«Нас не сприймають всерйоз». Як пандемія вплинула на кількість суїцидів в Молдові
Кожні 40 секунд у світі стається один суїцид. Серед молоді у віці від 15 до 30 років самогубство — це друга найпоширеніша причина смерті після автоаварій. 79% самогубств відбуваються в країнах з низькими і середніми доходами. Крім того, за даними ВООЗ, є добре обґрунтований зв'язок між суїцидом і проблемами з психічним здоров'ям, такими як депресія або залежності. Експерти вважають, що на психічний стан людей негативно впливає і пандемія коронавірусу. Поки невідомо, як вона позначиться на психічному здоров'ї людей в довгостроковій перспективі і як сильно вплине на повільне зниження кількості суїцидів у світі — за даними ВООЗ, з 2000 року кількість самогубств на душу населення в Європі знизилась більш ніж на чверть.
За останні п'ять років кількість суїцидів незначно зменшилася і в Молдові, але вона все одно досить велика, а головне — побоювання фахівців викликає пандемія, через яку проходить і Молдова.
У 2019 році в Молдові зареєстрували 467 випадків суїциду, а за рік до цього 489 випадків.
«Депресія ускладнює роботу лікарів»
У липні лікарі знайшли тіло 48-річної пацієнтки з діагнозом COVID-19, вона померла від удушення душовим шлангом у ванній лікарняної палати, де вона лежала. Лікарі припускають, що вірус міг вплинути на її психічний стан, і що пацієнтка швидше за все страждала на депресію. На той момент її стан поліпшувався, і у неї не було супутніх захворювань. Лікарі підкреслюють, що депресія часто виникає у пацієнтів, хворих COVID-19.
«Більшість пацієнтів з SARS-CoV-2 депресивні, оскільки їх лякає це захворювання. Коли вони бачать, як розвивається патологія у інших людей, якщо їм особисто знайомі випадки летального результату, тоді деякі пацієнти втрачають надію і вважають, що все одно помруть, відмовляються від їжі і від крапельниць. Потім ще є вплив SARS-CoV-2 на центральну нервову систему — пацієнти, які раніше були здоровими з неврологічної або психологічної точки зору, потім стають напруженими, стурбованими, депресивними. А депресія ускладнює роботу лікарів. Близько 20% наших пацієнтів з COVID страждають глибокою депресією. Останнім часом ми помічаємо загальну депресію, тому що ця пандемія занадто затягується для всіх нас», — повідомляє Вероніка Цугальська, лікар-гастроентеролог, очільниця підрозділу невідкладної допомоги Муніципальної лікарні Святого Архангела Михаїла.
Щоб стан цих пацієнтів не погіршився й історія не повторилася, пацієнтам з SARS-CoV-2 надається психологічна допомога і за необхідності виписуються антидепресанти.
З іншого боку, пандемія коронавірусу також підкреслила прогалини в молдовській системі психічного здоров'я, показавши, що особливо в кризових ситуаціях тим, у кого є проблеми з психічним здоров'ям, доводиться більше розраховувати на самих себе.
«Я більше не відчувала радості»
Катерині Луцишиній 30 років, вона працює SM-менеджером, а в 2019 році у неї діагностували депресію, емоційне вигорання і емоційно нестабільний розлад особистості.
Емоційно нестабільний розлад особистості характеризується імпульсивністю, низьким самоконтролем, емоційною нестійкістю, високою тривожністю і сильним рівнем десоціалізації. Часто супроводжується небезпечною поведінкою і схильністю завдавати собі шкоди.
На початку цього року, в лютому, у Катерини з'являлися думки про самогубство — їй здавалося, що вона в ситуації, виходу з якої немає.
«Я практично не відчувала нічого від речей, які зазвичай приносять іншим людям радість. Коли у мене з'явилися думки про самогубство, це радше був стан, в якому я змирилася з ідеєю, що більше не зможу нічому радіти і що можливо було б простіше покласти край цьому тривалому стражданню», — згадує вона.
Катерина каже, що думки про сім'ю і про те, як відреагують рідні, а також те, що вона може стати причиною величезних страждань її матері, зупинили її від цього непоправного кроку.
Зараз вона живе в квартирі разом з 16-річним сином її сестри Романом. Катерина вирішила піклуватися про нього після того, як її сестра стала безпорадною через тривале вживання алкоголю і наркотиків. Роман стоїть на обліку у психіатра, якийсь час вживав наркотики, і у нього також діагностували емоційно нестабільний розлад особистості.
