Ми затягували джгут тушшю для вій – свідок теракту в Стамбулі

Постріли, вибухи та паніка

За його словами, перші звуки пострілів вони почули, перебуваючи в зоні паспортного контролю. «Ми побачили поліцейських, які бігли вниз по ескалатору, наче когось переслідували. Потім ми почули характерні звуки пострілів», – згадує Станіслав.

Біля терміналів здійнялась паніка, а трохи згодом пролунав перший вибух. Після другого вибуху він отримав ушкодження голови від уламків скла та гіпсокартону.

Станіслав розповів, як біля паспортних столів виникла тиснява -  з одного боку було багато людей, які щойно приїхали, а з іншого – тікали від пострілів та вибухів.

«Ми з дружиною не побігли разом з усіма, а зорієнтувались, звернули вбік і потрапили до своєрідного офісу відпочинку поліцейських чи охоронців аеропорту. І туди зайшло ще близько 80 наляканих людей», – сказав він.

Фото ГО «Захист патріотів»

Реакція правоохоронців

Грещишин вважає, що правоохоронці, з якими вони опинились у цій кімнаті, виявились непідготовленими.

«Я намагався щось дізнатись у цих поліцейських: який план дій, що сталось, що відбувається зовні, чи є план евакуації. Але вони або не розуміли англійської, або відмахувались від мене», – згадує Станіслав. «У поліцейському офісі жодної аптечки, жодного бандажа, один з поліцейських зомлів, в іншої сталася істерика, і її вдалось заспокоїти лише через півгодини», – розповів Грещишин Громадському.

За його словами, у цих правоохоронців не було рацій. «Вони самі дзвонили своїм родичам, аби ті їм сказали, що говорять по телевізору. І ніхто не знає, що відбувається»

Навички медичної допомоги

Згодом до кімнати принесли поранену жінку, якій Грещишин зміг надати медичну допомогу.

«У неї було осколкове поранення лівої ноги, і джгут був накладений дуже слабо», – розповів Грещишин, який сам займається підготовкою лікарів, волонтерів та військових з тактичної медицини.

Фото ГО «Захист патріотів»

Йому вдалось перетягнути джгут, використавши для його затягування туш для вій. Згодом кровотеча припинилась. «Ми її заспокоювали, давали воду. Дочекалися лікаря, який прийшов хвилин, приблизно через п’ятдесят», – сказав Станіслав.

Хлопці, що пережили три теракти

Грещишин розповів, що у цій кімнаті вони з дружиною познайомились з двома хлопцями, які виявились лікарями з Анкари. «Вони намагались допомогти пораненим і були на диво спокійними, як нам здавалось. Згодом ми дізнались, що один з них вже в третє в цьому році став свідком теракту, а інший - вдруге», – розповів Станіслав. Ці лікарі запросили подружжя зупинитися у їхніх батьків, що живуть у Стамбулі. «Вони намагались надавати допомогу людям, які там були, але врятувати нікого не вдалось», – сказав він.

Дзвінок у консульство

«Друг прислав мені номер гарячої ліні українського консульства. Я зателефонував, сказав, що громадянин України і зараз перебуваю  на території аеропорту разом з дружиною. Запитав, який план дій, чи є якась точка збору, що робити, куди йти. Мені сказали, що поки немає ніякого місця для зустрічі , що вони будуть там через 20 хвилин і пообіцяли передзвонити. Однак ніхто не перетелефонував», – розповів Станіслав. «Сьогодні я знову спілкувався з консульством. Мені пояснили, що у них було аж п’ятдесят дзвінків, і вони не мали змоги нам перетелефонувати. З хлопцями, які запропонували розмістити нас у себе в Стамбулі нам просто пощастило».

Недовіра до незнайомців

«Було дуже страшно. І не стільки від цих вибухів, а від того, як люди поводяться в таких ситуаціях. Як разом із страхом поширюється недовіра. Тому що ніхто не знає, чи може бути хтось у цій кімнаті ще одним смертником. Ти знаходишся в кімнаті з майже сотнею людей, і всі дивляться одне на одного дуже підозріло. І здавалось, що якщо когось знайдуть, то ця кімната перетвориться на повний хаос», – сказав свідок теракту. «Ми проходили через цю залу, там лежали накриті тіла, там підлога була в крові. А далі по коридору все якось було так організовано, що там утворився натовп. І після того, що сталось, вже ніяк не хотілось у цей натовп іти, бо ти не довіряєш нікому і нічому», – розказав Станіслав.

«Я не знаю, чи можна бути до такого готовим, мені важко зараз оцінювати. Але зважаючи на ситуацію у нашій країні, ситуацію із тероризмом, треба готуватись і тренуватись. Адже з огляду на ту сферу, у якій я працюю, виявилось, що поліцейські та працівники аеропорту, яких ми бачили, виявились не готові до такого», – зазначив у коментарі Громадському Грещишин.

28 червня в міжнародному аеропорту Стамбула імені Ататюрка було здійснено кілька атак, які влаштували терористи-смертники. За офіційоною інформацією нападників було троє. Вони силою намагалися пройти до зали міжнародного аеропорту. У сутичці з офіцерами безпеки сталась стрілянина, після чого стались три вибухи.

За останньою інформацію внаслідок теракту загинула 41 особа, 239 дістали поранення. Зауважується, що більшість загиблих є громадянами Туреччини, але іноземці серед них також є. Серед загиблих є поліцейські.

Відповідальність за напад поки не взяла на себе жодна організація. Турецька поліція підозрює, що до вибухів причетна «Ісламська держава».

Також повідомляється, що внаслідок теракту в аеропорту Стамбула загинула українка і поранено одного громадянина України.