«Не розуміла, що частина мого тіла паралізована». Як інсульт вражає молодих людей

Гостре порушення мозкового кровообігу, внаслідок чого виникає пошкодження частини головного мозкуІнсульт зазвичай вважають хворобою, що вражає людей похилого віку через проблеми з підвищеним тиском та судинами. Однак він може виникати у будь-якому віці. Інколи інсульт трапляється у людей 20-30 років, школярів та навіть немовлят — загалом це одна з головних причин смертності в Україні. Втім, люди, які змогли вижити після інсульту, стикаються з його різними наслідками та подеколи заново вчаться говорити, писати й навіть рухатися.

Ми поговорили з людьми, які пережили інсульт у молодому віці, про те, як вони відчули перші симптоми, як лікувалися та відновлювалися.

Після інсульту депресія тривала декілька років

Насті Мельниченко було 27, коли в неї стався інсульт. Улітку 2013-го вона організовувала фестиваль на Волині. Через спеку, напружений графік і стрес Настя почувалася виснаженою і замало пила води: «В ті дні я фактично жила на каві та цигарках».

Після закінчення фестивалю дівчина прокинулася з сильним головним болем і не могла встати з ліжка. Вдома нікого не було, чоловік уранці пішов на роботу й Настя вирішила самотужки доповзти до вбиральні.

«Я була дуже злою, думала: “Невже я така слабачка, що не можу напружити прес, піднятися і дійти до туалету?”. Я навіть не розуміла, що частина мого тіла паралізована, тому списувала це на виснаження», — розповідає дівчина.

Коли Настя зателефонувала до чоловіка, аби розказати про свій стан, він одразу зрозумів, що сталося — вимова Насті була нечіткою (натомість їй самій здавалося, що вона говорить граматично правильно). Чоловік наполягав: треба викликати «швидку», але Настя думала, що він жартує, бо загалом почувалася нібито нормально.

«У мене не було усвідомлення, що зі мною сталося. Я чула про інсульт, але не розуміла до кінця, що це. Чоловік повернувся з роботи і сам викликав “швидку”», — каже дівчина.

Перший тиждень в лікарні вона пам'ятає лише моментами. За день-два вже змогла ходити, але навіть тоді не усвідомлювала серйозності ситуації та обурювалася, що її силою тримають у лікарні. Насті здавалося, що вона говорить і пише так, як і завжди. Лише згодом, після відновлення, коли вона перечитувала старі дописи, що їх зробила в перші дні перебування в лікарні — побачила, що справді писала з помилками.

«Коли мені говорили, мовляв, поглянь у дзеркало, в тебе перекошене обличчя, — я відповідала, що це все дурниці. Хоча в мене справді була асиметрія, я не могла рухати рукою. Але в такому молодому віці страшно потрапити до лікарні, де лежать люди похилого віку з інсультом. Там були переважно бабусі, які ходили під себе, мали галюцинації, розмовляли самі з собою. Після першого тижня я пішла з лікарні», — каже Настя.

Утім, за тиждень рідні вмовили її лягти в клініку знову та продовжити лікування. Почалася реабілітація: масажі, крапельниці, решта процедур для відновлення. Дівчина досить швидко відійшла, проте вже за рік перенесений інсульт дав про себе знати.

«У мене почалися спазми в нозі, потім у руці, далі зникла дрібна моторика, а згодом я вже не могла навіть тримати предмети у руці. Мені виписали ліки, які усунули спазм, але вирішити проблему загалом не вдалося. Досі половина мого тіла погано працює», — розповідає дівчина.

Після інсульту в Насті почалася депресія, яка тривала декілька років. Лікарі, за словами дівчини, в жодний спосіб не працювали над покращенням її ментального здоров'я. Причину виникнення інсульту (на момент його гострого перебігу) з'ясувати також не могли.

«За всіма показниками я була здоровою: у мене був нормальний тиск, з судинами і кров’ю проблем не виникало. Лише за декілька років лікарі, яких я регулярно відвідую, висунули гіпотезу, що причиною міг бути стрес, спека та недостатня кількість води в організмі», — каже Настя.

За словами Юрія Фломіна, лікаря-невролога й завідувача інсультного центру, ризик інсульту можуть підвищувати певні чинники, як-от нездоровий спосіб життя або ж медичні показники.

Серед особливостей способу життя:

• неправильне харчування;
• малий рівень фізичної активності;
• надмірна вага;
• вживання наркотичних засобів;
• куріння;
• зловживання алкоголем.

Хвороби, які можуть підвищувати ризик виникнення інсульту:

• цукровий діабет;
• захворювання серця (серцеві аритмії);
• підвищений тиск;
• високий рівень холестерину.

Причини виникнення інсультів у молодих людей, за словами Фломіна, не такі, як у тих, у кого він стається в похилому віці. Інсульти серед молоді переважно пов'язані зі способом життя та генетичними схильностями організму.

«Якщо людина одночасно курить, має ожиріння, не рухається — сукупна дія цих чинників підвищує ризик хвороби. А якщо людина має погану спадковість і ожиріння, проте достатньо рухається, не курить, не зловживає алкоголем, то ризик інсульту у неї буде низьким, тобто менше 1%», — пояснює лікар.

Інсульт спричинив ускладнення — епілепсію

В Оксани Брошнівської симптоми з’являлися поступово. Крововилив (геморагічний інсульт) стався торік у березні, коли дівчині було 26. Почалося все з різнокольорових плям у правому кутку ока, які виникли раптово, а за пів години вже минули. Потім Оксана помітила, що не може гуглити, бо почала плутати схожі за звучанням літери. Не розуміла деяких слів, які говорив її чотирирічний племінник. Думки про те, що це звичайна втома, відпали, коли зранку Оксана не змогла заговорити. Дівчина вирішила йти на МРТ, але й це слово не могла вимовити, як і записатися до лікаря загалом через порушення мови.

