«Ми повернемося, коли буде безпечно». 45% українців планують залишатися в Польщі рік після війни

Багато українських біженців, які знайшли прихисток у Польщі, в найближчі роки не повернуться додому. Цьому сприяють життєві перспективи за кордоном. З 1 квітня вимушені переселенці можуть подавати документи на карту побиту — дозвіл на тимчасове проживання в цій країні. Йдеться про тих, хто офіційно працевлаштований або відкрив бізнес. Такі зміни передбачає спецзакон про допомогу українцям, які рятуються від війни. 

Скільки громадян України не повернуться додому і як на це вплине можливість отримати дозвіл на тимчасове проживання у Польщі — у матеріалі hromadske.

Понад 1,5 мільйона вимушених переселенців з України знайшли тимчасовий прихисток у Польщі. Такі дані Управління Верховного комісара ООН у справах біженців. 82% працездатних українців, які виїхали через війну, в Польщі знайшли роботу. Йдеться насамперед про жінок. Про це свідчать дані дослідження «Воєнні біженці з України. Рік у Польщі».

Головним чинником, що допоміг українцям інтегруватися на польському ринку праці, стали зміни до законодавства. Вони спростили процедуру легалізації перебування та працевлаштування. Тепер роботу, до якої залучали здебільшого чоловіків, поляки намагаються адаптувати під жінок — щоби залучати українок і так зменшити дефіцит робочої сили. Скажімо, один із заводів влітку автоматизував виробництво, щоб вантажі з підлоги на лінію підіймали машини й не було потреби робити це руками.

За словами Марії Кузенко, керівниці відділу легалізації Міграційної платформи EWL, 45% біженців з України планують залишитися в Польщі принаймні на рік або кілька після війни. У березні 2022-го про таке бажання заявляли 31% біженців.

«Залишитися в Польщі на постійне проживання мають намір 6% громадян України, які прибули сюди через війну. Майже третина — 32% — біженців хочуть якнайшвидше повернутися в Україну. Ще 16% не знають про свої плани», — розповіла Марія Кузенко.

На рішення залишитися на кілька років впливають різні чинники. По-перше, психологічний: після закінчення війни люди певний час чекатимуть, щоби переконатися, що в Україні безпечно.

«Половина біженців прибули до Польщі торік у лютому-квітні, коли росія вчиняла найстрашніші злочини й вони були свідками цього. Вони хочуть мати гарантії, що це не повториться», — зазначила Марія Кузенко. По-друге, за її словами, більшість біженців знайшли роботу в Польщі, влаштували дітей у садки, школи та університети, відкрили бізнес та здобувають освіту в цій країні. Їм знадобиться час, щоби зробити вибір: завершувати справи й повертатися в Україну чи залишатися в Польщі.

«По-третє, декому немає куди вертатися, будинок розбомблений або людина втратила родину, — розповідає Марія Кузенко. — Зараз складно оцінити, який відсоток офіційно працевлаштованих українців оформить карту побиту. Але для них це довгострокові гарантії на легальне перебування у Польщі».

Координаторка консультаційного пункту в Українському домі у Варшаві Оксана Пестрикова переконана: що довше людина перебуває за кордоном, то сильніше хотітиме лишитися. За її словами, дедалі більше українських біженців звертаються по консультацію щодо можливості подати документи на карту побиту.

«Карта тимчасового побиту — це народна назва. Йдеться про Задоволення на побит часовий (польською Zezwolenie na pobyt czasowy — ред.), тобто дозвіл на тимчасове перебування. Цей документ дає право людині легально перебувати в країні якийсь час, зазвичай від трьох місяців до трьох років. Залежно від того, які людина має документи та підтвердження», — зазначила Оксана Пестрикова.

Подаватися на карту тимчасового побиту можуть тільки ті, хто офіційно працевлаштований, виконують висококваліфіковану роботу або мають бізнес у Польщі. Решта поки що не мають такої можливості, навіть якщо у них є статус тимчасового захисту PESEL UKR.

З літа минулого року для громадян України запровадили електронний документ Diia.pl. Це фактично електронна карта побиту. Він виконує роль дозволу на проживання, який разом із проїзним документом використовують для перетину зовнішнього кордону ЄС.

Фактичних переваг карта тимчасового побиту не дає. Хіба що порівняно з Diia.pl вважається більш надійним документом, зазначає фахівчиня.

«Наприклад, через збої в системі були проблеми з електронним документом під час перетину кордону. А карта тимчасового побиту — це пластикова посвідка. Та якщо ми говоримо про перетин кордону з картою побиту і візою (для тих, хто не має біометричного паспорта — ред.), то для візи потрібні документи, які підтверджують мету візиту. З картою тимчасового побиту — ні, її видають на підставі договору з роботодавцем», — пояснила Оксана Пестрикова.

Українці сподіваються, що поляки спростять процедуру отримання карти побиту для біженців. Хоча в Консультаційному центрі Українського дому кажуть: поки що складно зрозуміти порядок, немає жодної інформації, як виглядатиме спрощений список документів. Припускають, що полегшена процедура означає, що людина, якщо навіть не має якогось документа, отримає карту тимчасового побиту на рік. Тобто українцям не відмовлятимуть.

Координаторка консультаційного пункту в Українському домі у Варшаві переконана, що люди подаватимуться на карту побиту, тому що вони прагнуть мати впевненість у завтрашньому дні.

Щоби зрозуміти настрої серед біженців, ми звернулися до кількох українок.

Журналістка Наталія Ряба виїхала з дітьми з Києва до Польщі на початку повномасштабного вторгнення росії в Україну: «Я хотіла виробити карту тимчасового побиту, бо не маю розуміння, що буде після 24 серпня 2023 року — дати, до якої діятиме тимчасовий захист для українців. Ми не знаємо, чи продовжать прихисток у Польщі. Але я відмовилася від цієї ідеї. Карту можна оформити лише на дорослого, який має роботу. Що робитимуть мої діти, я не знаю».

Українка Тетяна Іванська перебуває у Польщі з дітьми від початку повномасштабного вторгнення росії. Вона теж не планує подаватися на карту тимчасового побиту: «Я влітку хочу повертатися додому. Нинішній статус мене задовольняє. Не втомлююся дякувати Польщі за всі можливості. Мої діти вчаться в школі. Ми можемо подорожувати, познайомилися з цікавими людьми». 

Інша позиція в Юлії Гундарієвої, яка з початком великої війни виїхала з Дніпра й працює у Варшаві кондитеркою-декораторкою. Для неї головне — безпека доньки, яка вчиться в польській школі, а паралельно дистанційно в українській. Жінка подаватиме документи на карту тимчасового побиту.

«Я маю тимчасовий захист. Але після 24 серпня цей статус можуть не продовжити. А для мене це важливо, бо маю довгострокову домовленість про роботу. Тому будемо подаватися», — розповіла Юлія.

Вона цікавилась, які документи потрібно зібрати.

«Увесь пакет видаватимуть на роботі. Ми це вже обговорювали з роботодавцем. Він зацікавлений, щоб я працювала, тому надасть необхідні папери. Маю угоду на три роки. Сподіваюсь, що й карту нададуть на довгостроковий період», — зазначила Юлія.

У Дніпрі в неї лишилася квартира. Чи бачить вона своє життя в Польщі, поки що не знає: «Хочеться додому. Сумуємо. І поїдемо, коли буде безпечно».

Матеріал підготовлений за допомоги MediaPort Warsaw, хабу для українських журналістів у Польщі, та за підтримки міжнародної ініціативи Media Lifeline Ukraine