В кінці серпня, після сварки, Роман спробував вистрибнути з 11 поверху свого будинку. «Тоді (в день спроби суїциду, — ред.) я був не в собі і не знав, не розумів, що роблю», — говорить зараз хлопець.
Катерина не знала, як допомогти йому в той момент, тому набрала єдину службу екстрених викликів 112.
Це був вихідний день, в Молдові святкували День незалежності, і знайти допомогу для племінника виявилося для Катерини непростим завданням. Її разом з Романом відвезли спочатку в психіатричну лікарню, а потім в наркологічний диспансер. Але допомогу фахівця отримати так і не вдалося — в святковий день лікарів просто не було на місці.
«Врешті-решт він прийшов до тями, зголоднів, і ми вирішили піти поїсти. Я сказала, що сама спробую вирішити проблему, раз першу допомогу нам не надали, як ми того чекали», — каже Катерина. Її знайомі порекомендували психотерапевта в приватному центрі.
За словами психолога і психотерапевта Андрія Ешану, причинами суїциду можуть стати психічні розлади, наприклад депресія, біполярний афективний розлад, шизофренія, тривожність, а також надмірне вживання алкоголю і наркотиків.
«Коли ми говоримо про внутрішній світ, про те, що відбувається в душі людини, відіграє роль це почуття безвиході, коли людина більше не бачить надії на майбутнє, і коли її стан здається таким складним і неприємним, що людина вирішує позбавити себе життя», — зазначає фахівець.
«Проблеми слід виявляти на початку, а не в кінці катастрофи»
За словами психотерапевта Андрія Ешану, в країнах, що розвиваються, відсоток самогубств серед молоді вищий у порівнянні з розвиненими країнами, де найбільше випадків суїциду відбуваються у віці 40-50 років.
«Причини поки невідомі, але є багато гіпотез. Одна з них полягає в тому, що в менш розвинених країнах молоді люди більше не бачать майбутнього, а в розвинених, можливо, грає роль криза середнього віку, в 40-50 років він пов'язаний не стільки з економічним становищем, скільки з іншими аспектами, такими як сімейне або особисте життя», — стверджує Ешану.
Ганні (ім'я змінено, — ред.) 18 років, вона навчається в кишинівському університеті. Дівчина каже, що вперше у неї виникли думки про самогубство в минулому році, коли у неї почастішали конфлікти з батьками. «Я думала, що нікому немає до мене діла. Я не знаходила спільну мову з батьками, тому мене стали відвідувати такі думки. У мене була депресія більше року», — говорить вона. Пандемія коронавірусу змусила її пережити ще більший дискомфорт. «Це теж погано. Ти ніби не бачиш виходу, і цей стан посилюється», — каже Анна.
Її єдиний друг помітив зміни в поведінці дівчини і спробував їй допомогти, пояснивши, що вона не одна. Зараз Анна має намір звернутися до фахівця за допомогою. Вона сподівається, що її мама погодиться відвідати психолога, який би допоміг їм налагодити стосунки.
Марії (ім'я змінено, — ред.) 17 років, вона навчається у школі. В її випадку перші думки про самогубство з'явилися вже у 7 років, а потім повернулися в підлітковому віці.
«Я прийшла до цього через насильство в сім'ї. Мій батько ґвалтував мене, а мама підштовхувала його до цього. Скільки часу у мене була депресія? Майже все життя», — розповідає Марія, відзначаючи, що ніхто з її оточення не помітив або не захотів побачити ознаки депресії, зміни в її поведінці. «Вперше я спробувала накласти на себе руки у 8 років. На канікулах, взявши великий камінь в руки, я стрибнула у воду, сподіваючись потонути. Мені не вдалося — мене витягли з води», — згадує Марія.
Вона вважає, що система охорони здоров'я потребує освічених і уважних фахівців. «Держава повинна наймати психологів в школи, лікарні, дитячі та підліткові гуртки. Проблему слід виявляти на початку, а не в кінці катастрофи», — підкреслює вона.
Марія виїхала з Молдови. Зараз вона перебуває під опікою прийомної сім'ї та користується послугами психолога.
