«Мученики» за кордоном — підсудні в Україні. Що відомо про українських пацифістів, яких висувають на Нобелівку

Громадська організація «Український рух пацифістів» створена у 2019 році, як зазначається, для адвокації прав людини «на мир» і відмови від військової служби. На Нобелівку її пропонують висунути разом із білоруським правозахисним центром «Наш Дім» і російським «Рухом відмовників від військової служби».

Висуває це тріо Міжнародне бюро миру в Берліні, яке теж було лауреатом Нобелівської премії миру (щоправда, 113 років тому). Своїх кандидатів бюро обрало через їхню «відданість у своїх зусиллях як захисників миру, відмови від військової служби з мотивів совісті та прав людини, особливо після 24 лютого 2022 року».

Головні обличчя пацифістів

Співзасновниками «Українського руху пацифістів» зазначаються троє людей: Руслан Коцаба, Ігор Скрипнік та Юрій Шеляженко.

Івано-франківський журналіст і блогер Руслан Коцаба, мабуть, є найбільш медійним зі своїх колег. Як герой національних новин він «засвітився» у 2015 році (хоча й до цього привертав до себе увагу гучними заявами).

Тоді, через рік після вторгнення росії в Крим і початку війни на Сході, Коцаба записав«звернення до президента», де закликав українців ухилятися від мобілізації. У записаному на ходу відео Коцаба роз'яснював, що йому легше відсидіти в тюрмі, ніж «йти на громадянську війну убивати своїх земляків на Сході», які просто «хочуть жити окремо»; що «добровольців зроблять крайніми за програш української армії»; що Порошенко має їхати на переговори з путіним, чи захарченком, чи ще з ким завгодно.

Як зазначать пізніше в суді, Коцаба працював на замовлення російського телеканалу «НТВ», а це його відео показували на «Первом канале» та «россия 1».

Після звернення Коцабу затримали, Служба безпеки України порушила щодо нього справу про державну зраду. Інтереси Коцаби в суді представляла скандально відома Тетяна Монтян, яку тепер саму судитимуть за колабораційну діяльність і виправдовування війни проти України.

Зради в діях Коцаби судді не знайшли, але все ж засудили його за перешкоджання діяльності Збройних сил України. Пізніше апеляційний суд повністю виправдав Коцабу. У 2017 році інший суд скасував виправдальну ухвалу, а з 2018-го почався новий розгляд справи. Із квітня 2019 року справа перебуває на розгляді в Коломийському суді.

На момент вироку першої інстанції Руслан Коцаба 15 місяців пробув у СІЗО. Якщо до цього його називали «маргінальним», то час за ґратами відкрив для нього дорогу «мученика» та зробив обличчям антимобілізаційного руху. Він не відмовлявся від виступів на російському телебаченні, де розповідав про «братовбивчу війну» та казав, що «краще поганий мир, ніж гарна війна».

Ще у 2014 році Коцаба заявляв, що працює як журналіст від «112 каналу», отримавши «акредитацію» від бойовиків у захопленому Луганську. Під час судових процесів над Коцабою канал відрікся від нього.

Але його медійна кар’єра не згасла, якраз навпаки. Звільненого з СІЗО Коцабу запросили в партію «За життя» (вона ж ОПЗЖ), запропонували роботу на «антиукраїнських» «17 каналі», каналі «Київська Русь», запросили ведучим-гостем на NewsOne, де той розповідав про «громадянський конфлікт» тощо.

Де Коцаба зараз? За даними ЗМІ, у серпні 2022-го він зміг виїхати з України на підставі того, що супроводжував свою матір з інвалідністю. Сам він визнав, що зробив це незаконно, «скориставшись корупцією». Адвокатка Коцаби в суді повідомила, що він поїхав до США за програмою, яку для допомоги українським біженцям запровадив президент США Джо Байден. Зараз він оформлює у США статус політичного біженця.

Тим часом Коцаба продовжує «віщати» через YouTube, називаючи себе «християнським пацифістом». У своїх роликах він просуває всі найулюбленіші тези роспропаганди: «військові — гарматне м'ясо», «в України немає незалежності та суверенітету», «президент Зеленський — наркоман та диктатор». Коцаба навіть намагається переконати своїх глядачів, що українці «заслужили війну». Очікувано, у коментарях — багато відгуків на підтримку російською мовою.

Інший співзасновник «Українського руху пацифістів» — Юрій Шеляженко — на відміну від Коцаби залишається в Україні. Також, здається, що саме він є головним репрезентантом організації: проводить онлайн-збори, записує заяви на підтримку іноземних пацифістських організацій і контактує з ними.

Коли українські ЗМІ опублікували новину про висування «організації Коцаби» на премію миру, він обурився: «У нас, взагалі-то, колективне керівництво. Я теж керівник... І враховуючи те, що це була моя ідея створити організацію у 2019 році і я запросив Коцабу та Скрипніка в співзасновники, правильно було б казати: рух пацифістів Шеляженка, рух пацифістів Скрипніка».

Сам себе Шеляженко називає «вченим-правником, інтелектуалом, віруючим у себе». Останнє — особливо цікаво, оскільки він також є засновником певної «Української Душевної Спільноти», де має статус «Хранителя віри» (схоже, наданий сам собі).

