«Метчі в Tinder часом допомагають закривати збори». Військові про сервіси для побачень
Закоханість і стосунки під час війни — часто важка й болісна історія. Та водночас — романтизована літературою й кінематографом.
Для військових, які не мають постійних партнерів, нові знайомства — часто можливість не втрачати звʼязок із мирним життям, мати тепло людського спілкування й підтримку.
За місяці перебування на фронті без ротації додатки для знайомств стають чи не єдиним способом пошуку дівчат і хлопців для флірту, секстингу, дружби та навіть серйозних стосунків. Та й загалом саме в сервісах на кшталт Tinder, Bumble і подібних люди почали проводити значно більше часу — за даними компанії з моніторингу застосунків App Annie за 2022 рік, упродовж чотирьох років люди витрачали на додатки для знайомств на 95% більше часу, ніж раніше.
36-річний офіцер Владислав близько року користується такими майданчиками, бо на особисті знайомства не має ані часу, ані можливості. Щоправда, трохи розчарований тим, що періодично бачить там фото знайомих дівчат, які вже мають постійних партнерів.
21-річний Іван до служби вчився, їздив працювати за кордон і вів активний спосіб життя. Але в перші дні повномасштабного вторгнення долучився до роти спецпризначення однієї з бригад Нацгвардії. Нещодавно створив профіль в одному з сервісів для знайомств, аби «знаходити дівчат, з якими можна приємно провести час».
Ми поговорили з військовими про те, чого вони шукають по той бік екрана, чи заміняє їм Tinder живе спілкування і як фото в «пікселі» впливають на кількість метчів.
Новий бізнес
38-річний Артем від першого дня великої війни служить у Окрема механізована бригада, що з 2014 року брала участь у російсько-українській війні. На початку повномасштабного вторгнення обороняла Київський напрямок, з літа 2022-го — на сході України.72 ОМБр імені Чорних Запорожців.
У цивільному житті він підробляв водолазом. Каже, «це як звичайний різнороб, тільки під водою». Від 2015-го живе сам — і відтоді, з перервою на одні відносини на відстані, шукає дівчину для серйозних стосунків.
Відколи в Бахмуті зазнав поранення й втратив ногу, знайомитись стало важче.
«Деякі починають спілкування, а тоді ближче роздивляються фото, і видаляють історію листування», — скаржиться Артем.
Окрім цього, чоловік дедалі частіше стикається з шахрайками, які прицільно шукають військових і намагаються стягнути з них кошти.
Артем упевнений: «Це справжній бізнес, який давно поставлений на потік — і на сайтах знайомств, і в соцмережах».
Одна така історія починалась для Артема як історія щирої закоханості, а завершилася кримінальною справою.
Улітку 2022-го чоловік познайомився з дівчиною в додатку, і в них одразу завʼязалося тепле спілкування. Вона говорила йому, що займається бізнесом із батьком, тому була постійно зайнята. Артем відвозив її в будні начебто у справах в інші міста, у вихідні — на дачу «до дідуся».
Врешті «батько» й «дідусь» виявилися її співмешканцями. Один із цих чоловіків згодом приїжджав до Артема і погрожував його вбити.
«Коротко кажучи, я зрозумів, що вона витягувала, скільки могла, з таких дураків, як я. Підозрюю, таких було багато», — ділиться військовий.
Та попри негативний досвід, Артем не втрачає надії знайти на сервісах знайомств своє кохання.
«Тут як у тій приказці: сексу повно, а кохання немає. Були зустрічі, все як положено, але деякі одразу кажуть, що їм подобається увага, але нічого довгого й серйозного не шукають», — згадує Артем з прикрістю.
Але продовжує шукати.
У дорозі
На відміну від Артема, 31-річний бойовий медик Богдан ніколи не шукав серйозних стосунків. Він узагалі не звик довго затримуватись на одному місці: ще на другому курсі університету забрав документи, зібрав рюкзак і поїхав подорожувати.
Той рюкзак пройшов безліч точок на карті, здебільшого у країнах Азії, де Богдан підпрацьовував барменом, займався фотографією й ілюстрацією, викладав англійську мову. Повернувся на два роки в Україну — аж тут розпочався Майдан.
