На межі смерті: чому голодує Південний Судан

Громадянська війна, економічний колапс, насильство, продовольча криза — Південний Судан переживає складні часи, а міжнародні організації називають країну однією з найпроблемніших у світі. В окремих її частинах оголосили голод, це означає що на кожні 10 тисяч населення щодня від нестачі їжі вмирає дві людини.

Також є застереження щодо голоду в Ємені, Сомалі та Північній Нігерії, проте у Південному Судані його визнали офіційно. Співзасновник центру дослідження Африки Олександр Мішин в інтерв’ю Громадському пояснив, що основними причинами голоду в Південному Судані стала громадянська війна, економічна криза, та політика чинної влади.

Південний Судан переживає складні часи, а в окремих частинах  країни оголосили голод Фото: Albert Gonzalez Farran/UNICEF

НЕ ВИПУСКАЮЧИ ЗБРОЇ З РУК

За словами дослідника Африки Олександра Мішина, Судан ніколи не був єдиною країною, а відмінність між північчю та півднем загострилась ще в 19 столітті, у часи коли країна була британською колонією.

«На півночі країни діяла англо-єгипетська адміністрація, а на півдні — британська адміністрація. Це були закриті райони, які не взаємодіяли між собою. Після того як в 1956 році країна здобула незалежність, стартувала громадянська війна. Населення півночі, мусульмани, прагнули будувати державу на ісламських засадах. Населення півдня, християни та анімісти (віра в те, що предмети, природні явища, тварини або люди ніби наділені душею — ред.), це не приймали. Розпад країни був неминучим, це підтвердив референдум в січні 2011 року, коли 98% жителів півдня Судану проголосували за незалежність», — пояснює Мішин.

Співзасновник центру дослідження Африки Олександр Мішин Фото: Громадське

Громадянська війна в Південному Судані триває з 2013 року, саме тоді в країні була здійснена спроба державного перевороту. Як пояснив дослідник Олександр Мішин, цей конфлікт є боротьбою за владу між двома найбільшими етнічними групами — дінка, що ними керує чинний президент Судану Сальва Кір, та нуер — їх представляє його колишній заступник, віце-президент Рієк Мачар.

«Сальва Кір перетворився на військового диктатора, в окремих ЗМІ його режим називають «Дінкократія», тому що більшість посад в апараті державної влади належить тільки представникам етносу дінка, хоча насправді в Південноиму Судані дуже багато різних етнічних груп. Дінка та нуер разом не становлять навіть половину усього населення країни. Різні етноси були об’єднані спільною метою — здобути незалежність. Тож коли її отримали в 2011 році, і південь відділився від півночі, між етносами почалася міжфракційна боротьба за владу», — зазначає Мішин.

Він також додає, що на півдні дедалі більше поглиблюється міжетнічне протистояння, тож країна може й надалі розпадатися на дрібніші фрагменти, і має дуже мало шансів зберегти наявні кордони.

Президент Судану Сальва Кір (в центрі) перетворився на військового диктатора Фото: UNMISS

НАФТОВА БЛОКАДА І ПАДІННЯ КУРСУ

Південний Судан — держава, майже повністю залежна від експорту нафти. Коли країна отримала незалежність, практично всі нафтові поклади, які були у великому нерозділеному Судані, лишилися на півдні. Експерт Центру дослідження Африки Олександр Мішин зазначає, що за таких умов уряд Північного Судану створив механізм блокади експорту нафти:

«Від нафтових полів Південного Судану є тільки один нафтопровід, і він веде до порту під назвою Порт-Судан, розташованого на півночі країни. У 2011 році, після проголошення незалежності Південного Судану, уряд Північного підняв ставки на транзит нафти, і це зробило нерентабельним сам процес транспортування. Це суттєво вдарило по економіці Південного Судану».

Крім того, за його словами, через громадянську війну місцева валюта впала відносно долара США вдвічі, а інфляція в країні вже сягнула за межу 700%: «Через падіння курсу навіть ті селяни, у яких залишалося продовольство, не бажали виносити його на продаж на ринок, оскільки, через знецінення грошей, це не мало сенсу».

«Саме військові дії стали причиною того, що врожаї, посаджені в тих регіонах, де були сутички, не вдалося зібрати. Дуже багато землеробів втратили навіть засоби для обробки землі. Тому відновити сільське господарство в країні буде дуже складно», — зазначає дослідник.