У соцмережах Шеляженко зазначає, що працював редактором/журналістом і має власну «незалежну газету "Правдошукач"», остання публікація якої вийшла в січні 2022-го.

Окрім того, на платформі ResearchGate Шеляженко опублікував десятки текстів як автор того самого Міжнародного бюро миру. На сайті зазначається, що він є доктором філософії та працює над аналізом «українсько-російського конфлікту та права людини на відмову від військової служби з мотивів сумління». З-поміж останніх текстів Шеляженка, наприклад, доповідь щодо міністра освіти України Оксена Лісового зі звинуваченням у мілітаризмі та плагіаті.

Наразі Шеляженко, як і Коцаба перебуває в полі зору правоохоронців. У серпні він заявив, що СБУ прийшла до нього з обшуками на підставі судової ухвали, де йдеться про поширення ним інформації антиукраїнського характеру. Вже 7 вересня СБУ та київська прокуратура офіційно повідомили, що Шеляженку оголосили про підозру у виправдовуванні збройної агресії рф.

Згідно з документами, показаними самим Шеляженком, у вересні 2022 року «Український рух пацифістів» направив Офісу президента свій «Мирний порядок денний для України та світу». Але там його не проігнорували, а звернулися до СБУ.

Якщо коротко, то головні тези документа такі: треба припинення вогню, рано чи пізно однаково доведеться сідати за стіл переговорів, а самозахист має бути ненасильницьким і беззбройним (як це працює під час повномасштабної війни — не уточнюється).

Окрім того, пацифісти кажуть про «трагічні помилки, вчинені з обох боків конфлікту», «свавілля та правовий нігілізм Збройних Сил України», що «неправильно ставати на бік будь-якої з воюючих армій» та «створення міфу про ворога, з яким нібито неможливо домовлятися».

Є в документі й одне речення, яким нібито засуджується російська агресія. Звучить воно так: «Поділяємо позиції [Генасамблеї ООН]».

Висновок експерта СБУ, який показав Шеляженко, називає пункти цього документа «утопічними», «беззмістовними» та «абстрактними». Сам Шеляженко не вважає документ утопією — адже люди з Білорусі та росії вже тікали з країн, а значить режими Лукашенка та путіна «не дорахувались солдатів».

У відеореакції на висновок СБУ Шеляженко заявив, що в їхній заяві за мир між рядками «знайшли щось злочинне, чого там взагалі нема».

«Ми, суспільство по всі боки фронтів, не сіли на голову путіну і путіноїдам, не сіли на голову Зеленському і не кричимо всіма мовами світу: мир, мир, мир, ні війні! Ми маємо нести цю ношу і активніше чинити спротив не тільки ганебній агресивній війні та злочинам російської армії, але й мілітаристичній політиці режиму Зеленського [...] Ми маємо сказати рішуче: путін, геть з нашої мирної України», — пояснював Шеляженко.

Наразі суд відправив Шеляженка під нічний домашній арешт із можливістю залишити житло під час повітряної тривоги та надання невідкладної медичної допомоги.

З-поміж іншого, Шеляженка звинувачують у публічних закликах протистояти мобілізації, до скасування заборони виїзду чоловіків призовного віку тощо. СБУ вказує, що Шеляженко також розсилав іноземним дипломатам видумані довідки про війну в Україні і цим намагався зіпсувати імідж України перед міжнародними партнерами.

Про Ігора Скрипніка відомо небагато. Він має власний YouTube-канал, де набирається по кілька десятків переглядів під відео. Ролики чергуються роздумами про бога, криптовалюту, 5G та службу в армії як «рабство».

У 2019-2020 роках його зацікавили звернення до влади. Він є автором низки петицій до президента та Верховної Ради, жодна з яких не набрала понад 300 підписів. Ось деякі з них:

• проєкт закону про скасування строкової військової служби в армії України;
• Звільнити всіх депутатів Верховної Ради. Залишити по одному від партії. Сила голосу дорівнює кількості отриманих виборців.
• Скасувати податок на додану вартість ПДВ, як це вимагає концепція 5.10.
• Міністерку освіти Новосад у відставку за наругу над християнськими цінностями та гомосексуальний підхід до освіти у дитячих садках та школах.

Попри всю одіозність цього тріо та незначну підтримку, «Український рух пацифістів» все ж знаходить медійні платформи для просування. В Україні про організацію здебільшого пишуть медіа аналітики, українські ЗМІ — лише тоді, коли щодо співзасновників руху є «гарячі» новини. Але за кордоном українських пацифістів підтримують такі ж пацифістські організації.

Як ви могли зрозуміти, Міжнародне бюро миру є партнером «Українського руху пацифістів». Там уже публікували заяву Шеляженка: «якщо мене посадять за пацифізм, я навіть у в'язниці знайду спосіб бути корисним для миролюбної України». Солідарність із Шеляженком після розповіді про обшуки СБУ також висловили організації/активісти з Великої Британії, Німеччини, Італії, Словенії. Можливо, їхній вплив невеликий, та в різного ступеня якості іноземних ЗМІ почали з’являтися статті, що «СБУ Зеленського заглушує мирні голоси».

У серпні The New York Times опублікувало статтю про відмовників від служби в Україні, героями якої стали чоловіки, про яких писав «Український рух пацифістів». Авторка статті зазначає, що в Україні «виникають питання про дотримання прав людини».