«Ми намагаємося прийти до влади через вибори, хоча маємо всякі можливості» — як «Азов» стає партією

Громадське поспілкувалося з лідерами партії, яка створюється на основі руху «Азов». Її обіцяють презентувати у День захисника України 14 жовтня. Ми спробували розібратися у партійній програмі, історії створення полку «Азов», зв'язках із міністром внутрішніх справ Арсеном Аваковим та колишнім губернатором Донецької області Сергієм Тарутою, а також у неонацистській символіці, ставленні до мігрантів та акціях, що традиційно супроводжуються сутичками з поліцією.

Назар Кравченко, глава всеукраїнського Цивільного корпусу «Азов»

Глава всеукраїнського Цивільного корпусу «Азов» Назар Кравченко («Жура») зустрічає нас біля галереї «Дукат» на вулиці Рейтарській. На ньому — світла сорочка, джинси і темно-синя куртка-піджак. Його звикли бачити іншим: на публічних акціях «Азову», де активісти палять фаєри та шини, вступають у бійки з поліцією та своїми політичними опонентами, він зазвичай у темно-синій фірмовій майці з символікою Цивільного Корпусу — «вовчий гак» на золотому фоні. У націоналістичному русі його інтерпретують не як неонацистський знак, пояснює Кравченко, а як абревіатуру словосполучення «Ідея Нації».

«Штаб? Ні, звичайно, це не наш штаб, — сміється. — Штаб у нас зовсім в іншому місці [на території заводу Атек на пр. Перемоги], а тут просто мене найчастіше можна зустріти».

Тут, у просторі художніх галерей і майстерень, Назар призначає зустрічі з побратимами, журналістами, волонтерами та всіма, з ким тепер доводиться консультуватися у партійних питаннях. Кравченко приміряє на себе нову роль одного з лідерів партії «Національний корпус» — таку назву планують дати політичній силі, яку створює кістяк руху «Азов». Його ідейним лідером і «вождем» є позафракційний депутат Андрій Білецький.

Він вкотре відмовляється від інтерв'ю, посилаючись на щільний графік. Раніше в інтерв'ю «Фокусу» Білецький казав, що не планує бути лідером партії. Також зазначав, що у нової політсили не буде ані назви, ані символіки «Азову». Пояснює: не хоче, аби полк ставав трампліном у політику — хоча його політичний шлях нерозривно пов’язаний саме з полком.

«Так, значна частина нашого активу — вихідці з «Азову» та інших бойових підрозділів, адже війна виявила багато пасіонаріїв. Але справа «Азову» — захищати Україну від зовнішнього агресора, а завдання партії — відстоювати внутрішні інтереси країни».

Перший з'їзд партії, на якому затвердять програму та вирішать, хто увійде до керівництва «Національного корпусу» призначений на 14 жовтня — символічну дату для націоналістів. Цього дня в Україні відзначають Покрову — традиційне свято запорізьких козаків, день створення УПА, а з 2014 року — офіційний День захисника України.

Часу до з’їзду лишається мало, а остаточна програма партії, щодо якої ведуться суперечки всередині «Азову», досі не готова.

Є кілька способів приходу до влади, але ми намагаємося якось через вибори, хоча маємо всякі можливості

Кравченко, який готується стати лідером партії, приділяє спілкуванню з журналістами стільки часу, скільки просять.

До оформлення в партію «азовці» дійшли, починає він, оскільки не бачать іншого шляху розвитку.

«Рух або зростає, або деградує і розсипається, — каже Назар. — Є кілька способів приходу до влади, але ми намагаємося якось через вибори, хоча маємо всякі можливості».

