Незамилений погляд: фотоекспедиція Київ — Крим
Після двох років анексії кримського півосторова столичні фотографи Роман Пашковський та Віталій Павленко вперше відправились у фотоекспедицію Кримом. Віталій Павленко — фотограф AGP Media та ресурсу Афіша (Bigmir). Роман Пашковський — автор публікацій у виданнях Forbes, Vogue, Esquire, Elle, відомий у жанрі ню та авторськими роботами. За чотири дні після їхнього повернення з півострову вони зустрілись з Громадським і розповіли нам про свіжі враження фотохудожників від нинішнього Криму.
Покидаючи Київ, Віталій та Роман, за звичкою, взяли з собою спальники, ковдри, їжу, яку можна зготувати на багатті. Закинули усе в авто і поїхали.
Шлях був довгим. Маршрут — об’їхати якомога більше міст Криму. Для Роми Крим — місце єднання з природою, кілометри пройдених у походах і поїздках доріг, щось завжди рідне. А Віталій тут уперше закохався і поцілувався, це сюди він привіз свою майбутню дружину, щоб повести до РАГСу, тут досі живе його мама, мрія якої здійснилася в 51 рік, — вона купила квартиру і переїхала жити в Крим.
Цього разу через два роки після відомих усім подій, колеги Роман та Віталій їхали за фотографією. Березень, напівсонна після зими пиррода і кримський колорит. Багато думок, особливо у Роми, він довго розмірковував над фотопроектом, який хотів присвятити Криму, щоправда не до кінця розумів, яким буде цей проект. Вирішив їхати і знімати все, що трапляється на очі, не обійти увагою пейзажі. Покликав з собою Віталія, як провідника. Так двоє друзів наближались до тимчасового кордону з Кримом.
Кордон
«Кордон — це місце з наглядачами. Іншими словами не назвеш. Нагадує північно-корейський суперсучасний бойовик. Твою машину обступають усі ці люди, все перевіряють, тебе «шмонають». Ми взяли з собою намети, кілька кілограмів картоплі, раптом пакет порвався, і вона розсипалась. Ці люди так цинічно на все це дивилися… Це було знущання і пекло, — хвилюючись згадує неприємні відчуття Віталій. — Найбільше хвилювався за самогон, який друзям везли», — сміється.
В’їзд у Крим
«Тільки-но заїжджаєш — одразу зустрічає «Лорд», великі плакати «Лорда» (ред. — Владіміра Путіна), він сидить і суворо дивиться. Немає підпису, жодних агітацій. Просто він навколо і знає про все, що відбувається», — описує Роман.
«Путін стежить і усміхається. Знаєте, є Путін в пілотці на підводному човні, такий «сухий» і красивий, просто показувати — це Путін крутий, а це — сучасний Путін, ботексний такий, черговий клон, який на все дивиться зверхньо усміхаючись…» — так про образ Владіміра Путіна на кримських білбордах говорить Віталій.
Роман Пашковський та Віталій Павленко проїхали більшу частину Криму — від Севастополя до Керчі степовою частиною півострова, а від Керчі — південним берегом Криму. Ночували і в горах, і в місцевих пансіонатах. Кажуть, подекуди здавалося, що людей зовсім немає, але ж не сезон…
«Лорд», пропаганда, великі екрани
Великим здивуванням і яскравим враженням, за словами фотографів, були екрани з російськими пропагандистськими роликами. З екранів до кримчан звертається голос, який розповідає історію півострова часів захоплення, а також інформацію на випадок евакуації населення.
«Всюди — в місцях, де концентруються люди, — стоять великі екрани, вони постійно мовлять: такого-то числа Крим пішов в Росію, ввічливі люди тут усіх захищали» — згадує Віталій.
«Показують дітей з різними історіями, грає музика, а потім різко — ядерий вибух і розповідають правила евакуації населення… Відчуття, ніби всі готуються до війни».
«У місцях, де в нас, наприклад, продаютсья вишиванки та інші дрібниці, там продається ще й воєнна форма — польова і морська».
«Розширення кордонів»
Під час експедиції хлопців супроводжували двоє кримчан. Один з них — в минулому прикордонник, інший — водолаз. Обидва залишились жити в Криму, щоправда, за словами Віталія, вони довго не виїздили не лише з півострова, а й з самого міста.