«Я трохи полежала, почекала, коли відпустить, і зрештою записалася на МРТ. Але прийняти мене могли лише наступного дня», — розповідає Оксана.

І додає: тоді ж написала хлопцеві повідомлення про те, що її непокоїть, як останніми днями її мозок себе поводить, але вийшло щось на кшталт: «Мені не подобатися як поводитися мій мозок». Дівчина каже, що її повідомлення тоді виглядали так, наче вона лише почала вивчати українську мову, але сама вона не помічала, що пише неправильно.

Увечері її стан погіршився. Вони їхали з хлопцем у таксі до його батьків, коли Оксана відчула, ніби вона взагалі не розуміє, що відбувається. Вивіски магазинів, які вони проїжджали, здавалися знайомими, але прочитати й пояснити значення слів дівчина не могла.

«Це було дуже страшно. Тішило лише те, що я не сама і мені не треба говорити з водієм таксі. Коли ми вийшли, я показала своєму хлопцеві на рот. Він зрозумів, що я не можу розмовляти», — розповідає дівчина.

Стан Оксани змінювався хвилями — варто було трохи полежати, як самопочуття покращувалося. Перед МРТ їй сказали, що обов'язково потрібна консультація невролога до процедури.

«Лікарка оглянула мене та діагностувала депресію. Але я розуміла, що це точно не вона, тому все одно наполягла на МРТ. Після нього у мене таки виявили інсульт. Тоді я зітхнула з полегшенням, бо вдалося знайти причину мого стану, і далі мені вже могли допомогти», — каже дівчина.

У лікарні Оксана перебувала три тижні. Спершу вона не могла рухатися чи навіть довго стояти — починалося запаморочення в голові, цифри губилися, читати і вимовляти слова ставало важко.

«Писати я почала швидше, ніж говорити, бо я пам'ятала, як саме це робити. Я не могла згадати, як вимовити слово, але могла його написати. Читання я відновлювала з того, що я стала писати тексти, а потім вже читала їх», — розповідає Оксана.

Крім того, крововилив спричинив ускладнення — епілепсію. Ще під час перебування у лікарні в Оксани стався генералізований напад — почалися судоми, дівчина зомліла.

«Мене не залишали на ніч саму. Протягом року в мене було ще декілька нападів, але я вже не непритомніла. Я можу на 5-10 хвилин втратити мову, що загалом добряче дезорієнтує. Коли це вперше сталося після лікарні — я дуже злякалася. Але згодом навчилася контролювати свою паніку в такі миті, бо розумію, що за декілька хвилин воно мине», — каже дівчина.

Інсульт у такому молодому віці, за її словами, вже не дивував лікарів. Але знайти причину було важко — тиск у дівчини завжди був низьким, аналізи та генетичні тести були в нормі: «Лікарі зійшлися на тому, що там була вроджена судина, яка неправильно розвивалася, тож рано чи пізно вона могла ось так проявити себе».

Уникнути наслідків інсульту можна в тому разі, якщо надати ефективну медичну допомогу протягом перших 4-6 годин. За словами Юрія Фломіна, 80% інсультів у світів виникають через блокування артерії — якась частина мозку перестає отримувати кров. Однак протягом кількох годин її [частину мозку] можна врятувати, якщо відновити кровоплин цієї артерії.

«Артерія перекривається тромбом, тож відновити її роботу можна ліками, які розчиняють такі тромби. Але це треба зробити протягом перших чотирьох годин», — каже лікар.

Ще одне припустиме рішення — операція, під час якої артерію прочищають спеціальними пристроями, аби відновити кровообіг. Однак це можна робити лише протягом перших шести годин, тому важливо якнайшвидше розпізнати ознаки інсульту і доправити людину до лікарні, де їй зможуть надати відповідну допомогу.

Які перші ознаки інсульту?

• Раптова слабкість кінцівок однієї половини тіла: наприклад, людину просять підняти обидві руки, а вона може лише одну.
• Асиметрія обличчя. Одна частина залишається нерухомою, а інша задіяна мімічно.
• Раптове порушення мовлення — заплітається язик або людина не може говорити взагалі.

«Якщо раптово з'явився хоча б один із цих симптомів — уже варто підозрювати гострий інсульт. Якщо є всі три ознаки — ймовірність інсульту понад 80%», — каже Юрій Фломін.

Що робити? 

Якщо з'явилися ознаки інсульту — необхідно терміново викликати «швидку». Особливої допомоги до приїзду лікарів, за словами пана Фломіна, надавати не варто. Людину слід просто покласти на ліжко, перевернути на бік (бо інколи у хворих трапляється блювота) та переконатися, що людина може нормально дихати — розстібнути комірець чи зняти краватку.

«Не треба давати їй нічого пити та їсти, не треба запихати таблетки до рота. Це дуже важливо, бо всі одразу намагаються зарадити людині, дати їй таблетку від тиску або знеболювальне. Але в пацієнтів з інсультом можуть бути порушені функції ковтання», — пояснює лікар.

Якщо вчасно не надати хворому допомогу — для відновлення може знадобитися тривала реабілітація, заняття та практики з лікарями.

«Незначні порушення можуть потребувати лише декількох тижнів реабілітації. Але якщо стався тяжкий інсульт і людина повністю залежить від оточення, то реабілітація може тривати 3-4 місяців і все одно залишаються певні наслідки. Відновлення на 100% не відбувається», — каже Юрій Фломін.