Сам Назар вийшов з фанатського руху. У середині нульових він цікавився питаннями молодіжного самоврядування у рідних Прилуках, а коли перебрався до Києва, де закінчив Авіаційний університет і почав працювати інженером з пожежної сигналізації (тепер у нього своя невелика інженерна компанія), взявся активно виступати за ультрас «Динамо». Власне, його найближчий соратник по Цивільному корпусу — лідер київського ЦК Сергій Філімонов («Філя») — звідти ж, входить до сектору «Родичі», фірми Young Hope («фірма» на сленгу футбольних фанатів — неформальне об’єднання), відомої регулярними бійками з футбольними хуліганами інших клубів.

В цілому, ультрас та «хулігани» з навколофутбольного середовища складають основний кістяк руху «Азов».

Харківська група ультрас «Секта 82». Фото з Livejournal SUPPORTERSNEWS

Історія руху

Історія «Азову» сягає часів харківської групи ультрас «Секта 82» (назва - за роком заснування харківського фанатського руху). Вона підтримувала ФК «Металіст» та була близькою до ультрас московського «Спартака», зокрема, до радикального угрупування «Школа». Фанати підтримували один одного на трибунах і в «розборках» між ультрас-клубами. Так, 15 вересня 2013 року ультрас «Спартака» брали участь у бійці між фанатами харківського «Металіста» та київського «Динамо».

Харківська група ультрас «Секта 82». Фото з Livejournal SUPPORTERSNEWS

Наприкінці лютого 2014-го, коли у Харкові розгорнувся сепаратистський рух, актив «Секти 82» зайняв будівлю обласної адміністрації і виступав у якості місцевої «Самооборони». Незабаром на базі «Секти» сформувався «Схiдній корпус» — добровольче формування, яке незабаром увійшло до структури МВС і мало захистити Харків у разі початку війни на його території. Міністр МВС Арсен Аваков називав корпус «своєю чорною сотнею в Харкові».

Війни в Харкові не сталося, «Схiдний корпус» вирушив на Донбас. Його добровольці брали участь у визволенні Маріуполя в червні 2014-го, у боях за Іловайськ і Широкино, а в серпні 2015-го офіційно об'єдналися із полком «Азов».

У той же період, коли з'явився «Схiдній корпус», навколо Андрія Білецького формувався кістяк батальйону «Азов». Бійців тоді називали «чорними чоловічками» — за кольором форми.

Сам Білецький зі шкільних років брав участь в націоналістичних рухах, а в Харківському університеті ім. Каразіна, на історичному факультеті захистив диплом про діяльність УПА. З 2002-го очолював харківський осередок праворадикальної організації «Тризуб», входив до харківського осередку Соціал-національної партії України, яка згодом перетворилася на ВО «Свобода» (Білецький виступав проти перейменування і лібералізації партії), 2006-го створив організацію «Патріот України». Багато хто з учасників цієї організації увійшли потім до першого складу батальйону «Азов». У ті часи його підтримував колишній губернатор Харківської області, а нині глава МВС Арсен Аваков.

Фінансування та підтримка

За словами джерел, близьких до керівництва «Азову», навесні 2014-го Білецький активно шукав підтримки — фінансової та політичної. Від самого початку «Азов» заручився допомогою Авакова. Той прийняв батальйон у структуру міністерства, разом із радником Антоном Геращенком допомагав Білецькому та його бійцям із пошуком бази та екіпіровки, а також із піаром.

З часом у медіа почали лунати думки, що полк і «Цивільний корпус» перетворюються на «особисту армію» Авакова, яку протиставляють силам президента Порошенка.

У колах президента переконують: «Азов» як потенційну загрозу не розглядають.

«Якщо вони (полк Нацгвардії «Азов» і «Цивiльний корпус») порушать закон, то будуть наслідки в рамках правового поля, — коментує радник президента і помічник міністра оборони України Юрій Бірюков. — Про те, що «Азов» може піти проти влади, говорить хто? «Депутат Верховної Ради» [Андрій Білецький], який не був ні на одному засіданні (згідно з даними електронної реєстрації народних депутатів, Білецький був присутнiй лише на трьох засiданнях парламенту з 228 — ред.)? У нас багато депутатів несуть відверту нісенітницю з трибуни».