Родіці (ім'я змінено, — ред.) 67 років. Вона була медсестрою, а зараз — на пенсії. Перші симптоми депресії виявилися у неї в 35 років. З тих пір вона проходить медикаментозне лікування. Родіка каже, що тривожний стан змусив її кілька років тому зробити спробу суїциду, коли вона випила гору таблеток.
«Буває так, що виникають погані думки, і вам не хочеться жити, вас огортають темні хвилі, і здається, що з цього не вийти, що неможливо нічого прояснити. Все важко, і у вас відчуття, що нічого не вийде, що ви не впораєтеся з цією ситуацією. Тоді ви говорите, досить, краще більше не жити», — розповідає жінка.
Зараз вона стверджує, що відчуває себе краще, хоча пандемія коронавірусу вплинула на її стан, оскільки людина починає відчувати себе ніби в клітці, з якої немає виходу. «Звичайно ж, цей період тиснув на мене, тому що довелося довго залишатися вдома. Але я приймаю ліки, і потім ми стали потихеньку виходити на вулицю, гуляти. У перші місяці було дуже важко», — зазначає вона.
Крім цього, Родіка намагається більше часу проводити з родичами і друзями, тому що інакше її поглинає самотність, яка в період пандемії коронавірусу посилюється ще більше. «Коли у мене депресивний стан, я дзвоню друзям, виходжу з ними на прогулянку, тому що в такий період я більше мовчазна, у мене немає настрою говорити і ніби й немає слів, а так я слухаю, що вони мені розповідають. Важливо не залишатися наодинці», — підкреслює вона.
«Ми більше звикли реагувати, ніж діяти»
Катерина Луцишина вважає, що система психічного здоров'я Республіки Молдова повинна надати більш широкий доступ до служб безкоштовної психологічної та психіатричної допомоги, а також робити внесок в політику запобігання суїциду і розвивати довіру до служб, які вже існують.
Хоча в Молдові працює «Зелена лінія Antisuicid», створена на волонтерських засадах, а в період пандемії в Фейсбуці були створені кілька сторінок, на яких група психологів надає свої послуги безкоштовно для тих, хто насилу переносить пандемію або сам заразився, а також для тих, у кого помер хтось із близьких через новий тип коронавірусу, про це знають не так багато людей. Коли у людей з'являється проблема, вони звертаються до держави, і тут вони стикаються з байдужістю, як це сталося у випадку Романа, якому державна система охорони здоров'я не надала допомоги тоді, коли він її потребував.
«Вони повинні сприймати всерйоз людей, котрі говорять або думають, що у них є проблема. І повинно бути більше хороших фахівців, щоб ми не ходили в приватні клініки. І нехай сприймають нас всерйоз, навіть неповнолітніх, і дорослих теж, тому що вони (співробітники державної системи охорони здоров'я, — ред.) не сприймають нас всерйоз», — каже Роман.
У зв'язку з цим психолог Андрій Ешану підкреслює, що Молдова успадкувала систему, в якій психіатрична і наркологічна служби розділені, хоча в усьому іншому світі служби психічного здоров'я набагато більше пов'язані. «На жаль, ми більше звикли реагувати, ніж діяти. Іншими словами, ми звикли намагатися справлятися з наслідками ситуації, а не запобігати такій ситуації», — підсумовує він.
За даними Міністерства охорони здоров'я, в Молдові працює 40 громадських центрів психічного здоров'я і 41 центр здоров'я для молоді Youth Klinic при установах первинної медико-санітарної допомоги. Але для того, щоб скористатися їх послугами, необхідно мати прописку в тому секторі, де вони розташовані. В іншому випадку послуги фахівця надаються тільки за оплату — 300 леїв (майже 15,50 євро) за годину.
Сьогодні в Молдові працюють 182 психіатри, тобто 5 психіатрів на 100 тисяч людей.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, у 2014—2016 роках в країнах з низьким рівнем доходу було 0,1 психіатра на 100 тисяч жителів. Кількість психіатрів в країнах з високим рівнем доходу в 120 разів вища.
ВООЗ зазначає, що кожен четвертий-п'ятий житель Землі страждає тим чи іншим психічним розладом, а кожен другий має шанс захворіти протягом життя. Найпоширеніше психічне захворювання — це депресія.
У Молдові проживають близько 60 тисяч людей з психічними розладами, з яких 28 тисяч з інвалідністю.
За підтримки «Медиасети»
Авторка: Альона Чурке, Зіарул де Гарда