«Десь 2017-го я почав використовувати застосунки для знайомств. Я постійно міняю місця, країни, тому не можу сказати, що шукаю серйозні стосунки чи планую сімʼю. Тим більше зараз, під час війни.
Поки я на фронті, планів на довгострокові стосунки та сімʼю теж не маю. Загалом шукаю щось типу формату З англ. «друзі з перевагами» — формат відносин між друзями, коли вони можуть займатися сексом, але не розглядають це як партнерські стосунки.friends with benefits або Формат стосунків, у якому кожен з партнерів може мати сексуальне та романтичне життя поза стосунками.вільні стосунки. Залежить насправді від багатьох факторів, зокрема від дівчини, з якою я познайомлюсь. Не обовʼязково зустрічатись з усіма або всіх трахати.
Там можна зустріти досить цікавих людей і проводити з ними час. Іноді такі штуки переростають у добре товаришування чи дружбу — без ліжка й стосунків», — пояснює військовий.
Здобуваючи новий досвід, Богдан дорослішав: коли зіштовхнувся з неприємними ситуаціями, став знайомитись обережніше. Одразу каже дівчатам, чого очікує від їхнього знайомства та питає про їхні очікування. За його словами, тепер його досвід здебільшого успішний.
«Загалом мій формат стосунків такий: я живу своє життя, ти — своє. Іноді ми перетинаємось, тусимо, а весь інший час — можемо робити, що хочемо. Зокрема, зустрічатися з іншими.
Іноді знайомлюсь офлайн — у барах, наприклад. Але переважно це застосунки Tinder i Pure — плачу за розширену версію сервісу, воно того вартує. Я доволі інтровертна людина, тож знайомитися там мені більш комфортно».
Одного разу у Вʼєтнамі хлопець так зустрів дівчину, яка займалась малюванням — попросив її навчити його академічного малюнка. Після першої зустрічі вони домовилися не починати романтичних стосунків. Натомість дівчина стала для нього викладачкою й подругою.
З іншою жінкою, вже під час пандемії в Малайзії, Богдан планував так званий З англ. «залишитися на одну ніч» — формат побачення, у якому учасники наперед домовляються, що їхня зустріч є разовою.one night stand, але вже з першої зустрічі стало зрозуміло, що вони дуже одне одному подобаються. Почуття ставали сильнішими — Богдан навіть не встиг помітити, як у його ванній вже стояла її зубна щітка.
«Так ми прожили майже рік. Вона мені освідчилася. Я б погодився, але мені треба було виїжджати в Україну, а вона не могла виїхати з Малайзії. Ми планували зустрітися пізніше в Аргентині. А потім до нас прийшла русня, так я і не оженився», — пригадує чоловік.
Від самого початку повномасштабної війни та до мобілізації Богдан їздив з британськими журналістами на схід як продюсер і перекладач. Тепер же сам у формі — за останні два роки фото без неї не має.
«Форма — це дуже крутий маркер. Свідомі громадянки З англ. match — «пара». Так у додатках називають момент, коли обидві людини вподобали сторінки одне одного.метчаться з тобою, дякують, кажуть, що ти молодець — це приємно. Деякі пишуть, що скидають військовим Хтивки, чи нюдси — саморобні фотографії оголеного тіла, які люди надсилають одне одному.хтивки, але я такою опцією не користувався.
Були й випадки, коли казали: “А, то ти військовий” — і зникали. Або натякали, що не хочуть нічого спільного, бо на відстані це складно. Я не засуджую — дівчина хоче серйозних стосунків, а я сиджу х*й зна де в лісі, тож і не можу їй цього дати.
На щастя, таких випадків, щоб на мене фукали й називали, наприклад, Людина з посттравматичним стресовим розладом.“ПТСРником” — не було. Тому тенденція в цілому позитивна.
А ще мені допомагали закривати збори — репостами, донатами, навіть створювали власні мінізбори. Кошти скидав навіть колишній хлопець дівчини, з якою я був у вільних стосунках — закинув на збір 500 доларів. Такі от у нас в Україні є геройки», — усміхається.
Уже в армії, коли Богдан їхав у справах до Львова, дорогою заметчився з дівчиною з Києва. Вони стали багато листуватися, та довго не могли зустрітись. Зрештою, хлопець відчув, що навʼязується, і завершив стосунки.
