«Наркота», гроші та політика. Історія Сергія Стерненка. Ч. 3
Після отримання одного року умовно замість 7 років ув’язнення у справі про викрадення людини проблеми Сергія Стерненка не закінчилися. У судах є інші провадження, де він фігурує як обвинувачений.
У березні hromadske детально писало про судове засідання у справі вбивства одного з нападників на Стерненка. А в цьому матеріалі розповімо про так звану справу з «наркотою». А ще — про фінансовий стан блогера та його політичні перспективи.
Це третя, остання, частина історії колишнього лідера одеського «Правого сектору», яку підготували автори програми «В темі». У лютому глядачів обурив випуск про Стерненка, лунали закиди про маніпуляції. Журналісти hromadske з цим не погоджувалися, але висловили готовність підготувати більш розлогий матеріал. Першу його частину можна прочитати тут, а другу — тут.
Під час написання цієї статті багато співрозмовників відмовилися говорити відкрито, не погоджувалися, щоб у тексті згадували їхні прізвища. Пояснювали, що бояться через можливі переслідування членів «фан-клубу Стерненка». Сам Сергій також відмовився надавати коментарі для матеріалу hromadske.
Попри погрози та залякування редакція hromadske вважає за необхідне говорити й писати навіть на неприємні для патріотично налаштованих українців теми. На ті теми, які багато медіа з різних причин замовчують або подають однобоко.
Стерненко і «наркота»
Гуляючи центром Одеси, туристи рідко потрапляють до Літнього театру. Це попри те, що вхід до нього — з вулиці Ланжеронівської, яка йде паралельно Дерибасівській до одеської опери. Пояснення просте — Літній театр, якому більше ніж 200 років, довго залишався занедбаним.
В історії з кримінальною справою про «наркоту», у якій Стерненко фігурує як підозрюваний, Літній театр відіграє важливу роль.
Багато років за цей клаптик землі у самісінькому центрі Одеси триває протистояння. Одесити виступають проти зведення тут ТРЦ, за будівництвом якого, за словами активістів, стоїть Володимир Галантерник. Його ще називають «сірим кардиналом Одеси».
18 листопада 2017-го в Літньому театрі відбувся черговий протест із сутичками між активістами та поліцією. Один із тих, хто тоді отримав травму — очільник місцевої поліції Дмитро Головін. Через цей протест поліція порушила справу за фактом масових заворушень. Один із фігурантів — Сергій Стерненко.
«Що стосується Літнього театру, спочатку була підозра щодо масових заворушень, а потім — менш тяжка — хуліганство. Усе, що я робив — це вів трансляцію», — згадував Стерненко у 2020-му в інтерв’ю «Новинарні».
Справа щодо Літнього театру далеко не просунулася. Але за тиждень на сайті «Одесские ведомости» з’являється стаття, у якій ідеться про те, що Стерненко нібито збирав данину з наркоточок, а правоохоронці мають «залізні докази». І вже за три дні у Державному реєстрі досудових розслідувань з’явилося ще одне провадження — стосовно «наркоти».
Стерненко цю справу одразу назвав продовженням політичних репресій. «Особливо з огляду на те, що інкримінований мені “злочин” датується 2014 роком, а провадження проти мене було відкрито 29.11.17», — писав він напередодні обрання йому запобіжного заходу в цій справі.
Швидкість просування провадження щодо «наркоти» після протесту в Літньому театрі справді викликає питання: чи не є це банальною помстою одеської поліції?
Проте тут є один момент. Правоохоронці затримали продавців «наркоти» ще у 2014-му. Але вирок їм оголосили тільки у травні 2017-го.
Ця справа відома в Одесі як «Поплавок». Назва походить від мережі магазинів, у яких під виглядом ароматичних добавок прикорму для риб продавали так звані спайси. Ціни стартували від 80 гривень за «Карась 50» і сягали 225 гривень за «Толстолоб 210». За версією слідства, ця мережа діяла в Одесі з квітня 2014 року, а викрита була у вересні. Загальний прибуток становив 1,2 мільйона гривень (за тодішнім курсом це 85 тисяч доларів).