Водночас сам Білецький 20 травня 2016-го, під час маршу «Вимоги нації», заявляв: у разі проведення виборів на Донбасі, «Азов» готовий «винести цю Раду».

«З ними  [депутатами] немає ніякого сенсу говорити. Якщо вони будуть бачити нас, якщо вони будуть знати, що в разі спроби проведення таких зрадницьких виборів — ми винесемо цю Раду і АП. І знайдемо нових депутатів... Сьогодні це тільки початок, але це не кінцева акція... Ми будемо вести боротьбу, ми будемо об'єднувати наші ряди в єдиний, монолітний, ідейний рух. Тоді з часом, швидко, ми зможемо змінити тут все. Це їм попередження. Якщо воно не дійде туди, то народ має право захищатися, захищати свою територію і своє життя будь-якими засобами», — сказав вiн.

За інформацією з джерел, близьких до керівництва руху, у Білецького зараз «прохолодні стосунки» з Аваковим, а в самому «Азові» публічно відхрещуються від прямого зв'язку між діяльністю «Цивільного корпусу» та інтересами міністра.

«Я навіть не знайомий з ним! — емоційно відповідає Кравченко на питання про зв'язки з Аваковим. — Як ми можемо бути проектом Авакова, якщо купу наших людей судять? Он, Філю затримували, справа розслідується і буде суд. Так, ми вдячні за те, що Аваков дозволив нам увійти до складу МВС, допомагав батальйону, дав хлопцям воювати і проявити себе. Але ми з ним ніяк не пов'язані».

Практично від самого початку створення «Азов» підтримав підприємець Сергій Тарута, який у березні 2014-го став главою Донецької обласної адміністрації. Батальйон зайняв основні позиції в його рідному Маріуполі.

«Аваков просив мене зустрітися з ними, познайомив з Андрієм [Білецьким] і Трояном [Вадим Троян, зараз — заступник голови МВС] і я побачив, що у них світяться очі, великий розум і вони патріотичні, — згадує Тарута. — Ми домовилися, що я переведу їх до Маріуполя і знайду гарне місце, а до цього ми привеземо їх до Києва, дамо інструкторів».

«Азов» почав тренуватися на полігоні Нацгвардії у Нових Петрівцях під Києвом. Їхніми інструкторами стали грузинські професійні військові. Вони ж навчали і першу роту батальйону «Донбас». На питання, чи брав колишній губернатор Донецької області участь у фінансуванні «Азова», Тарута загадково посміхається : «Мине час і ми скажемо. Коли війна закінчиться». Додає: політичний курс «Азова» не підтримує.

«У них ультраправа риторика, у мене інша — я більше за прагматичність, центризм, не за націоналізм, і тут є певні розбіжності. Але у нас чудові стосунки, ми дружимо, я даю поради, коли питають. Вони повинні змінювати цю країну, тому що ми маємо зараз дуже небезпечну ситуацію».

На питання, чи брав колишній губернатор Донецької області участь у фінансуванні «Азова», Тарута загадково посміхається : «Мине час і ми скажемо. Коли війна закінчиться»

Після того, як Тарута втратив більшу частину свого капіталу, за словами джерел з його оточення, фінансування «Азову» з його боку припинилося.

Назар Кравченко переконує: у ЦК «Азов» немає великого фінансування:

«За весь період існування «Цивільного Корпусу» я жодного разу не зіштовхувався з тим, що потрібні гроші на щось таке неймовірне. У нас все набагато простіше, і ми якось своїми силами можемо робити. Є хлопці, які по поверненню з фронту повідкривали охоронні структури, займаються охоронним бізнесом, і в разі чого вони допомагають. У моєму ідеальному баченні — правильно, коли політична партія не залежна від великого капіталу».

