Незалежність. Дар чи випробування? 10 основних тез лекції Святослава Вакарчука

• Незалежність — це закономірний наслідок дій сукупності великої кількості людей, які проживають поруч. Якщо вони незадоволені станом справ, а будь-яка спроба дестабілізувати або покращити цю парадигму еволюційним шляхом неможлива, то кожен робить все, аби покращити життя. Простими словами — це коли народ вже не може терпіти.

• Понад 90% людей проголосували за Незалежність інтуїтивно. Вони розуміли, що далі так жити не можна, треба прагнути чогось кращого. Спільнота має розуміти, хто вона, що вона і навіщо вона потрібна. Незалежність — це не лише спільність мови, культури та спорідненість звичаїв.

• В 1991 році у нас існувала дуже велика кількість пасіонарних інтелігентів, але цього було недостатньо. Тоді Україна ще не мала політичної нації. Це було великою помилкою, бо не можна будувати політичну націю та державу одночасно.

• Нині є дві суспільні реформи, про які ми маємо говорити. Це освіта та судова реформа. Успішна стратегія української держави має бути направлена на побудову системи освіти. Вона повинна за короткий термін зробити максимальну кількість людей розумними. Вчитель, викладач, ментор мають посісти найвище місце в ієрархії суспільства.

• Україні потрібно докорінно змінювати судову систему. Треба вводити суд присяжних та жюрі. Судова система в Україні корумпована та не відповідає запитам суспільства. Зміна вивісок, прапорів та тризубів з радянських на українські— це не судова реформа. Українці не вважають, що суд — це місце, де можна шукати справедливості.

• Суд присяжних для України — це потрібна річ. По-перше, вона мотивує персональну відповідальність багатьох людей. Будь-хто з нас може бути викликаний як людина, яка буде судити свого сусіда або колегу. Це причетність до державних подій на локальному рівні. По-друге, це зменшення корупції. Підкуп суду присяжних — процес доволі складний, а от підкупити суддю, який ухвалює рішення одноосібно — це просто. І головне — така система формує інакше відношення до дійсності.

• Корупцію в армії варто прирівнювати або до національної зради, або до найтяжчих злочинів. Не треба боятись кардинальних змін.

• Держава — це справедлива прагматична конкретна економічна соціальна політика та дипломатія. Справа політиків — це хороші дороги, чесні суди та достойні зарплати.

• Потрібно створювати державу з тим, що є. Не треба змінювати людей, найважливіше — це збереження і розбудова державності. Ми не сформувались як політична нація, це треба залишити для культурної еліти.

• Справжню Незалежність де-факто Україна отримає лише тоді, коли вчений, вчитель, суддя та військовий будуть сприйматися як найавторитетніша ланка в суспільстві.

/Підготувала Галя Рудик