Нейтральна зона: «зелені чоловічки» і корупція в прикордонному українському селі

«У нас тут найспокійніше море», — говорить Олександр Пономарьов, голова сільради Стрілкового, одного з найпівденніших населених пунктів материкової України. У декількох кілометрах від сільради, де ми ведемо діалог в перерві між засіданнями, стоїть кілька БТРів, над якими майорять російські прапори.

По Стрiлковому проходить адміністративна межа між Кримом і Херсонською областю. Село розташоване настільки близько до окупованої території, що тут навіть телефон автоматично переходить на московський час, ніби натякаючи, що вплив Росії поширюється так чи інакше і на українську територію.

«Ось це — дорога на Крим», — показує заступник начальника Генiчеського відділу Прикордонної служби України, майор Володимир Мельник. Дорога поросла травою, її перекриває кілька бетонних блоків і колючий дріт. Поруч встановлена оглядова вежа, біля якої чергують кілька співробітників Держприкордонслужби. Важкого озброєння у них, згідно з Мінськими домовленостями, немає, чого не скажеш про інший бік.

«Приблизно раз на місяць близько до цієї межі підлітає російська авіація, — розповідає майор. — А раз в два — три місяці авіація підходить рівно до цієї лінії. Але у нас є наказ: щойно вони хоч на метр перейдуть повітряний кордон, — ми відкриваємо вогонь»

Між українськими прикордонниками і російськими військами на території, яку тут називають «нейтральною», — база відпочинку «Валок», — останній об'єкт на території прикордонного села. На цій базі більше не відпочивають, останні туристи відгуляли свої путівки влітку 2015-го. Залишилися тільки індики, осел і страуси, за якими доглядає єдиний співробітник. У якихось двадцяти метрах від клітки зі страусом — невисокий паркан, а за ним — лінія розмежування. У ста метрах від неї видніється два БТРи з російським прапором і «зелені чоловічки».

«Приблизно раз на місяць близько до цієї межі підлітає російська авіація, — розповідає майор. — А раз в два — три місяці авіація підходить рівно до цієї лінії. Але у нас є наказ: щойно вони хоч на метр перейдуть повітряний кордон, — ми відкриваємо вогонь»

Цей наказ — не новий для Держприкордонслужби, додає Мельник, просто раніше, до анексії, була негласна воля такий наказ не виконувати. Через це, вважає майор, і відбулося захоплення.

Стрілкове теж могло бути анексоване і фактично перебувало під контролем російських військових протягом дев'яти місяців. Напередодні кримського референдуму 15 березня 2014-го село з усіх боків оточили «зелені чоловічки» і встановили свої блокпости.

«Це був класичний сценарій, як в Криму, — розповідає Мельник. — О шостій ранку два БТРи зайшли з боку півострова Арабатською стрілкою. На швидкісних моторних човнах і спеціальних повітряних подушках підпливли з моря, а на початку Стрілкового висадився десант з вертольотів. Були задіяні підрозділи регулярної російської армії та спецназ».

Стрілкове потрібно було росіянам, щоб взяти під контроль газорозподільну станцію і бурові вежі на Азовському шельфі, розміщені на території села. У той же день «прем'єр-міністр» Криму Сергій Аксьонов заявив, що «сили самооборони Криму завадили пошкодити газопровід на Арабатській стрілці групі осіб, які представилися співробітниками прикордонної служби України».

«Щоб уникнути подібних спроб газорозподільна станція взята під охорону», — сказав Аксьонов і додав, що 40 осіб, які представилися співробітниками української прикордонної служби, «прискореними темпами покинули станцію».

Російські військові «охороняли» станцію аж до грудня 2014-го, після чого пішли за адміністративний кордон Херсонської області з Кримом.

До слова, питання стрілківського газу піднялося на найвищий рівень трохи згодом, взимку 2015-го, коли в Генічеську, який отримує газ реверсом з Криму, було перекрито постачання «блакитного палива». Російські офіційні ЗМІ розігнали новину про те, що мер Генічеська Олександр Тулупов нібито особисто звернувся до президента РФ Володимира Путіна з проханням забезпечити місто газом, а той, у свою чергу, «виходячи з гуманітарних міркувань, доручив опрацювати питання». Вмить Тулупов став знаменитістю.

«Справа в тому, що коли настали морози, нам не вистачило того газу, який видобувається в Стрілковому родовищі, — пояснює мер Генічеська. — Тиск почав падати, і газ перестав надходити. Раніше ми закачували надлишки нашого газу в Глібовське сховище в Криму, а тепер з’ясувалося, що неможливо укласти з тією компанією договір, оскільки там — Російська Федерація».

Сам мер стверджує, що до Путіна не звертався і що вся ситуація — витівки ФСБшників, а він лише спробував вирішити питання через вищих чиновників у Києві.

Повертаючись до весни 2014-го, важливо згадати, що багато місцевих сприйняли російських загарбників з надією. 19 березня, через чотири дні після того, як в Стрілковому висадився російський десант, сільський голова Олександр Пономарьов екстренно скликав позачергову сесію сільради. Він запропонував депутатам пересунути український блокпост на три кілометри ближче до центру села, що фактично дозволило б російським військовим зайняти додаткову площу Стрілкового і «прикріпити» його до анексованого Криму. В той момент депутати, за винятком одного, проголосували за пропозицію Пономарьова.

Про сепаратистське рішення сільського голови в той же день дізналися в СБУ. Після роз'яснювальних бесід рішення скасували. В інтерв'ю Hromadske.tv місцеві активісти з проханням зберегти анонімність кажуть, аби щодо Пономарьова не вживали жодних заходів, на вересневій сесії він виділив дві земельні ділянки співробітникам херсонської СБУ (копія рішення про виділення ділянок є в розпорядженні редакції).