Склад партії

До керівництва партії попередньо увійдуть, окрім Назара Кравченка, прес-секретар Білецького, історик Олександр Алфьоров, медик полку «Азов» Олена Мосійчук («Мальок») і Сергій Філімонов. Щоправда, останнього поки що не можуть включити до складу партії, оскільки він підозрюваний у справі про сутички під «Київміськбудом».

Формувати рядовий склад партії керівництво збирається з регіональних відділень «Цивільного корпусу» і з числа ветеранів АТО. В активі — близько двох тисяч людей, а з урахуванням прихильників і волонтерів, які регулярно беруть участь в акціях ЦК — понад 10 тисяч. Найбільші осередки, за словами Кравченка — у Києві, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі та Черкасах. Здебільшого кістяк цих осередків складають ультрас і спортсмени. Багато хто з учасників «Цивільного корпусу» пройшов політичну школу, яку з 2015-го регулярно організовує Назар.

«Ми виростили «осередки». У нас був вибір: заманювати в партію людей з рейтингом або вирощувати своїх, і ми пішли цим шляхом. До нас пішли полкові і приполкові хлопці, волонтери, громадські активісти, за якими немає огидного послужного списку, яких перевірила наша (внутрішня) служба безпеки. Ми постаралися вийти з секти хейтерства», — зазначає Назар, не пояснюючи, що саме мається на увазі.

Склад руху «Азов» постійно поповнюється. Одне з джерел — військово-патріотичний табір «Азовець» та центр «Патріот України», де підліткам у віці від 15 років викладають практику з цивільної оборони і військової тактики, лекції з українського націоналізму. Такі табори організовують регулярно з 2015 року, а їхня географія постійно розширюється.

З літа минулого року через такі табори, за словами тренера «азовців» Лідії Пецелі, у Києві, Черкасах, Чернігові, Запоріжжі, Харкові та Вінниці пройшли близько 2 тисяч підлітків.

Табір, організований «Патріотом України». Фото з сайту azov.press

Нових учасників «Азов» залучає і під час концертних патріотичних турів, що відбувалися навесні і влітку цього року по всій країні. Зі сцени виступають лідери руху і ветерани АТО, а невід'ємна частина концертів — смолоскипна хода.

Програма партії

«Програма партії — це наша думка, наше футуристичне бачення, до чого ми йдемо», — говорить Кравченко. Наша розмова відбувається за тиждень до запланованого з'їзду, втім програми і досі немає. Чому — Кравченко точно пояснити не може. Може сказати лише, що програма буде «націоналістичною» і називає більш-менш узгоджені позиції.

1. Відносини з Заходом

Деякі пункти програми «Національного корпусу» вже затверджені, більшість учасників із ними згодні. Один із головних — відмова від асоціації з Євросоюзом.

«Ми не єврооптимісти, — посміхається Назар Кравченко на питання про ставлення майбутньої партії «Національний корпус» до асоціації з ЄС. — І ми проти вступу в НАТО. Над цим, щоправда, ще думаємо: йдуть дуже серйозні суперечки».

Альтернативою Євросоюзу в «Азові» бачать «Балто-Чорноморський союз» (до його складу, на думку ідеологів «Азову», повинні увійти Україна, Білорусь, Польща, Литва, Латвія, Естонія, Чехія, Словаччина та ін.).

«Це країни, які були в тій чи іншій мірі в ситуації, як Україна, і вони дійсно допомагали Україні, коли всі забули про Будапештський меморандум, — пояснює Кравченко. — Ми реально відчуваємо їхню підтримку, багато громадян цих країн добровольцями пішли за нашу країну воювати. А з такими країнами, як Греція, яка проводить рік російської культури, забороняє українські кінофестивалі, українські школи, про який союз можна говорити? Або історія з Францією і продажем «Містралей», відкриття «посольства ДНР» в Чехії — теж є низка питань».

2. Стіна з Росією

«Стіна потрібна в будь-якому разі, тільки не така, як побудували, з сіточки, — говорить Кравченко. — Але її можна буде будувати і проводити вибори тільки коли наші умови будуть дотримані. Перша умова — контроль кордону».