В часі експедиції сталося «розширення кордонів», — говорить Віталій.
«Найцікавіше, що навіть вони були здивовані тому, що бачили. Адже вони так само сидять в телевізорі і бачать одну картину, бачать небагато. Вони побачили разом з нами, як у них тягнуть електропередачі, ці ЛЕПи. Вони побачили, як живуть люди, оскільки ми ходили разом. Вони побачили «Лорда» по всьому Криму».
Зв’язок зі світом
«Пригадую пором у Севастополі, що йде з північної артбухти на Нахімова. І на цьому кораблі — тьмяна лампочка. Темно і всі мовчать. Небагато молоді, яка приколюється, трохи людей позаду. І ось цей корабель, лиш кілька облич підсвічені. І потім ми зрозуміли, що в них дорогий Інтернет. У нас зазвичай усі сидять і читають, а вони сидять і чекають».
«Відправив після поїздки другові фото на EX.UA, так у нього на екрані одразу висвітлилося, що ресурс заборонений. Ось так: це можна, а це — не можна, туди ходити можна, а сюди — ні».
Люди
«Ми віддаляємось. Це закрита територія. Крим віддаляється від нас і наближаєтсья до іншого світу. Вони не йдуть. Їх веде «Лорд». Це, напевно, найстрашніше. Немає об’єктивності, немає індивідуальності», — розмірковує Роман.
«Вони повертаються в Радянський Союз, і цього багато хто хоче. А в них є діти, і вони не бачать нічого іншого». — Віталій.
«В очах багатьох — страх і нерозуміння, ненависть. Її раніше не було, і ось вона раптом з’явилася. Калька поведінки. Люди перестали ставитися один до одного, як до людей. Ти — людина і я — людина. Давай говорити. Політика стала парканом між людьми, який усе роз’єднав. Ти не можеш там виявити свою позицію і вийти з українським прапором, наприклад».
«Ми були в одному селищі, майже всі, хто там живе, — кримські татари. Знаєте, я раніше теж не розумів, думав, мовляв, хто вони такі? Це ж ми тут слов’яни. А потім відбулось перезавантаження. Треба їм допомогти. Кримським татарам».
«Дорогою ми вірішили поїхати на Солоне озеро під Керчю. Але, щоб туди дістатися, треба спуститися від Феодосії на південь вздовж моря. Там ми зустріли Олексія, йому 52 роки. Він працював у Севастополі, а тепер випасає овець. Він такий мудрець — сказав, щоб ми туди не їхали. Сьогодні там немає дороги, оскільки неподалік — полігон, йдуть навчання: стріляють, все гуде і шумить, їздять танки і БТРи, тому й дороги немає».
Природа
За словами хлопців, багато всього занепадає. І за два місяці до сезону навряд чи стане краще.
«Мені видається, що справа в культурі. У нас теж подекуди брудно. Але в деяких містах, таких як Ялта і Севастополь, раніше завжди було зразково. Це ж міста-еліти для офіцерів, також «ЮБК». Завжди було чисто і красиво, туди приїздили комсомольці, комуністи. А сьогодні в місті страшно розбиті дороги, такого ніколи не було, щоб маршрутка уся тряслася».
Набір кримського туриста
«Ми дуже зважали на харчі. Було цікаво звідки. Наприклад, на заправці була консервація від виробника «Совок» з Калінінградської області — язички оленятини… а на банці написано «Сделано в СССР». Або, до прикладу, насіння «Тамбовский волк», — згадує Роман. — Сьогодні подарунок з Криму — це футболка з «Лордом», ці консерви, набір для дітей з воєнною формою і алюмінієві ложки і тарілки…»
«Провінційне фотоательє»
Багато хто знає Романа Пашковського за його іронічним проектом «Провінційне фотоательє». Роман буває у різних містах України і знаходить старі фотоательє, де перевтілюється у вуличного хлопця. Так, у нього зібралась колекція з Одеси, Маріуполя, Макіївки, Бердичева, Умані та інших міст. Під час останньої експедиції народився і кримський образ.
Ми повинні боротися за людей
«Нехай дрейфують, але за своїх друзів я буду хапатися гачками і пояснювати, дзвонити, показувати, що є інше життя, інший світ. Дзвонити і говорити: «Приїзди до Києва, тут немає фашистів».
/Юлія Стець