Навесні 2017-го у цій справі було засуджено 5 осіб. Вони отримали від 3 до 5 років позбавлення волі.
А 7 грудня 2017-го прокурор області Олег Жученко оприлюднив записи телефонних розмов, у яких нібито Стерненко та наркоторговці влітку 2014-го обговорювали співпрацю. Також на відео викладені нібито покази свідка, що за так зване кришування наркоточок Сергію передали 6 тисяч доларів.
«Це зараз виглядає як недолугий піар Жученка. Я не знаю, що це за розмова», — відреагував на ці записи присутній на презентації в прокуратурі Стерненко.
11 грудня 2017-го до Київського райсуду Одеси надійшло два клопотання: про надання доступу до матеріалів кримінального провадження та результатів негласних слідчих дій (простіше кажучи — прослуховування телефонів), які велися у справі «Поплавка». Слідчий пояснював, що в її межах встановлено: посібником засуджених є особа, яка користувалася мобільним телефоном із номером 063-253-73-90. Нібито ця особа сприяла продажу наркотиків — усувала певні «перешкоди».
Цей номер також фігурує у кримінальній справі щодо викрадення Щербича, з матеріалами якої вдалося ознайомитися авторам. Окрім того — зазначений у реєстраційних документах як контактний номер одеського осередку «Правого сектору». А ще — як контактний номер ФОП Сергій Стерненко.
Суд задовольнив клопотання слідчого про доступ до матеріалів провадження «Поплавка», а вже наступного дня Стерненкові оголосили підозру у справі про «наркоту». Йому інкримінували співучасть у незаконному збуті наркотиків.
У матеріалах справи містяться дати й час телефонних дзвінків, місце та час зустрічі, на якій Стерненку нібито передали 6 тисяч доларів. Ці телефонні розмови тривали протягом червня-серпня 2014-го, у цей проміжок часу нібито й відбулася зустріч.
За словами співрозмовника hromadske в одеській прокуратурі, фоноскопічна експертиза встановила, що голос на записах телефонних розмов, «можливо, належить Стерненку». «І ще один із членів цього ОЗУ “Поплавок”, який на конфіденційному співробітництві, підтверджує співпрацю зі Стерненком», — розповів один із керівників одеської прокуратури.
У судових засіданнях захист Стерненка наполягав, що записи сфальшовані та змонтовані, а також отримані з порушенням вимог законодавства. На запитання hromadske, чому захист вважає записи змонтованими, адвокат Стерненка Вадим Оксюта відповідати відмовився.
Також Сергій наполягав, що протокол допиту свідка (саме того члена ОЗУ «Поплавок», який на конфіденційному співробітництві — hromadske) у цій справі є недопустимим доказом, оскільки цей свідок нібито «повідомив неправдиві відомості щодо причетності Стерненка під тиском правоохоронних органів з метою дискредитації підозрюваного».
З 2018-го справа Стерненка про «наркоту» перебуває в суді.
У цій історії варто згадати, що офіційно одеський «Правий сектор» боровся з наркоторгівлею. Відповідні відео на ютуб-каналі «Правий Сектор Одеса» почали з’являтись у вересні 2014-го.
«Ми закривали різні наркоточки. Мені не відомі факти кришування. Але боротьба була, закривали напівпідвальні приміщення, де торгували спайсами», — згадує у розмові з hromadske колишній член ПС Дем’ян Ганул.
Натомість інший член «Правого сектору» розповідає, що ця боротьба з наркоторгівлею нібито була пов’язана зі співпрацею з місцевим СБУ іймала фінансове підґрунтя.
«Натхненником боротьби з продажем наркотиків у ПС виступив позаштатний співробітник контори», — каже hromadske активіст ПС. Цей «натхненник» — один із тих, кого Стерненко виключив із лав організації навесні 2015-го.