До громадян Росії у «Азова», за словами Кравченка претензій немає. Уточнює:

«До тих, хто підтримує Україну, або коли ми бачимо їхні акції на підтримку нашої країни на території Росії, ми добре ставимося».

3. Націоналізація

Усередині керівництва активно обговорюють захист прав робітників.

«Ми зіштовхуємося з українськими реаліями, коли працівник не захищений, це дійсно в нашій країні шкутильгає, — зазначає Кравченко. — Але ми швидше за фактом реагуємо, як, наприклад, з шахтарями».

«Потрібна націоналізація стратегічно важливих об'єктів, — каже Алфьоров. — Підприємства повинні стати рентабельними або бути ліквідованими, якщо вони більше не можуть виконувати свої функції».

«А ДТЕК [належить Рінату Ахметову] теж будете націоналізувати?» — питаємо. Алфьоров із Кравченком, переглядаються та, сміючись, змінюють тему.

Неонацистська символіка і палаючі шини

«Вовчий гак», «чорне сонце» та інші нацистські символи, гасла можна побачити у татуюваннях, на одязі декого з «азовців». За словами Кравченка, від нацистської символіки намагаються відмежуватися.

«Це питання не актуальне, — усміхається Назар. — На той час, коли приходили волонтери, приносили допомогу, мені було байдуже, з якою символікою. Головне, щоб це не була стрічка «ДНР» чи російська символіка».

Під час акцій «Азов» нерідко вдається до видовищних заходів — палаючі шини, фаєри. Це нерідко закінчуються сутичками з поліцією. За словами Алфьорова, такі методи в «Азові» будуть використовуватися і надалі:

«Процес, який створюється для того, аби влада тебе почула, на камеру справді може мати трохи моторошний вигляд, тому що можуть бути фаєри, мітинги, марші, паляться шини, іноді навіть стріляють. Якщо влада не хоче слухати, що каже народ, завжди будуть ці виходи, мітинги. Але всі акції, які проводять «азовці», структуровані, закінчуються тим, що всі предмети, які ми використовуємо під час акції, збираються, викидаються, утилізуються».

За свою історію учасники «Азову» неодноразово брали участь в акціях, які Алфьоров називає «ситуативними». Наприклад, розганяли учасників антифашистської демонстрації «Проти ультраправого терору», у пам'ять про загиблу російську журналістку Анастасію Бабурову та адвоката Станіслава Маркелова. «Азовці» також виступали проти будівництва центру для біженців у Яготині

«... Що стосується ситуації в Яготині, то місцева громада звернулася до нас, щоб ми підтримали їхню акцію.  Якщо ж говорити про питання міграції в цілому, то у нас конкретна позиція — обмеження міграції. У нас купа своїх біженців, ще й брати на себе квоти по мігрантах? В цьому ніякої доцільності немає».

Акції проти забудов — окремий розділ діяльності «Азова». За словами джерела, близького до керівництва організації, це не стільки бажання захистити громадян, яких не влаштовує незаконне будівництво, скільки спосіб «випустити пару» — побитися, застосувати навички з тренувань на практиці.

«Взагалі я не думаю, що ми комусь подобаємося, — задумливо говорить Кравченко. — Всі добробати дискредитовані. Це зрозуміло — за такої кількості людей може з'явитися кілька диваків, від цього ніхто не застрахований. Але злочинів ЗСУ за обсягом стільки ж, а про них чомусь не говорять. «Правий сектор» — хороший проект, але сьогодні він сегментований на три організації і дискредитований, політичної ваги вони вже не становлять. Як нам вистояти в цій ситуації? Думаю, з'являться складнощі».

Міжнародні правозахисні організації неодноразово згадували у своїх звітах «Азов» в контексті порушення прав людини та військових злочинів.

