власними дітьми й уперто відмовлявся визнати батьківство або узаконити стосунки з їхньою матір'ю, щоб Саїда не вимагала аліментів через суд. Так мати з дітьми під час карантину й опинилися в притулку для жінок у Баку. Більше йти було нікуди.

Таких історій в Азербайджані — тисячі. Багато пар не реєструють стосунки офіційно, навіть коли влаштовують пишне весілля для родичів. Якщо в майбутньому сім'я розпадається, самотня мати залишається наодинці зі своїми проблемами. За підрахунками фахівців, в країні понад сто тисяч матерів-одиначок. Юридичного статусу для них законом не передбачено, пільг і матеріальної підтримки — теж, зате засудження і громадського тиску вистачає. Починаючи від рідних і закінчуючи роботодавцями.

Правозахисниця Шахла Ісмаїлова каже, що в країні, де є й без того серйозний контроль над жінками, матерям-одиначкам особливо скрутно: «Суспільство приділяє особливу цікавість, увагу до вдів, розведених жінок, немов намагається контролювати їхню поведінку. Будь-який їхній крок може стати об'єктом осуду. Разом із цим осуду варте саме ставлення до жінок, які народили дітей поза шлюбом».

Історії азербайджанських одиноких матерів — в матеріалі MeydanTV .

Казахстан: замкнуте коло

Одинокі батьки в Казахстані спеціальних виплат не отримують, але можуть звертатися по адресну соціальну допомогу, якщо їх дохід становить менше половини від мінімальної заробітної плати в країні. Заради цих виплат доведеться зібрати купу документів, включно з довідкою з місця роботи. І це велика проблема для матерів, які погоджуються на найважчу працю без оформлення, аби прогодувати своїх дітей. Саме це й сталося з Арай. З рідного Усть-Каменогорська їй довелося виїхати до Алмати — сина вона народила поза шлюбом, «зганьбила родину». До того ж батько дитини «віддячив» їй туберкульозом, в результаті — тривале лікування та інвалідність. Арай працює де трапиться: миє підлогу, торгує на ринку, — але офіційно її на роботу не беруть. Немає довідки з роботи — немає допомоги.

Правозахисники вбачають вихід у тому, щоб держава ставила на перше місце не становище батьків, а права дитини. «Дитина повинна бути тим об'єктом, на який спрямована вся політика. Тобто будь-яка дитина в Казахстані має отримати безкоштовну середню освіту, медичне обслуговування і бути працевлаштована. Ось ці зобов'язання держава мусить виконати незалежно від статусу батьків».

Про те, як цивільні організації можуть допомогти одиноким матерям у Казахстані — в матеріалі «Vласті».

Над матеріалом працювали: В'ячеслав Абрамов, Дімітрі Аваліані, Софо Букія, Ольга Булат, Аліна Жартіева, Ігор Іонеску, Назерке Курмангазінова, Наталія Маршалковіч, Айгуль Нурбулатова, Діана Петріашвілі, Давид Піпія, Ксюша Савоскіна, Севда Самедова, Яна Сєдова, Тахмина Тагізаде, Наталя Тихонова, Марадіа Цаава, Коріна Шеремет

За підтримки «Медиасети»