Між ЄС і Росією: молдовани вперше за 20 років обирають президента

«Молдові потрібен свій Лукашенко чи Путін. Жорсткий господарник. Лідер, який створить жорстку вертикаль влади і поставити всіх цих хлопців на місце. Більшість з них – посадити до в’язниці», – заявляв торік Ігор Додон, голова Партії соціалістів Молдови і фаворит президентських виборів. Він не лише висловлює симпатії Путіну, але й  обіцяє домогтися скасування нинішньої версії Угоди про асоціацію з Європейським Союзом.

Тим часом проєвропейські політичні сили Молдови об’єдналися навколо єдиного кандидата Майї Санду – випускниці Гарварду і економіста з досвідом роботи у Вашингтоні. Проте соцопитування перед недільними виборами свідчать про відчутну перевагу Додона.

Призначені на 30 жовтня вибори стануть для громадян Молдови першою за 20 років можливістю самостійно обрати президента. Востаннє вони це робили в 1996 році. Після того повноваження обирати президента отримав парламент. Цьогоріч Конституційний суд Молдови визнав це рішення таким, що суперечить Основному Закону. Нинішні вибори відбуваються на тлі політичної кризи і невизначеності зовнішньополітичного курсу.

У 2009 році Молдову сколихнули масштабні проєвропейські демонстрації. Протестувальники навіть захопили парламент та президентський палац у Кишиневі. Тоді у відставку подав президент-комуніст Владімір Воронін. Після трьох різних виконувачів обов’язків президента в 2012 році парламент обрав новим главою держави Ніколае Тімофті.

Орієнтовані на ЄС сили не змогли виправдати сподівання молдован. Найкритичнішим моментом став корупційний скандал навколо колишнього прем’єра Владіміра Філата. Після ще однієї серії протестів у 2015 — 2016 роках у країні почали успішно відновлювати свій вплив проросійські сили.

«Чинна політична ситуація та настрій електорату тісно пов’язані з невдачами урядів, що прийшли до влади після 2009 року», – зауважує політичний аналітик центру «Експертна група» Діоніс Ченуса. По-перше, пояснює він, це допомогло проросійській опозиції збільшити свій вплив на громадську думку. По-друге, популярність проєвропейського керівництва країни та євроінтеграції впала під впливом складних економічних умов, хоча обумовлені вони радше глобальною економічною кризою, аніж політикою нинішньої влади.

Бгатьом у Молдові Євразійський економічний союз почав здаватися кращою альтернативою Угоді про асоціацію з ЄС. Принаймні на цьому наполягає Ігор Додон. лідер соціалістів Молдови. Своїм пріоритетом він називає відновлення стратегічного партнерства з Росією. Так, перший офіційний візит на посаді президента кандидат обіцяє здійснити до Кремля.

Виправити ситуацію він планує за рахунок винесення на референдум питання про відмову Молдови від Асоціації з ЄС і відновлення торговельних зв’язків із Росією. Водночас, заявляє наміри скасувати заборони на трансляцію російських телеканалів і захищати православну віру. У вересні соціаліст провів зустріч із головою Російської православної церкви патріархом Кирилом – той благословив його на «добрі справи».

«Я запевнив патріарха, що молдовський народ назавжди збереже батьківську віру і вірність православній церкві… Попри всі спроби нас розколоти, двом православним народам потрібно триматися разом», – наголосив Додон.

Окрім цього, фаворит президентських перегонів у Молдові заявив про те, що Крим належить Росії:

«Це знає весь світ. Юридично це досі не оформлено, дуже багато держав, більшість західного світу, це не визнали. Але де-факто, скажімо чесно, Крим належить Росії», – сказав він в інтерв’ю російському виданню «Комерсант». Додон звинуватив українське керівництво у «боротьбі з етнічними меншинами» – саме це, на його думку, спричинило конфлікт в окремих районах Донецької та Луганської областей.

При цьому 41-річний політик заявив, що Молдова повинна зробити правильні висновки з ситуації на Донбасі, не допустивши в Придністров’ї військового протистояння. Придністровський конфлікт не вдасться вирішити без залучення Росії, переконує Додон.

«На руку Додону грають його тісні відносини з церквою, капітал у місцевих мас-медіа і розгалужена система партійних осередків по всій країні. Не менше йому сприяє й те, що він є представником парламентської опозиції – проросійським кандидатом в умовах високого рівня розчарування діями проєвропейських партій», – коментує Ченуса секрет успіху кандидата від соціалістів.

Головний конкурент Ігоря Додона Майя Санду представляє кардинально протилежну точку зору. Вона отримала освіту на Заході, має досвід роботи у Світовому банку в Вашингтоні і обстоює проєвропейську позицію. «Санду репрезентує нові проєвроперські політичні сили, рух за деолігархізацію та нове покоління політичного класу, – розповідає Ченуса. – Окрім того вона може похвалитися своєю репутацією». Колишній міністр освіти, Санду є одним із небагатьох молдовських політиків, що уникнули звинувачень у корупційних діях.

На президентських перегонах жінка встигла заручитися підтримкою правих сил – лідер правлячої Демократичної партії Маріан Лупу відмовився від подальшої боротьби за посаду на користь Санду. «Молдова повинна продовжувати рухатися європейським вектором розвитку. Країні потрібен проєвропейський президент, який працював би спільно з урядом і парламентом. Рішення ми ухвалили, проаналізувавши ситуацію, що склалася в країні, зокрема шанси кандидата від нашої партії», – підтвердив Лупу.

Та Ченуса вбачає в цьому рішенні демократів політичний розрахунок: «По-перше, у такий спосіб Лупу ускладнив життя Санду, адже у неї немає часу пояснювати виборцям, що вона не пов’язана зі скомпрометованою структурою. По-друге, відмовляючись від свого кандидата на користь єдиного проєвропейського, демократи намагаються покращити відносини з Брюсселем і Вашингтоном. По-третє, вони діють на перспективу, підтримуючи кандидата, що протистоїть Додону, оскільки прогнозують, що в опозиції до нього їм доведеться провести найближчі кілька років».

Санду підтримують, згідно з різними соціологічними даними, від 6 до 13% виборців. Та, як свідчать опитування, виборча база Додона є значно ширшою – йому віддають свої голоси щонайменше 27%.

Штаб Санду сподівається на другий тур виборів, який відбудеться за умови, якщо жоден із кандидатів не заручиться підтримкою понад 50% виборців. «Усе залежатиме від того, як відреагує електорат, – продовжує експерт. – Важливо, щоб у першому турі була висока явка, саме це дасть можливість провести другий раунд».

Та чого варто чекати Україні від імовірного обрання молдаванами президента, що не приховує симпатій до Росії? Ченуса не виключає імовірності, що після приходу до влади Додон внесе корективи в свою риторику про Крим. Зрештою, якщо Молдова визнає у цьому випадку нелегітимну анексію, так само вона мала б визнати й втрату Придністров’я.

/Ярослав Друзюк