Подібна корупційна практика, вважає один з місцевих опозиціонерів Євген Морозов, триває донині. На виборах восени 2015-го главою Стрілкового з великим відривом знову став Пономарьов.

Село з по-справжньому кримською природою має ще й величезні рекреаційні ресурси, але виглядає так, ніби ним нещодавно пройшлася війна: сотні зруйнованих і покинутих будинків, порожні пансіонати, бездоріжжя. Крім радонового джерела і артезіанських свердловин (одна з них за рішенням останньої сесії Стрілкової сільради оголошена такою, що не має господаря), тут є своє гаряче джерело «Чокрак», але і його продали (точніше, віддали в оренду на 49 років) за рішенням депутатів кілька років тому. Володіє ним у партнерстві з українською компанією, за деякими даними, москвичка, керівник секретаріату заступника голови уряду Росії Олена Кулешова. Після того, як в Україні почалася війна, в Стрілковому вона більше не з'являлася. Гаряче джерело огороджене парканом, а на ньому рекламується база відпочинку компанії, якій належить земля.

«Повністю порядок денний ми не встигнемо розглянути, — повідомляє на початку засідання сільради Олександр Пономарьов. — Ми давно не ухвалювали рішень щодо земельних ділянок, але розглянемо їх потім, після перерви, в інший день».

Пономарьову очевидно не хочеться демонструвати журналістам, як ухвалюються рішення про виділення земельних ділянок і кому ці самі ділянки роздаються. Морозов вважає, що Пономарьов роздає землю своїм товаришам, бізнес-партнерам і правоохоронцям в якості хабарів за мовчання.

Крім того, у Стрілкового немає своєї сторінки в інтернеті, де повинні публікуватися проекти рішень і власне рішення сільради. Пономарьов публікує вже ухвалені рішення в муніципальній газеті, яку роздає по домівках (її тираж менший, ніж жителів у селі).

Нещодавно голова сільради ввів акредитацію на сесію для журналістів. За його словами, це було зроблено для того, щоб обмежити можливості спостерігати засідання для активіста Морозова, який знімає на відеокамеру кожну сесію. З одного з таких засідань його видворив дільничний за заявою Пономарьова. Після цього активіст через суд вимагав скасувати неправомірне рішення сільського голови, і суд його підтримав.

«Я допомагав ветеранам постійно, допомагав садочку і школі», — говорить директор стрілківської бази відпочинку «Олімпієць» Іван Діденко. На сесії розглядається питання про те, щоб, як виняток, прибрати у бази відпочинку податки, як у дитячого оздоровчого закладу. Місцеві активісти знають, що на цій базі відпочивають не тільки діти, але й дорослі, і за проживання беруться цілком ринкові суми. Сам Діденко намагається переконати депутатів, що його заклад — тільки для дітей. В цілому він просить звільнити базу від сплати податків на суму 20 тисяч гривень на місяць.

«Ви запитайте у Світлани Миколаївни, скільки сиру, масла було, скільки — Віра Єфимівна знає — школі допомагав», — буквально благає депутатів Діденко.

«Вона вже 8 років не працює!» — заперечує йому депутат Наталія Кукол.

«Я знаю, але допомагав же школі, — каже Діденко. — З Галиною Володимирівною їздив по домівках, ветеранів вітав і так далі... І, звичайно, сьогодні підтримка ваша дуже потрібна. Якщо потрібно буде співпрацювати, якийсь захід провести або заїзд...»

«Ви нам весь цей час показуєте, що ви нам за це, — розуміюче відповідає Кукол. — А нам би краще відзвітувати перед нашим населенням, що ви платите стільки-то за законом, а з цієї суми ми беремо на все, що нам потрібно для населення».

Пономарьов ставить питання на голосування. Депутати боязко переглядаються.

«Ми можемо довго сидіти і мовчати, — перериває тишу Кукол, — але я пропоную Діденку відмовити».

Голова сільради наполягає на тому, що директора «Олімпійця» треба позбавити податків.

«Хто за те, щоб підтримати Діденка?» — Запитує він. Руку піднімає тільки одна людина — він сам. Решта озираються на журналістів.

Через півгодини депутати проголосують за те, щоб встановити орендну плату за пляж «Олімпійця» в мінімальному розмірі. Пономарьов залишається задоволений.

«Дитячий спорт потрібно підтримувати, і ця мінімальна оренда не дасть людині опустити руки», — пояснює він нам пізніше.

Від російських військ «Олімпієць», як і інші бази відпочинку, розділяє всього кілька кілометрів. Тут, на відміну від Донбаського регіону, не служать військові ЗСУ, і немає відчуття захисту від можливої інтервенції, а в тилу у прикордонників залишається чиновник, який продовжує «традиції» часів Януковича. Через два роки після анексії тут, здається, зовсім нічого не змінилося.

P.S.

Уже після того, як робота над матеріалом була завершена, нам стало відомо, що 11 березня 2016 року в Стрілковій сільраді відбулася виїмка документів. У визначеннях Генічеського районного суду від 1 березня, знайдених нами в Єдиному реєстрі судових рішень, зазначено, що виїмка проводиться згідно з кримінальним провадженням за частиною 2 статті 191 КК України «Привласнення або розтрата майна шляхом зловживання службовим становищем». Згідно з матеріалами слідства, за наполяганням Олександра Пономарьова сільрада ухвалила рішення, за яким комерційна структура розрахувалася за землю спортивним майданчиком. Вартість викупу ділянки — близько 200 тисяч гривень.