«Мене переконували, що ми робимо фігню». Інтервʼю з ідейним натхненником військового рекрутингу
Розмова із Владиславом Грезєвим відбулася слідом за матеріалом hromadske про підводні камені рекрутингу до ЗСУ. Тоді ми розбиралися, чому розрекламований метод набору у військо подекуди все ж не працював, але знайшов позитивний відгук у суспільстві.
Керівник рекрутингової агенції Lobby X, який власне ініціював пропозицію вибору конкретної вакансії в конкретному підрозділі,— зі свого боку закликав «не сіяти зраду», а розібратися в суті.
Тож нині говоримо із Грезєвим про те, як починалася його ініціатива військового рекрутингу, як вона доросла від спротиву на місцях до визнання на рівні держави, а також про нові правила рекрутингу від Генштабу.
Готуючи попередній матеріал про проблеми військового рекрутингу, я отримувала відгуки як від деяких частин, так і від самих потенційних рекрутів. Казали, що «усе працює не зовсім так, як обіцяли». Когось навчальний центр відправляв узагалі в іншу бригаду, хтось був «у підвішеному стані», бо гарантій, що він потрапить туди, куди хоче, у ТЦК не давали. Чи правильно я розумію, що ви вважаєте ці проблеми радше винятками, ніж закономірністю?
По-перше, у вас матеріал вийшов якраз під час змін [Генштабу щодо рекрутингу — ред.]. Тому тут можна говорити про те, що було до них і про те, що зараз. Також у статті багато узагальнень про роботу різних майданчиків, які дають можливість обрати вакансію і підрозділ.
Так, окрім нас, є інші Нині Міністерство оборони співпрацює із чотирма сервісами для пошуку роботи: Lobby X, Work.ua, Robota.ua та Olx.ua.платформи, які дали можливість безплатно публікувати вакансії до Сил оборони. Але різниця в тому, що сам цей новий підхід — коли є конкретна вакансія в конкретну бригаду — винайшли ми. Ми його з власної ініціативи започаткували та почали системно впроваджувати ще в липні 2022 року.
Як, власне, починалася ця історія?
Вона почалася тоді, коли я сам був у Збройних силах (25 лютого 2022 року долучився до 129 окремого батальйону тероборони міста Києва). Влітку я опинився перед вибором: що робити далі, щоби бути максимально ефективним на війні?
Після кількох розмов і обдумувань власне рекрутинг став для мене основним напрямком. Бо люди скрізь — ключовий елемент.
Насправді перші такі вакансії до Сил оборони на нашій платформі з'явилися ще в березні 2022 року, коли до нас зверталися з Генштабу, з командування Повітряних сил і з командування ТрО з конкретною потребою.
Було буквально три такі прецеденти. Але до нас зверталися, бо знали, що ми працюємо як соціальне підприємство: безплатно допомагаємо з рекрутингом державним органам, громадським організаціям, незалежним медіа.
Мій кум Стас був тоді у 128 бригаді. Він свого часу був одним із ключових людей, які провадили медреформу. Коли він прийшов в управління свого батальйону, то за 2 місяці там налагодив процеси, зробив купу оптимізацій і по логістиці, і фандрейзингу, і озброєнню.
Я побачив, наскільки він один суттєво повпливав на обороноздатність батальйону. І подумав, що, мабуть, буду більш ефективним для перемоги, якщо ми працевлаштуємо таких реформаторів в усі штаби, в усіх бригадах, в усіх батальйонах.
Така була взагалі перша ідея нашого військового рекрутингу. Ну і все. Я ухвалив це рішення. Звичайно, потім воно швидко обламалось.
Чому?
Тому що ти приходиш до командира батальйону чи бригади й кажеш: «А давайте ми вам у штаб класну людину працевлаштуємо?». А мені кажуть: «Та ви шо, та тут черга в штаб стоїть, знаєте. Ви мені краще в піхоту давайте людей».
Ну і нам же по факту ніхто не давав на це дозвіл централізовано. Ми зрозуміли, що звісно, так спрожогу ніхто нам довіряти не буде. Тому почали знайомитися і переконувати одного комбрига за іншим.
Закривали їхні потреби й таким чином вибудовували довіру. Їм треба був зв’язківець, артилерист, снайпер — будь ласка. А потім потроху вони розуміли, що з нашою допомогою можна набрати в штаби й вузькоспеціалізованих людей.
Тоді ми працювали (і працюємо досі) з кожною частиною напряму. Формально це мало вигляд меморандуму про співпрацю.
На початку 2023 року я об'їздив командування усіх родів військ. Поспілкувався з усіма заступниками з персоналу. Було дуже багато скепсису. Найбільше — у Повітряних силах.
Здається, ми 3 години сиділи з усіма їхніми кадровиками, і вони мене переконували, що ми робимо фігню. А я їх переконував, що ми робимо нормальні речі й показував результати. Зрештою переконав.
