Науковці кажуть, що пластикові пляшки можуть бути більш екологічними за скляні. Як це?
Виробництво скляних пляшок для будь—яких напоїв має більший негативний влив на навколишнє середовище, ніж виробництво пластикових.
Такий висновок зробила група науковців з Саутгемптонського університету, що у Великій Британії. Вони проаналізували життєвий цикл тари для напоїв у країні та те, як кожен з видів пакування впливає на навколишнє середовище.
Результати свого дослідження науковці Еліс Брок та Ян Д. Вільямс опублікували у журналі Detritus.
Так, вони з'ясували, що виробництво тари зі скла для усіх видів напоїв у Великій Британії мало найбільших влив на екологію. Це пов'язано з особливостями її первинного виробництва. Довкіллю шкодить витяг композитних матеріалів, їх плавлення при високих температурах та значні викиди парникових газів з цих розплавів.
Також до найбільших матеріалів-шкідників у Великій Британії вчені внесли первинний алюміній. Для його виробництва використовують гірська порода, що складається переважно з оксидів і гідрооксидів алюмінію, а також оксиду заліза та різних домішокбоксити, що добуваються в Австралії. Водночас використання вторинного алюмінію з перетоплених матеріалів завдає значно менше шкоди навколишньому середовищу.
Банки з переробленого алюмінію автори дослідження вважають найкращим видом пакування для газованих напоїв. Для молока та фруктових соків найбільш екологічно чистими є коробки Tetra Pak та картонні коробки.
Водночас у пластикових пляшок науковці знайшли багато недоліків: їх виробництво збільшує кількість твердих побутових відходів, руйнує озоновий шар та сприяє викиду вуглецю в атмосферу. Однак вторинна переробка пластику призводить до скорочення полімерних ланцюгів, а отже пакування матиме нижчу якість.
Порівняння пластику та алюмінію показало суперечливі результати. З одного боку, у Великій Британії для виробництва алюмінієвої тари у більшості випадків використовують гідроелектроенергію, а для пластикової ㅡ викопне вугілля. З іншого ж, під час виробництва алюмінію виділяється більше парникових газів.
Під час свого дослідження науковці використовували метод LCA, тобто оцінку життєвого циклу продукту. Автори провели оцінку життєвого циклу різних матеріалів упаковок для газованих напоїв, неохолоджених фруктових соків і свіжого молока.
У дослідженні вони використовували 11 критеріїв впливу матеріалу на навколишнє середовище: потенціал окислення під дією напоїв, вплив на клімат, виснаження Ресурси, необхідні для виживання організмівабіотичних ресурсів, Збільшення у водоймах біогенних елементів, що знищує їх продуктивністьевтрофікація, токсичність для прісноводних екосистем, токсичність для людини, руйнування озонового шару, здатність до фотохімічного окислення оксидами азоту, токсичність для екосистем суші та токсичність для морських екосистем.
Дослідники використовували обсяг напою як одиницю вимірювання. Дані для оцінки життєвого циклу пакування були взяті з Об'єднаного дослідницького центру Європейської Комісії (JRC) і низки вже опублікованих LCA. У дослідженні науковці не враховували транспортування матеріалів.