Не такий страшний Путін… Чому Зеленський хоче прямих переговорів із Кремлем?
Україна наполягає на прямих переговорах із Москвою. Про це заявив президент Володимир Зеленський. У чому полягає задум, чи може це нашкодити українським національним інтересам і що в цьому контексті змінили переговори президентів США та Росії — у матеріалі hromadske.
Перші контакти
«Чого ви до нас прийшли? Напишіть пункти. А ось наші вимоги. І десь посередині зійшлися б», — описував свою стратегію щодо переговорів із Путіним Володимир Зеленський за пів року до президентства.
Перша телефонна розмова між двома президентами відбулась у липні 2019-го. Її наслідком стало повернення до України 11 політвʼязнів, включно з Олегом Сенцовим, Романом Сущенком і 24 моряками, яких Росія захопила в полон під час інциденту в Керченській протоці. Тоді ж Зеленський і Путін домовились активізувати контакти на рівні «нормандського формату».
Саме на полях нормандського саміту у грудні 2019-го вони вперше поговорили віч-на-віч. Розмова тривала 10-15 хвилин.
Тоді зокрема домовилися про обмін полонених у форматі «всіх на всіх» до кінця року. У грудні 2019-го та квітні 2020-го Україні вдалося повернути з окупованих територій 96 бранців — приблизно третину з тих, хто на той момент перебував у полоні. Це були останні обміни.
Після першої зустрічі з Путіним Зеленський відводив рік на досягнення миру.
«Я не витрачу 5 років, які мені надав український народ, на роботу в Мінську», — запевняв український президент.
Та склалось інакше. Мінські переговори тривають досі, хоч і мають практично нульову ефективність. Зеленський, як і на початку своєї каденції, намагається зустрітися з Путіним, однак тепер без успіху.
Нові прямі
На тлі можливого російського вторгнення українська влада поновила спроби вийти на контакт із Кремлем.
Навесні 2021-го Зеленський запропонував Путіну зустрітись у будь-якій точці Донбасу. Путін відповів, що якщо йдеться про «проблеми Донбасу», то керівник України має спершу зустрітися з ватажками «Л/ДНР». Що ж стосується «проблематики двосторонніх відносин», то Путін висловив готовність обговорити її в Москві.
Повернутися до цієї теми Зеленський спробував 1 грудня, виголошуючи щорічне послання перед Верховною Радою.
«Ми не зможемо зупинити війну без прямих переговорів із Росією. Сьогодні це визнали вже всі зовнішні партнери», — сказав Зеленський.
У Кремлі від цієї пропозиції знову швидко відмовились.
«Ми знаємо про спроби представити Росію як учасницю цього конфлікту. Це не так. Зупинити війну на Донбасі можна тільки через переговори українців з українцями. Це громадянська війна, спровокована відомими подіями 2014 року», — сказав прессекретар Путіна Дмитро Пєсков.
Та в Україні вже встигла початися дискусія про допустимість самого формату прямих переговорів із державою-агресором.
Депутати «Європейської солідарності» та «Голосу» виступили проти.
Підтримку висловив лідер «Опозиційної платформи — За життя» Юрій Бойко. Він сказав, що його партія «давно чекає на прямі переговори для того, щоб завершити війну».
Та в «ОПЗЖ» власне уявлення про прямі переговори. Раніше той самий Бойко заявляв, що їх повинні вести з бойовиками, а Росія має бути лише посередником.
На захист пропозиції Зеленського виступив журналіст Сергій Гармаш, який в українській делегації Тристоронньої контактної групи на переговорах щодо Донбасу представляє окремі райони Донецької області.
«Ми вже восьмий рік ведемо переговори з Росією. Прямі, косі, круглі — неважливо. Проблема в тому, що вони однобічні — Росія не визнає себе стороною конфлікту і, відповідно, відмовляється від прямого діалогу стосовно Донбасу. Добитися цього від Москви, змусити її сісти за стіл переговорів у ролі сторони конфлікту — це пів шляху до закінчення війни […] Якби все було вирішено й Москва знала, що влада України готова на “мир за будь-яку ціну”, то Путін не відмовлявся б від зустрічі з Зеленським», — підсумував Гармаш.
«Путін не готовий, і Зеленський це розуміє»
Експерти не надто оптимістичні щодо такого формату діалогу з Росією.
Співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова Михайло Пашков вважає двосторонні переговори з Росією небезпечними. Зокрема через те, як інтерпретуватиме сам факт їхнього проведення російська пропаганда.