«Фігню», бо «мали нахабство» пропонувати щось нове у суперзарегульованій і дуже ієрархічній системі?
Було багато різного скепсису: від зауважень про секретність вакансій і видачу ворогу стратегічно важливої інформації — до того, що людям це не потрібно, бо є ТЦК.
Коли в Міністерство оборони прийшла нова команда, про нас уже знали. У нас тоді вже були хороші результати по дуже багатьох напрямках. Та і саме міністерство на той момент широко користувалося нашими послугами. Тому логічним кроком для них було легітимізувати такий підхід.
Тут уже армія сказала на найвищому рівні: «Це працює, користуйтеся». І підписала з нами угоду. Інші платформи приєдналися слідом.
Але, як я вже казав, ми не просто дали безплатний майданчик, а ми фактично самі організували й налагодили весь механізм «під ключ».
Я правильно зрозуміла: з попереднім керівництвом оборони у вас відносини не склались?
У попереднього керівництва взагалі не було фокусу на мобілізацію, на особовий склад. І в нас не було як такої взаємодії.
Тобто їхні потреби, з якими вони до нас зверталися, ми закривали. Але навіть не було заступника, який би займався цією темою.
Зараз є профільний заступник, є той же Бежевець (Олексій Бежевець — уповноважений представник Міністерства оборони України з питань рекрутингу — ред.), який виключно цим займається. Тому, звісно, ми працюємо плідно.
Що змінилося відтоді, як військовому рекрутингу дали «зелене світло» на державному рівні? Наскільки зріс попит, чи змінилась процедура?
Станом на листопад 2023 року, до підписання угоди з міністерством, — у нас було майже дві сотні підрозділів і до тисячі вакансій. Зараз ідеться про більш як пів тисячі підрозділів і понад 3,5 тисячі вакансій. Кількість відгуків сягнула 85 тисяч.
Якщо на початку ми навіть самі робили відбір, то зараз уже не можемо. Бо це сотні людей на день. Хоча насправді у нас військові навіть не публікують вакансії. Вони нам просто пишуть, що їм треба, і ми все робимо за них. Бо якщо підрозділ стоїть на «передку» — звісно, ми хочемо зекономити їхній час.
Зараз же немає окремих людей у штаті військової частини, які відповідають за рекрутинг. Це ідея, яку я просуваю вже не знаю скільки. Зараз це робить абихто, кому дав завдання командир. І робить це у вільний від своїх основних обов'язків час.
Хоча можу сказати, що нашу комплексну концепцію зі створення рекрутерів у військових частинах Міністерство схвалило. Тому має бути це рішення.
Як ви забезпечували гарантованість потрапляння на обрану посаду в конкретну бригаду? Які механізми були до — бо, я так розумію, все трималося на домовленостях — і які стали після?
Яка була картина «до». Підрозділи якось по-своєму, через якісь свої «милиці», скажімо так, організовували це гарантоване потрапляння.
Ми всіх військових навчали, як їм гарантовано мобілізувати людину до себе. У різних військових частинах це були абсолютно різні механізми.
Найбільш поширеним інструментом було мати «дружній» ТЦК, з яким була б домовленість на рівні комісара і командира бригади. Так само дуже важливо було мати домовленість із командиром навчального центру.
Але звичайно, не у всіх військових частинах усіх бригад були ці налагоджені зв’язки. І тут могли бути ситуації, про які ви згадували.
Зараз нові правила по факту прибирають оце різноманіття екзотичних «милиць» і роблять одну зрозумілу механіку. Вже не треба цих «танців з бубнами»: викручуватися і щось там вигадувати. Проте фінально оцінимо на практиці, за результатами.
Власне, про нові правила. Відомо, що Міноборони та Генштаб пішли шляхом пріоритетного комплектування частин: якщо в/ч у «пріоритетному» списку — на обрану посаду ти потрапиш. Водночас усе складніше, якщо частина не в такому списку. У Міністерстві мені відповіли, що так хочуть прибрати «людський фактор», через який могли виникати проблеми. Як гадаєте, чи допоможуть їх подолати ці нові правила?
Це працює так. Людина обирає підрозділ, який їй подобається. А далі підрозділ, знаючи чи він є пріоритетним, чи ні, організовує весь подальший процес.
Якщо підрозділ пріоритетний, то процес зараз супер простий: рекомендаційний лист є обов'язковим до виконання — чи це контракт, чи це мобілізація. Все.
Якщо ж ідеться не про пріоритетну військову частину — то тільки контракт (по мобілізації потрапити у не пріоритетну частину в принципі зараз неможливо), і тільки після погодження Генерального штабу.
Тобто людина отримує цей рекомендаційний лист після співбесіди, лише коли їй погодять призначення на рівні Генштабу. Як буде саме цей момент працювати — побачимо.
Я бачу скепсис у вашому погляді.
