Миколаївка. Рік після «ДНР»
Коли в липні 2014-го звільняли Слов'янськ та Краматорськ, Громадське одним із перших приїхало на схід, де в серії «Життя після «ДНР» показало жителів розбитих квартир і зруйнованих будинків, родичів загиблих, військових, лікарів, активістів. Через рік знімальна група повернулося до тих самих людей, у ті самі помешкання, щоб побачити, що змінилося, які настрої в місті. «Миколаївка. Рік після «ДНР» - перший з серії репортажів.
«До мене тут друзі приїхали, розкажи їм свою історію», - телефонує знайомому працівник крамниці у зруйнованому торік будинку у містечку Миколаївка, що під Слов’янськом. Нині Валентин зустрічає, як давніх друзів. За цей час сам відновив господарський магазин, який розташований поряд з зруйнованим під'їздом. У липні 2014-го, коли з-під руїн діставали тіла загиблих, чоловік спершу з підозрою ставився до журналістів через те, що українські медіа буцімто сказали, що трагедія сталася не через обстріл, а вибух газу.
Тоді у Миколаївці жили чимало людей із захоплених на той час Слов’янська та Семенівки. Коли частини Гіркіна почали відходити у напрямку Донецька й почався наступ української армії, в результаті обстрілу Миколаївки загинуло 23 людини, 15 з них в будинку на вулиці
Миру.
Іван Михайлович разом з дружиною і сусідами встиг сховатися у підвалі. Від його двоповерхівки лишився тільки фундамент. Влада Миколаївки підтверджує, що жодні компенсації людям, які втратили домівки не надавалися, наполягає, що додаткових нарахувань на відновлення будинків у бюджет не надходило. Людям запропонували розселитися в гуртожитках, куди пішли ті, хто не мав родичів.
«Війна показала, хто є хто. Хтось посміхається, хтось залишається осторонь, інший допомагає», – додає власник зруйнованого будинку.
У центральній районній лікарні в липні 2014-го не було у ані світла, ані води, а хірурги дві доби оперували в підвалі. За цей рік лікарі й медсестри зробили ремонт. Шпалери клеїли, підлогу стелили самі лікарі й медсестри. Пишаються красивими палатами і обережно відповідають про зарплату 1400 гривень.
Загалом в Миколаївці не дуже хочуть згадувати події минулого року та й лінія фронту надто близько, щоб залишити спогади в минулому.
«Ми тепер розуміємо скільки героїзму проявили жителі міста: електрики, що під кулями відновлювали мережу, щоб працював прилад штучного дихання і зберіг життя дитині після обстрілу. Герої - співробітники, що перекривали газ, аби не було витоку», - згадує секретар районної ради Сергій Захаров.
«Пам'ятаємо, як півміста варили їжу тій половині, у якої газу не було. Дружними були, допомагали одне одному, а зараз це вже трохи підзабувається».
/ Наталя Гуменюк, Яків Любчич