У матеріалах справи щодо Стерненка є цікавий момент. Ідеться, що учасники ОЗУ «Поплавок» вирішили заручитися підтримкою Стерненка нібито через «взаємодію між правоохоронними органами та одеським осередком “Правого сектору”». Що це за «правоохоронні органи», не уточнюється.
Стерненко та гроші
Один з основних закидів колишніх одеських знайомих Стерненка, зокрема з «Правого сектору» — те, що він «монетизував активізм». Співрозмовники hromadske кажуть, що це стало причиною появи у ПС тих часів жарту «Героям — айфони!»
Тож автори зацікавилися, на які гроші жив Стерненко.
В інтерв’ю hromadske у 2019-му він розповідав, що почав заробляти сам у 15-16 років, коли вступив до коледжу. Одна з перших робіт — роздавання рекламних буклетів. «Це був 2011 рік. І платили тоді 30 гривень за годину, це були пристойні гроші для студента. Я так пропрацював декілька місяців», — згадував Стерненко.
Також він розповів hromadske про одну схему, на якій «його одногрупники» заробили гроші на Олексієві Гончаренку (нині — депутат «Європейської Солідарності», у 2012-му — член «Партії регіонів»).
Тоді Гончаренко брав участь у виборах і, за словами Стерненка, роздавав електорату маленькі мішечки картоплі й цибулі. Одногрупники Стерненка працювали у Гончаренка агітаторами й домовилися з водієм вантажівки замість підкупу виборців поділити увесь провіант між собою. А наступного дня продали свою частину на ринку.
«Ми почали заробляти перші гроші. І ще Олексія Гончаренка покарали. Тож передаємо йому привіт. На кожну схему ми знайдемо контрсхему», — казав Стерненко.
Наприкінці 2013-го, за словами Стерненка, він заробляв 1000-1500 доларів на місяць тим, що просував у соцмережах сторінки гумористичного спрямування. «Простіше кажучи, робив мемасіки», — пояснював Стерненко hromadske у 2019-му.
Проте у 2014-му, як згадують колишні представники «Правого сектору», у нього «нічого не було».
«Він жив із Варею (Варвара Черноіваненко, колишня активістка одеського “Правого сектору” — hromadske), нічого не робив, ходив на акції, а решту часу грав у комп'ютерні ігри. І в нього нічого не було. Вони з Варею жили на її зарплатню», — каже hromadske проукраїнська активістка з Одеси, знайома зі Стерненком та Черноіваненко.
Один із колишніх активістів «Правого сектору» розповідає, що у 2014-му великих грошей в організації не було. Забезпечення трималося на волонтерській допомозі, з неї ж активісти одягалися.
Сам Стерненко у травні 2014-го в інтерв’ю одеському медіа «В городе» також розповідав про допомогу організації: «Іноді прості люди переказують на наш рахунок досить великі суми, але їх усе одно не вистачає. Ми витрачаємо їх на агітаційну продукцію, і ось купили всім членам ПС каски».
Проте, як кажуть знайомі Стерненка з Одеси, навесні 2015-го його матеріальне становище змінилося.
«Ще в березні він мав проблеми з житлом. А потім після історії з казино “Алабама” в нього зненацька з’явилися гроші, новий айфон», — розповідає hromadske колишній активіст «Правого сектору».
Одразу кілька знайомих Стерненка тих часів розповідають, що свій фінансовий стан він намагався приховувати.
Коли у вересні Стерненка затримали у справі щодо викрадення Щербича, то «Правий сектор» оголосив збір коштів для внесення застави: 60 тисяч гривень (2 700 доларів на той момент) за свого лідера, 45 тисяч за іншого активіста — Руслана Демчука. Ці гроші на прохання одеського художника Олександра Ройтбурда надав Геннадій Корбан, згадують активісти ПС.
А вже наступного, 2016 року Стерненко міг сам допомагати одеським активістам. Так, hromadske розповіли, що на проведення одного заходу він надав тисячі доларів. Проте офіційно таких сум у нього не було.