Так. Я його озвучував у Генштабі. Але побачимо на практиці. Якщо будуть проблеми, я впевнений, що Генштаб спільно з Міноборони та з нашою допомогою не вдаватиме, що все ок.
Думаю, для Генштабу основною точкою виклику буде опрацювати величезну кількість таких погоджень, які пишуться командирами в довільній формі.
Станом на сьогодні Генштаб за нашої рекомендації буде розглядати це двічі на місяць. Щоб люди не чекали довго. Тобто після співбесіди вони мають отримати рекомендаційний лист, і максимальне очікування має бути 2 тижні.
Те, що в непріоритетних є можливість потрапити лише на контракт, насправді має додаткові переваги: виплати, соціальні гарантії й так далі.
Якщо говорити про скепсис чи віру людей, будьмо відвертими: коли з'являється щось нове, завжди хочеться, аби воно відразу працювало ідеально. Але це процес. І зараз цей процес на новому етапі.
Точно можу сказати одне — те, що ми декларуємо, і ми про це домовилися з Генштабом: якщо раптом людина обрала посаду і підрозділ, пішла мобілізовуватися, навчатися і щось пішло не так, вона потрапила не туди — ми маємо інструмент, щоб перевести все-таки в той підрозділ, куди вона хотіла потрапити. Тобто людей ніхто не кине.
Повірте, обманювати ніхто не зацікавлений — ні Генштаб, ні Міністерство, ні ми. Ніхто не зацікавлений, щоб цей підхід був дискредитований і щоб люди йому не довіряли.
Як, на вашу думку, варто було б оптимізувати процес?
Я думаю, що затвердження Генштабу не має бути. Думаю, що треба дозволити служити за контрактом у непріоритетних військових частинах і взагалі переформатувати цю роботу.
Дати можливість створити рекрутингові відділи у військових частинах, щоб виключно вони займались цим питанням.
Я розумію Генштаб. Їм потрібно оптимізувати особовий склад, контролювати виправданість деяких призначень і водночас реагувати на ті виклики, які є. Але це ручне управління і воно має свої ризики.
Я думаю, що краще було б відпустити цю ситуацію. Лишити відповідальність на командирах військових частин. Але впровадити механізми контролю й аудиту. Щоб можна було потім застосовувати санкції до конкретних частин і їхніх командирів, де будуть зловживання. Це простіше і більш реалістично.
Якими вакансіями нині цікавляться найбільше?
У нас на штабні посади конкурс, здається, 70 людей. Черга стоїть. На другому місці — IT, на третьому — БпЛА, на четвертому — пресслужба. На десятому — піхота.
Які Ви бачите зараз проблеми у процесі загальної мобілізації?
Загалом те, що бракує людей. Потрібно цілеспрямовано відпрацьовувати всі блокери, які стримують людей від долучення до війська. Їх багато. Ми ось нещодавно провели велике опитування щодо ставлення до мобілізації.
На першому місці серед причин, які зупиняють потенційних рекрутів — це командири. Вони хочуть бути впевнені в тому, що буде дієвий механізм санкцій щодо неадекватного командування. На другому місці — погана організація навчання новобранців. А на третьому — відсутність відпочинку і ротацій.
Це все те, що стримує людей, які гіпотетично готові долучитись до армії. А це вже категорія, з якою треба працювати. Ми екстраполювали ці дані на кількість чоловіків призовного віку — і я скажу, що це достатня кількість для того, щоб забезпечити потреби Збройних сил не на один рік.
Рекрутинг зараз працює паралельно і як додаткова ланка до загального процесу мобілізації, яка все ж лишається основним методом набору до ЗСУ. Але як гадаєте — чи має тут змінитися політика?
В ідеальному світі, звичайно, хотілось би, щоб у складі Збройних сил і Сил оборони були тільки добровольці. Бо будь-який командир скаже, що мотивована людина — це пріоритет номер один.
І якби добровільний підхід міг би закривати кількісні показники потреб в активній фазі війни — то звісно, тільки він би й процвітав. Але наразі, на жаль, потребу повністю закрити в такий спосіб не можна. Тому обидва підходи мають працювати.
Ми стараємося працювати так, щоб розширити нашу географію, щоби всі громадяни знали про переваги й обирали саме цей спосіб. Тоді це реально більш свідомий крок.
Але загалом усю систему рекрутингу та мобілізації треба переглядати. Вона має бути цілісна й комплексна, а не уривками: десь там закон, десь там якісь наші методи, десь там ще якісь плани. Це все має бути синхронізовано і централізовано.
Міністерство ось працює над створенням агенції рекрутингу, яка має на меті більше централізувати та напрацьовувати політику з одного джерела.
Але це не тільки має бути агенція Міністерства. Це має бути спільна робота в синхронізації Верховного головнокомандувача, головнокомандувача і всіх інших органів державної влади. Ми теж працюємо над тим, щоб запропонувати цілісну концепцію того, як це має працювати.