«Я купив їй дорогий подарунок, від якого вона відмовилася. Не знав, що з ним робити, тому викинув його в озеро, щоб колись якісь аквалангісти його знайшли», — ділиться військовий.
Можливо, якби не поранення, одного дня після війни той згорток міг би виловити з глибин озера колишній пірнальник — офіцер Артем.
Та поки війна триває. І наші військові в короткі миті перепочинку продовжують шукати по той бік екрана своїх людей — кожен зі своїми переконаннями про стосунки.
Зміна гардеробу
Базові поради військовим подібні до тих, які дають людям, що просто підтримують стосунки на відстані, — пояснює військовий психолог Андрій Заєць. На його думку, передусім варто наблизити досвід дистанційного спілкування до взаємодії на фізичному рівні: замість повідомлень — бачитися під час відеодзвінків, обмінюватися хтивками, надсилати подарунки поштою. Коли ж випадає можливість зустрітися — планувати відпустку чи вихідні так, аби вдосталь полежати разом у ліжку.
Проте військовий досвід суттєво відрізняється від цивільного. Це ненормована інтенсивна робота з високим рівнем стресу — фоновим навіть під час «затишшя». Якщо на це наклався і травматичний досвід — ситуація ускладнюється ще дужче.
На спілкування з цивільними впливає і те, що комунікація у війську максимально спрощена й функціональна — вона спрямована на виживання та досягнення мети, тож більш цинічна, пряма і груба. Це позначається і на взаємодії з іншими людьми, — підсумовує Андрій Заєць.
Психолог зауважує, що гнучкість такої адаптації залежить і від самої людини, і від пережитого нею досвіду та тривалості перебування в однотипному середовищі. Тож і до цивільного спілкування кожен повертається по-різному. Дехто може з легкістю перемикатися, коли змінюється контекст — у відпустці чи навіть під час телефонної розмови з близькими. Але декому така зміна режиму дається значно важче, якщо взагалі дається.
«Це як гардероб: одягнувши військовий кітель, хтось відразу спалює інші речі — і потім не може “перевдягнутися”. А хтось цей цивільний “одяг” прилаштує десь у мисленнєву шафу, тож в іншому середовищі зможе перемкнутися».
Андрій згадує, що деколи ця метафора працює буквально — військові проводять відпустку, так жодного разу й не знявши форму. «Якось вивіз одного військового з позицій на емоційне розвантаження в готель у Запоріжжі. Він дуже опирався — не хотів приймати душ і навіть наполягав, що спатиме у формі», — пригадує психолог.
Така поведінка ускладнює особисте життя, бо ж навіть рідні деколи не впізнають близьку людину, коли вона «у кітелі».
«Наша взаємодія будується на передбачуваності — ми знаємо щось одне про одного, маємо конкретні очікування, як людина відреагує на ту чи іншу дію. Це основа довіри та близькості».
Андрій Заєць вважає, що з ситуації, де близькість переживає кризу через зміни у поведінці, є два виходи: або військовий тренує свою гнучкість до адаптації в різних умовах, або ж партнер має сам наблизитися до такого типу поведінки і стати «опосередковано військовим». Але такий компроміс має бути щирим, адже жодні стосунки не триватимуть довго, якщо вони не відповідають очікуванням обох партнерів.
Така проблема може виникнути навіть у міцних стосунках, які тривали довго перед цим, а от із новими знайомствами ситуація складніша, — переконаний психолог:
«Знайомство не прописане в обов'язках військового. У момент загрози основним пріоритетом є виживання, а не пошук пари. Тому військовому для зближення з іншою людиною доведеться перемкнутися з ролі умовного помічника гранатометника на іншу. Це зміна костюмів — у вас цього не вийде, якщо ви спалили гардероб і ще не знайшли новий одяг».
Психолог наголошує, що можливості адаптації в людей неймовірні — ми можемо звикати й підлаштовуватися до найрізноманітніших обставин:
«Єдине, що може вам завадити — це страх змін та звичка триматися за минуле. Відпускайте: минулого вже немає і ніколи не буде. Є тільки ви та ваш гардероб. Одягайтесь відповідно до погоди».
Авторка: Дар'я Безрученко