У 2018-му Стерненко подавався на участь у відборі до Громадської ради НАБУ. Для цього було потрібно, зокрема, заповнити електронну декларацію з доходами за 2017 рік. Стерненко заповнив свою е-декларацію 13 травня 2018 року. Тоді він уже не був у «Правому секторі», а відрекомендовувався як член громадської організації «НГО небайдужі», яка була офіційно зареєстрована вже після початку відбору до Громадської ради НАБУ.
У декларації Стерненка — два джерела доходу: пенсія за інвалідністю — 16 тисяч гривень на рік, зарплата за основним місцем роботи — 38 тисяч на рік. Тобто офіційно у 2017-му він мав доходів у 4 500 гривень на місяць. Водночас основне місце роботи в декларації не зазначене.
Пізніше в інтерв’ю «Українській правді» він згадував: «У 2017 році вчився на бакалавраті університету Мечникова та працював юристом у компанії, яка займається здачею в оренду приміщень». А з огляду на судові справи Стерненка можна зробити висновок, що цією компанією була ТОВ «Оскар Т».
Серед грошових активів декларант зазначив 200 доларів та майже 2 тисячі гривень на рахунку в банку. А ще — кредит на 23,7 тисячі гривень.
За таких офіційних доходів Стерненку вдавалося орендувати квартиру в Одесі. Невелику — лише 29 квадратних метрів, якщо вірити його декларації. Щоправда, у першу версію свого звіту Стерненко орендовану квартиру не вніс — додав в уточнену. І винаймав це помешкання активіст на пару зі своєю дівчиною Наталією Усатенко, яка працювала журналісткою на одеському телеканалі «Первый Городской».
Також у декларації зазначене авто — Hyundai Tucson 2007 року, право на яке Стерненко набув у 2016-му. Колишні активісти ПС розповіли hromadske свою історію цієї машини. За їхньою версією, місцевий бізнесмен передав одеському «Правому сектору» дві автівки: одну — для бійців на сході України, іншу — для одеського осередку. Проте Hyundai Стерненко нібито оформив на себе. І коли у 2017-му покинув лави організації, то нібито відмовився повертати авто «Правому сектору».
Після третього нападу в Стерненка з’явилася приватна охорона. Сергій неодноразово розповідав, що за роботу охоронців сплачують інші. Одного разу — нібито друзі-бізнесмени, іншого — «бізнесмен, один із багатьох, хто мене підтримує».
Загалом після останнього нападу його стали підтримувати чимало людей. «Починаючи із селян, які мають доступ до фейсбуку, і закінчуючи народними депутатами й одним міністром», — розповідав Стерненко у березні 2019-го в етері програми Drozdov. Напевно, говорячи про міністра, він мав на увазі Уляну Супрун, у якої дівчина Стерненка працювала прессекретаркою.
Один зі столичних товаришів Стерненка розповів про спосіб їхнього життя в Києві як про взаємну підтримку.
«У нас є таке поняття як спільнокошт. Ми маємо дуже багато спільних речей, і є така фраза — “общее превыше личного”», — каже активіст, який після запису інтерв’ю наполіг, щоб його прізвище не фігурувало в цьому матеріалі.
Натомість сам Стерненко про свої доходи в столиці розповідав без конкретики.
По-перше, говорив про кошти від підприємницької діяльності (був зареєстрований як ФОП із липня 2019-го по грудень 2020 року). По-друге, робота юристом на одеському підприємстві, яке займається здаванням нерухомості. Найімовірніше, йдеться про ту ж компанію, від якої у 2017-му він офіційно отримав 38 тисяч гривень. По-третє, доходи від YouTube — навесні 2020-го в програмі «Рандеву з Яніною Соколовою» він оцінив свій дохід від донатів через сайт Patreon у понад тисячу доларів.
Про своє відеоблогерство Сергій заявив 15 січня 2019-го у стилі Володимира Зеленського: «Обіцяю і зразу виконую». На момент написання цієї статті те відео побачили менше ніж 3 тисячі користувачів.
