Мауро Воерціо про італійських друзів Путіна

Мауро Воерціо – італійський журналіст, який вже 6 років живе у Києві. В Україні італієць має туристичний бізнес. Під час Євромайдану активно підтримував революцію та супроводжував італійських репортерів. З початком збройного конфлікту на Сході, веде активну волонтерську діяльність. Є автором книги «Ангели Майдану», яка здебільшого розрахована на західну аудиторію.
В інтерв’ю Громадському Мауро Воерціо розповів про медіа-ринок в Італії, а також, про те, як Україні виграти боротьбу за серця італійців: «Якщо Україна може підтримувати та поширювати свою культуру, - світ зрозуміє, що Україна – не Росія, а зовсім інша країна».

Які політичні партії в Італії підтримують Росію? Які є зв’язки поміж італійськими політиками та російським політичним естеблішментом?

В Італії дуже різні політичні партії підтримують Росію, і вони роблять це з абсолютно різних причин. Наприклад, є ліві партії, є комуністична партія яка думає, що Путін збирається відновити Радянський союз. У них, зрозуміло, є певна ностальгія за Радянським Союзом. Водночас, є праворадикальні партії, які підтримують Путіна, тому що вони вбачають у Путіні тип лідера, схожий на Муссоліні – сильного чоловіка. Отже, ліві й праві мають різні бачення того, чим є Росія та путінський режим, але однаково підтримують Росію. Є також партія колишнього прем’єр-міністра Берлусконі, тісно пов’язана із Росією, тому що за цим стоїть також історія дружби поміж Путіним та Берлусконі. Є ще партія «Рух п’яти зірок», яку очолює італійський комік Беппе Ґрілло. Вони підтримують Росію не тому, що їм подобається Путін, і не тому, що вони розділяють ідеологію, а тому, що вони виступають проти Європейського Союзу. Ця партія вбачає в Путіні спосіб знищити Європейську спільноту.

Тобто вони бачать в Путіні альтернативу Європейському Союзу?

Так, я завжди говорив, що тут мова іде не про альянс партій зі схожими ідеологічними засадами. Це різні, дуже різні партії. Наприклад, секретар Комуністичної партії Нікі Вендола відверто говорить про свою гомосексуальність. Він підтримує Путіна і Росію, але в Росії його б посадили у в’язницю. В цій симпатії до Росії немає ідеологічного підґрунтя, і різні політичні партії Італії підтримують Росію з абсолютно різних причин.

Якщо за цим не стоїть ідеологія, то якими є тоді реальні причини та пояснення? Якими є аргументи до того, щоби підтримувати зовнішню політику РФ?

Праворадикальні партії використовують аргумент, що Росія виступає проти ісламу.  В Європі існує напруга щодо ісламу та ісламофобія. Такі партії бачать Путіна, як потужного воїна проти ісламської навали. Також вони виступають проти ЛГБТ та одностатевих шлюбів. І тут вони збігаються із Путіним, який також виступає проти ЛГБТ та є захисником сильної родини, сімейних цінностей. Тоді як для колишніх комуністів Путін є людиною, яка може відродити СРСР. Кожна партія має своє бачення, і ці бачення є різними.

Не лише різними, але і протилежними. Давайте поговоримо про економічні аспекти. Які є економічні причини для Італії підтримувати Росію?

Це слушне питання. Я щоразу кажу про те, що є декілька різних рівнів обґрунтування того, чому проросійська пропаганда є ефективною в Італії. Звісно, є політичний рівень, але є водночас і економічний рівень. В Італії є багато економічних зв’язків з Росією, особливо є одна сепаратистська партія в Італії – Ліга Півночі. Ця партія дуже сильно підтримує Путіна зараз. Вони говорять про те, що намагаються захищати дрібний бізнес, маленькі компанії, які найбільше страждають від санкцій проти Росії. Але цим не вичерпується економічний аспект. Росія має потужний енергетичний потенціал, і великі італійські компанії співпрацюють з Росією. Їхні контракти з російськими компаніями сягають мільярдів євро. Зрозуміло, що проблеми дрібних компаній, які експортують в Росію пармезан, другорядні. Відтак, зрозуміло, що економічне підґрунтя російсько-італійських стосунків є надзвичайно важливим. Зараз відбувається гра навколо газопроводів – Північного потоку, Південного потоку тощо.

Ми знаємо, що багато італійських медіа проросійські. Чому так? Поясніть детальніше, кому належать провідні медіа в Італії, та чому вони займають проросійську позицію в українському конфлікті.

Перше, що треба розуміти – це те, що близько 50% усіх медіа в країні – газет і телеканалів, - належать родині Берлусконі. Зрозуміло, що вони займають проросійську позицію. Одна із провідних італійських газет – «Il Jornale» – за своїм змістом дуже схожа на те, що робить «Спутнік» чи Раша Тудей. І так з 50 % медіа в Італії. Інші медіа контролює група «Еспресо», який належить газета «Corriere della Serra». Вони також займають проросійську позицію. Те саме стосується телебачення. Окрім телевізійних каналів Берлусконі, існують вільні канали, але, наприклад, декілька днів тому перший телевізійний канал в Італії надав чимало ефірного часу Путіну. Італійські співаки, наприклад, Аль Бано, часто виступають в Росії, він був запрошений в Кремль, і в своїх інтерв’ю він говорить про те, що Росія – це рай. Я думаю, що через усю цю пропаганду навіть ті люди, які є нейтральними, розуміють, що за цією пропагандою стоїть певний інтерес, за цим стоїть певний спонсор. Можна сказати, що до 70-80% ЗМІ в Італії говорять про те, що Італія має підтримувати Росію.

Чи ви думаєте, що громадська думка в Італії на 80% така ж проросійська, як і медіа?

Ні, вона не на 80% проросійська. Але варто розуміти, що італійці назагал мало знають про Україну. Вони отримують інформацію з газет і телебачення, тобто з медіа. Якщо кожного дня газети, телебачення та деякі політичні лідери говорять про те, що треба підтримувати Росію, і що в Україні багато нацистів, - усю цю фейкову інформацію – люди починають про це думати. Натомість, якщо намагатися говорити з людьми, і переконувати їх, то люди приймають аргументи. Проблема в тому, що в нашій системі інформації є ця конфронтація.

Що може зробити Україна для того, щоби її позиція була більш зрозуміла в Італії? Що треба зробити, щоби образ України став привабливішим для італійців?

Я думаю, що Україна не має ресурсів для того, щоби боротися із російською пропагандою її ж методами. В Росії є величезні бюджети на пропаганду, яких немає в Україні. Але це і на краще – я думаю, що пропаганда – це дуже погано, і треба натомість займатися інформуванням. Я думаю, що є два основні шляхи для України. По-перше, це культура. Якщо Україна може підтримувати та поширювати свою культуру, світ зрозуміє, що Україна є країною. Ви є країною, якщо у вас є своя культура – письменники, поети, художники. Саме так світ зможе зрозуміти, що Україна – не Росія, що це окрема країна з іншою культурою. Другий шлях, який є дуже важливим, це туризм. Адже, коли люди приїжджають у вашу країну з Італії, Німеччини та інших, і вони чули, що в Києві на вулицях ходять нацисти, вони бачать реальність, розуміють, що це фейк, і сміються. Відтак довіра до журналістів, які про це говорять, падає до нуля. Отже, культура і туризм – це два основні способи, якими Україна може боротися проти російської пропаганди.

/Hromasdske.Світ: Тетяна Огаркова