«На сьогодні доцільніше вести переговори з міжнародними посередниками. Зокрема в “нормандському форматі”. Це і зміцнює українську сторону в переговорному процесі, і не дає можливості запускати фейки. Можливо, мають долучитися Сполучені Штати. Свого часу був переговорний трек Спецпредставник президента США з питань України Курт Волкер і помічник президента Росії Владислав Сурков були уповноважені на ведення переговорів щодо війни в Україні. Такий формат працював у 2017-2019 рокахВолкер-Сурков. Наскільки він був ефективним — це питання. Курт Волкер тоді поводився дуже помірковано, але вкрай публічно. І той процес був на користь Україні», — вважає Михайло Пашков.
Ініціатива Зеленського, припускає експерт, виходить із того, що Росія точно від неї відмовиться, тож і адресати цієї пропозиції інші.
«Це декларація про наміри — президент каже, що готовий вести прямі переговори з Путіним. Але Путін не готовий до цього, і Зеленський це розуміє. Тому він, з одного боку, озвучує це для своїх прихильників всередині країни, а з іншого — для західних партнерів. Так він дає зрозуміти, що Україна прагне до переговорного процесу, прагне до миру. У такому сенсі ця заява має право на існування», — вважає експерт Центру Разумкова.
Про Україну без України
То чому ж тоді відмовляється Москва?
«Росія, як завжди, блокує будь-який переговорний формат. У межах Мінської групи Борис Гризлов — повноважний представник президента Росії у Тристоронній контактній групі із врегулювання ситуації на сході УкраїниГризлов блокує всі більш-менш нормальні ініціативи. Росія використовує всі можливості, щоб уникнути діалогу. У Кремлі наголошують: виконуйте Мінські домовленості, розмовляйте з “ДНР/ЛНР”, керівники яких є членами “Єдиної Росії”. Нам пропонують піти в театр ляльок і розмовляти з картонними фігурами, а не з тими, хто їх тримає за ниточки», — зазначає Михайло Пашков.
Експерт програми «Міжнародна і внутрішня політика» Українського інституту майбутнього Ігор Тишкевич переконаний, що в такий спосіб Кремль намагається позбавити Україну субʼєктності.
«Росія розглядає Україну як сферу свого впливу, і вона хоче отримати гарантії цього впливу з боку інших гравців, — каже експерт. — Відповідно, українське питання Росія готова обговорювати зі США, Німеччиною, Францією. Говорити про Україну без України».
За його спостереженнями, зустріч лідерів США та Росії не принесла значних зрушень, однак містила цікаві сигнали.
«Ключове послання з боку США в українському напрямку — не потрібно великої ескалації. Ключове послання з боку Російської Федерації — великої ескалації не буде, якщо не буде великої економічної чи політичної “війни”.
Наші сподівання, що українське питання зараз вирішить Байден, не справдилися. З іншого боку, негативні очікування, що зараз США та РФ домовляться про розподіл сфер впливу у Східній Європі, теж виявилися хибними», — каже Тишкевич.
«Думаю, що й надалі йтиметься про приєднання України, а також Молдови та Грузії, до НАТО. І це буде предметом досить гострих переговорів Росії та Заходу. Але я не думаю, що Захід піде на поступки Росії й погодиться на її “червоні лінії”. Тоді Захід не буде Заходом, це буде його крахом», — додає експерт Центру Разумкова Михайло Пашков.
Що Путін відповів би Зеленському?
Експерт Українського інституту майбутнього Ігор Тишкевич відзначає, що обидва формати переговорів — прямий і за участю посередників — мають право на існування. Перший — складніший, але за певних обставин він також доречний.
«До нього вдаються, коли обидві сторони бачать безперспективність подальшої ескалації. Або коли війна стає дуже дорогою для обох сторін — не обовʼязково фінансово. І третє — готовність обох сторін принаймні вийти на нульовий варіант. Або ж одна зі сторін перебуває у значно слабшій позиції, і тоді більш потужний гравець тисне на свого опонента», — описує Тишкевич.
Щоб зрозуміти, чому участь посередників бажана для Києва, можна спробувати змоделювати переговори Росії та України.
«Уявімо, Зеленський говорить Путіну, що в Росії є певна слабкість у позиціях. Якою буде відповідь Путіна? “Слабкості немає”. І так само навпаки. А якщо є посередник, то він говорить: “Окей, ця слабкість є, і вона впливає на конфлікт. Послухаймо, що є у ваших опонентів, і зробімо так, щоб ваша слабкість не зросла, а ваші сильні сторони внаслідок вирішення конфлікту стали сильнішими”. Посередник сприяє більшій довірі. Україна одразу обрала другий варіант. І навіть цей легший шлях поки не дає результатів. А якщо переговори з посередниками не дають плодів, то як можуть бути результативними прямі переговори?» — переймається питанням Тишкевич.