У червні 2019-го Стерненко повідомив, що за попередній місяць отримав донатів на суму 9 042 гривні (350 доларів за офіційним курсом на той час).
У серпні-вересні 2019-го почалося масове цькування Стерненка проросійськими діячами, зокрема на телеканалах Медведчука. І тоді ж на його ютуб-каналі почала значно зростати аудиторія. До кінця 2019-го він уже мав 50 тисяч підписників, у квітні 2020-го — 100 тисяч.
На момент винесення вироку в лютому 2021-го у справі щодо викрадення Щербича Стерненко мав понад 200 тисяч підписників на YouTube і 4 тисячі доларів щомісячних донатів на Patreon.
Стерненко — президент? «Ви самі все побачите»
У соцмережах можна знайти багато коментарів про підтримку Стерненка як політика. Дехто навіть пише, що саме такий президент потрібен Україні. Деякі співрозмовники авторів вважають, що для Сергія готують роль політичного діяча національного масштабу.
Рік тому у програмі «Рандеву з Яніною Соколовою» Стерненко запевняв, що не має політичних амбіцій. А за кілька днів повідомив «Новинарні», що «й так уже в політиці», бо проти нього виступає друга за чисельністю парламентська фракція (ОПЗЖ), окремі нардепи та генпрокурорка. Хоча знову наголосив, що політичних амбіцій не має.
А втім, ще у 2017-му Сергій розповів «Українській правді», що не виключає свого походу в політику.
«У мене є вибір — або потрапити до в’язниці, якщо я припиню громадсько-політичну діяльність, або продовжувати і збільшувати суспільну підтримку, яка є моїм страхуванням від репресій», — пояснював тоді Стерненко.
Одеські проукраїнські активісти вважають, що політичні амбіції у Стерненка були вже давно.
«Він дуже прагнув політичної кар’єри, щоб усі за ним ішли. Йому сказали, що для політичної кар’єри потрібно вийти з “Правого сектору”», — каже співрозмовниця hromadske. З ПС Сергій вийшов у лютому 2017-го.
Також Стерненко відійшов від крайньої правої ідеології, яку сповідував «Правий сектор».
«Я не традиційний український націоналіст. У мене абсолютно ліберальні погляди на те, якою має бути економіка», — розповідав Сергій в інтерв’ю hromadske у 2019-му.
Такий різкий поворот не сподобався одеським націоналістам.
«У 2014-му на хайпі він заявив, що ультраправий, прийшов, щоб показатися своїм. А потім різко відійшов, став лібералом. І тому підтримки серед правих він не має», — пояснює hromadske колишній активіст одеської «Свободи».
Під час підготовки цього матеріалу автори отримали інформацію про можливе входження Стерненка до «Голосу». А точніше — до команди Сергія Притули, яка вже відмежувалася від партії.
На останніх виборах мера Києва у команді Притули працювали Роман Сініцин та Павло Петриченко. Обидва є активними прихильниками Стерненка та організаторами акцій на його підтримку.
Сам Стерненко в січні 2020-го на власному ютуб-каналі розповідав, що не бачить жодної політичної сили, яка б йому подобалась. Але додав: «Може, згодом щось зміниться».
Пізніше нардепи «Голосу» були готові взяти його на поруки й активно долучалися до акцій на його підтримку. Натомість Сергій Притула лише одного разу згадав Стерненка у своєму відеоблозі.
«Криза справедливості — це коли 25-річного хлопця-патріота саджають у тюрму на 7 років за нашвидкуруч склепаною справою», — відреагував Притула в лютому 2021-го на вирок Стерненкові у справі щодо викрадення Щербича.
Будь-яка можливість політичних перспектив Стерненка дивує його знайомих з одеського «Правого сектору».
«Коли за Стерненка почали “вписуватися” столичні активісти, ми закликали цього не робити. Бо він — неоднозначна людина. М’яко кажучи. За це нас почали звинувачувати, нібито ми зрадники, сепари, продалися. Одесити після цього вирішили: навіщо нам щось пояснювати, ви самі все побачите», — каже колишній активіст ПС.