Нано проти онко. Костянтин Турченюк про можливості наномедицини

Молодий вчений Костянтин Турченюк закінчив хімічний факультет Київського національного університету ім. Т.Шевченка і впродовж останніх років вивчав нанотехнології та наномедицину в лабораторіях Франції та Ізраїлю.

До Львова науковець приїхав з публічною лекцією і бажанням довести українцям, що наука може бути цікавою. Напередодні заходу журналіст Громадське.Львів Катерина Недеснова зустрілась з Костянтином Турченюком і  дізналася про можливості наномедицини, останні світові нанорозробки та нанопотенціал України.

Для початку давайте все ж з’ясуємо, що таке нанотехнології, наномедицина і що означає ця магічна частка «нано»?

Нано – це щось маленьке, одна мільярдна метра. Я завжди наводжу приклад нігтів – за одну секунду вони виростають на один нанометр. Уявіть, що наночастинки – це щось, що виростає на 1 нанометр за 5-50 секунд. Ви можете це побачити чи відчути? Ні. Але людство навчилося контролювати такі матеріали.

В свою чергу нанотехнології вивчають матеріали, які є функціональними. Вони досліджують розмір і функціональність.

Перша асоціація, яка,  думаю, виникає у більшості при слові «нанотехнології», – це science fiction, фільми про суперрозробки, роботів , чіпи, сироватки. Наскільки ці речі насправді пов’язані з нанотехнологіями, що з цього реально, а що ні?

Наприклад, в останньому фільмі про Джеймса Бонда – «Спектр», йому ввели у тіло чіп, за допомогою якого відслідковували його переміщення. Це має бути щось маленьке, не контактувати з біологічними сполуками, які циркулюють в крові, і бути набагато меншим за клітину. Це все реально з точки зору матеріалів, але не з точки зору наших можливостей. Грубо кажучи, це все можливо, але не зараз. Тому, на даний момент, це все дійсно тільки science fiction.

Натомість, вже зараз реально застосовувати цих нанороботів для лікування хвороб. Дуже багато осіб спекулюють на тому, що таке робот, представляючи його як щось таке з ручками і ніжками. Це неправда. Робот – це те, що ми можемо контролювати і програмувати. Вчені, які сидять у лабораторіях, знають властивості певної системи, синтезують у колбах наночастинки з певним функціоналом і потенціалом. Я вважаю, що саме це і треба називати роботом.

Тоді як саме сьогодні застосовують нанотехнології і наномедицину у повсякденному житті або для лікування?

Вже придумані системи для лікування онкологічних, автоімунних  та нейродегенеративних захворювань, діабету, а також для доставки ліків до мозку.

В лабораторіях вчені працюють дуже динамічно. Зовсім інша ситуація в клінічній практиці і фармацевтичній промисловості. Там потрібно серйозне фінансування і сила волі самого фармацевта. Власне, саме тому нанотехнології не так динамічно і інтенсивно входять сьогодні на ринок фармацевтичних препаратів, але досягнення все ж є.  За останні 20 років були винайдені препарати для лікування онкологічних захворювань.

Можете пояснити принцип дії нанотехнологій, приміром, для лікування тих самих онкологічних захворювань?

З вигляду ці препарати нічим не відрізняються від звичайних пігулок. А насправді наночастинки, які містять ці таблетки або ін’єкції, селективно накопичуються в тих місцях, де є пухлина.

Тобто, по суті, це щось на кшталт запрограмованної пігулки?

Так. Розумієте, відстань між клітинами в судині є достатньо великою.  Це так зване «вікно», розміром 200-300 нанометрів. Воно відповідає розміру наночастинки. І остання, потрапляючи в організм, пасивно утримується там.

Яка ефективність такого лікування? Скільки часу воно може зайняти і якого результату ним можна досягти?

В даному випадку йдеться про більш ефективне використання лікарського засобу, який інтегрований у наночастинку. Тобто лікарський засіб може бути доставлений саме у ту частину організму, де будуть накопичуватися наночастинки, і при цьому не чіпати здорові клітини. В цьому принципова різниця.

Чи будь-яке онкологічне захворювання можна полікувати, застосовуючи нанотехнології?

Це залежить від типу тканини і типу пухлини. На жаль, розвиток пухлини є індивідуальним, так само як і організм кожного пацієнта. Сьогодні існує дуже багато технологій, які випробовують на мишах і інших тваринах, тому потрібен час, щоб перенести це з мишачого організму на людський. Ви ж розумієте, що від моменту, коли технологія була створена, і до моменту її реального застосування на практиці може пройти дуже багато років.

При лікуванні яких онкозахворювань наномедицина довела свою ефективність?

Наприклад, антираковий препарат «Абраксан» ефективно використовували при лікуванні раку грудей і легень, а препарат «Доксил» – при лікуванні саркоми Капоші, яка часто зустрічається у ВІЛ-інфікованих пацієнтів.

А над чим працюють нанорозробники зараз? Можете пригадати останні розробки?

З wow-розробок це активація наночастинок за допомогою рентгенівських променів, які можуть проникати в будь-яку частину нашого тіла. ЦЕ лікування метастазів і це дуже круто, бо тоді ми зможемо розглядати не лише локальне лікування, а лікування раку по всьому тілу. Це якісний стрибок вперед! Але, повторюся, це лише лабораторні методи. До того моменту, коли їх почнуть транслювати на людський організм, може пройти ще дуже багато років.

/ Громадське.Львів