Так, у доповіді ООН «Про ситуацію з правами людини в Україні», опублікованому в травні цього року, говориться про те, що військовослужбовці полку «Азов» у Широкиному використовували цивільні об'єкти і брали участь в розграбуванні власності місцевих жителів. У цій же доповіді згадується про те, що бійці полку жорстоко поводилися із затриманими, які перебували в маріупольському СІЗО.

У липні цього ж року була опублікована доповідь Human Rights Watch «Тебе не існує». У ній йдеться про катування та інші грубі порушення, зокрема і з боку бійців «Азову».

Виконуючий обов’язки командира полку «Азов» Максим Жорін усі звинувачення називає «голослівними» і зазначає: при підготовці цих звітів до них ніхто не звертався. Будь-які порушення з боку бійців вiн відкидає.

На думку дослідника праворадикальних рухів, керівника групи моніторингу прав національних меншин В'ячеслава Лихачова, партія на базі «Азову» повинна була з'явитися ще навесні, коли «Азов» вийшов із великим мітингом «Вимоги нації — ні капiтуляції».

«Вони спізнилися слідом за піком своєї популярності і затребуваності. У суспільстві запит на націоналістичну політичну силу є, — говорить Лихачов. — Він і раніше був, а зараз в ситуації війни на націоналістичну організацію, відому активною участю в АТО, яка проголошує досить жорсткі мілітаристські гасла, буде попит.

Велика частина населення у нас не задоволена жорсткістю позиції офіційного керівництва України стосовно Росії, вважає Мінські угоди зрадою і не розуміє, чому Україна не вживає зусиль для деокупації Криму. Вже анонсовано, що партія не буде мати спадковості з символікою «Азову», в цьому видно прагнення Білецького відмежуватися від «Патріота України», «Соціал-національної асамблеї» і позиціонуватися в іншій ніші: так, ми праві, але не екстремісти. Щоправда, на нішу претендує більше гравців, ніж вона може вмістити. Якщо до «Свободи» і «Правого сектору» додасться ще одна політична сила, це подрібнить і без того роз'єднаний радикальний електорат».

На нішу претендує більше гравців, ніж вона може вмістити. Якщо до «Свободи» і «Правого сектору» додасться ще одна політична сила, це подрібнить і без того роз'єднаний радикальний електорат

До речі, перед парламентськими виборами 2014-го Лихачов звертався до тодішнього прем'єр-міністра Арсенія Яценюка з порадою не включати Білецького до списку партії «Народний фронт», наводячи статті про расовий націонал-соціалізм за підписом Білецького, які на той час можна було знайти в інтернеті. Нині такі статті відшукати складно.

Громадське звернулося за соціологічними даними щодо підтримки націоналістичних рухів в Україні до Фонду ім. Ілька Кучеріва «Демократичні ініціативи» та Центру Разумкова, але там таких досліджень не проводили. За результатами Київського міжнародного інституту соціології, якби вибори до Верховної Ради відбувалися у вересні, то за ВО «Свобода» проголосували б 3,9% виборців, а за «Правий Сектор» — 2,2%. Наразі це найкрупніші праві політсили в Україні.

Підтримка націоналістичних рухів, каже дослідник європейських крайньо-правих рухів Антон Шеховцов, в цілому характерне явище для європейських країн, але не для всіх: у Португалії та Іспанії, наприклад, основними популістськими силами залишаються ліві і крайні ліві партії, а не праворадикали.

«Двома основними факторами, що впливають на електоральну підтримку крайніх правих, можна вважати, по-перше, невдоволення сьогоднішніми політичними елітами і політичним класом в цілому і, по-друге, занепокоєння європейських громадян щодо економічної безпеки і міграційних потоків до Європи».

Після завершення інтерв'ю Назар розглядає нову виставку в галереї. Останнім часом його частіше можна зустріти саме тут, а не на базі полку.

«Партія буде зовсім не такою, якою звикли бачити «Азов», — говорить Кравченко і замовляє каву на піску.