Військові дії стали причиною того, що врожаї, посаджені в тих регіонах, де були сутички, не вдалося зібрати

Фото: Trocaire

ПРИВІЛЕЇ ВІЙСЬКОВИМ

Навесні минулого року уряд Південного Судану на чолі зі президентом Сальвою Кірою заявив, що не буде видавати своїм військовим платню в грошах, але дозволяє їм проводити реквізицію зерна або іншого продовольства у населення на тих територіях, де розміщені військові сили. За словами Мішина, на неформальному рівні, уряд також дозволив солдатам чинити акти насильства для залякування непідконтрольного населення.

«Було багато прикладів зґвалтувань, убивств. Міжнародні організації навіть фіксували ознаки етнічних чисток. Негласна вказівка уряду, що тепер солдати переходять на самозабезпечення, стала стимулом для загострення продовольчої кризи», — пояснює експерт.

БЕЗПЕКА ВОЛОНТЕРІВ ПІД ПИТАННЯМ

У 2016 році уряд Південного Судану блокував діяльність гуманітарних організацій на територіях, що були осередками опору:

«Уряд намагався у будь-який спосіб погіршити становище своїх опонентів. Голод мав підірвати базу соціальної підтримки для опозиції в країні. На офіційному рівні було пояснення, що через бойові дії діяльність гуманітарних організацій у небезпеці. У 2016 році до такої тактики вдавалася і опозиція в тих районах, які вони контролювали, і де були представники етнічних груп лояльних до уряду».

За словами Мішина, цей голод можна було попередити, якби з минулого року була розгорнута нормальна діяльність волонтерів.

У 2017-му ця проблема поступово вирішується. 22 лютого президент Південного Судану пообіцяв сприяти діяльності гуманітарних організацій.

«Ми знаємо про неврожай минулого року в певних регіонах, і такі кроки робляться для пом'якшення ситуації та попередження потенційного голоду в цих областях. З цією метою уряд допоможе роботі волонтерів та збільшить постачання основних харчових продуктів і продаж їх за пільговими цінами», — заявив глава уряду Сальва Кір.

Віднедавна в Судіні розгорнута нормальна діяльність волонтерів та гуманітарних організацій Фото: UNMISS

Втім, лишається низка інших перешкод, наприклад, планування розподілу продовольства.

«Механізми розподілу продовольства сформувати складно, немає точних даних скільки людей потребує допомоги. У країні понад 2 млн переселенців, частина з них залишила місця свого проживання і перемістилась в провінції, менш вражені голодом, або взагалі відійшла до регіону Суд, де лише болота. Це досить непрохідні місця, гуманітарним організаціям туди важко дістатися, але саме там люди у розпачі харчуються ліліями з боліт».

За словами дослідника, існує ще одна проблема — безпека гуманітарних конвоїв.

Як зазначає експерт, у країні немає сталого режиму перемир’я, тому не можна виключати можливість нападів на волонтерів. Навіть попри те, що в Південному Судані є миротворчий контингент ООН, а цьогоріч в організації ухвалили рішення про його збільшення на 4 тисячі осіб, тобто до 24 тисяч.

Генеральний секретар ООН Антоніо Гутерреш називає ще одну перешкоду для поліпшення ситуації, і це — фінансування.

«Гуманітарні проекти в чотирьох країнах найбільше вражених загрозою голоду (Південний Судан, Сомалі, Ємен та північ Нігерії) вимагають понад 5,6 млрд доларів на рік і нам потрібно щонайменше 4,4 млрд до кінця березня, щоб запобігти катастрофі. Попри те що ми часом отримуємо дуже щедрі внески, поки що ми маємо лише 90 млн доларів», — зазначив Гуттереш.

Генсек ООН Антоніо Гутерреш (в центрі) ще однією перешкодою для поліпшення ситуації у Південному Судані називає фінансування Фото: UN Photo/Mark Garten

Для Південного Судану це вже не перша продовольча криза в історії. За останні 30 років це третій акт великого голоду. Перший голод був в 1983 році, другий — у 1998, під час них від голодного виснаження та хвороб через недоїдання загинуло понад мільйон осіб.

Підписуйтесь на наш канал в Telegram