«Нові обличчя» не злетіли. Чому розбігається команда Зеленського

На початку 2019-го Володимир Зеленський закликав українців приєднуватися до його команди. «Я — іду. Ходімо зі мною, зробимо це разом», — казав він в одному з відеозвернень.

На цей заклик відреагували сотні тисяч українців. «Зе-команда» отримала майже 600 тисяч заявок. До виборчого офісу почали приходити різні експерти та реформатори. Згодом вони сформували основу команди, яку Зеленський представив в ефірі телеканалу Ігоря Коломойського «1+1» напередодні вирішального голосування.

Проте з часом знакові постаті «Зе-команди» почали одна за одною відпадати. За 2,5 роки змінилися посадовці на ключових владних місцях, починаючи з керівника Офісу президента й закінчуючи Кабміном та правоохоронними органами. Стабільність демонструє хіба що депутатський корпус. Проте саме склад депутатів-«слуг» вважають найбільшою кадровою помилкою 2019-го.

І нині перед черговими ротаціями в уряді команда президента зіштовхнулася з кадровою проблемою. Виявилося, що знайти кандидатів на посади міністрів не так вже й легко. Зокрема, через це затягнулися звільнення урядовців, яке анонсували ще на початку осіннього політичного сезону.

Чому так сталося і чи залишається можливість у Зеленського залучити в команду осіб, які все ще мріють змінити країну — у матеріалі hromadske.

Команда «під вибори»

«Це експерти, це моя команда. Це професійні люди, фахівці, молоді, світлі, розумні, які підуть зі мною в Адміністрацію президента», — так 19 квітня 2019 року Володимир Зеленський починав представлення своєї команди на спецефірі ток-шоу «Право на владу».

Нині той ефір — наче з іншої реальності.

«Дмитро Разумков. Трішечки красивіший за мене… Олександр Данилюк. Олександр був міністром. Це єдиний мінус. Руслан Рябошапка. Правоохоронна система», — розповідав Зеленський про своїх політичних союзників. Ці троє вже втратили свою посади. І це лише верхівка айсберга «Зе-команди», який за 2,5 роки дещо підтанув.

«Це були такі люди, які прийшли на хайпі популярності Зеленського. І зараз бачимо, що вони з самого початку не були налаштовані на довгострокову роботу», — пояснює hromadske заступниця голови фракції «Слуга Народу» Євгенія Кравчук першу хвилю ротацій у владній «Зе-команді».

З кадровою проблемою у владі Зеленський зіштовхнувся через те, що не формував команду державних управлінців ще на етапі підготовки до виборів.

«Була команда для виборів. Команди для управління країною практично не було. Коли вже виграли вибори, тільки тоді почали формувати команду для управління країною», — каже політолог Володимир Фесенко.

Саме через це на першому етапі на посади у владі потрапили люди, які у штабі кандидата з’явилися під час виборчої кампанії. З часом вони почали відпадати. І вже на початку 2020-го сталася перша гучна відставка — Зеленський звільнив керівника свого офісу Андрія Богдана.

Пізніше президент пояснив таке рішення: «У нас всередині команди був розкол. І ми не змогли в конфігурації з Андрієм працювати командою».

У ситуації з Богданом, можна сказати, винними були дві сторони. З одного боку, Богдан прагнув швидкого результату і вимагав його від інших. З іншого — у висловлюваннях себе, скажемо так, не стримував. Через це в «Зе-команді» і виникали конфлікти.

Невдоволення у Зеленського викликали й інші представники влади, так звані реформатори.

«Вони говорили, де він (Зеленський — ред.) неправий. Вони йому суперечили. Говорили, що тут не так, тут треба робити по-іншому. Вони його повчали. А це не та людина, яка вміє аналізувати, слухати, делегувати повноваження. Такий собі секретар ЦК КПРС в межах “95 кварталу”», — згадує заступник Генпрокурора у 2019-2020 роках Віктор Чумак.

«Реформаторів» звільнили весною 2020-го. Проте причиною називають не особисті непорозуміння, а кардинальну зміну поглядів Зеленського на принципи формування команди.

«У 2019 році ставка робилася на те, щоб це були нові обличчя. Спочатку це працювало. А потім Зеленський сам переконався, що цього замало. Замало бути новим. Треба, щоб у тебе був певний фах, досвід, і щоб ти був достатньо ефективним управлінцем», — пояснює Фесенко.

Визначеність щодо Росії

У 2019-му «Зе-команда» формувалася за принципом «зшити країну». Тож на певні ідеологічні погляди новоприбулих особливо уваги не звертали. Однією з причин цього було те, що сам Зеленський не мав чіткої антиросійської позиції.

«У людини поняття геополітичних цілей Путіна взагалі не існувало. Розуміння було дуже просте: тут забрав, тут віддасть. Але потім випливла така штука: Путін не готовий йти на компроміс, Путіну потрібна твоя поразка», — згадує Віктор Чумак трансформацію поглядів президента на можливі домовленості щодо миру з Росією.

У самій Зе-команді проросійські погляди або відсутність проукраїнської позиції у президента зразка 2019 року відкидають. Воліють пояснювати певні зміни іншими термінами.

«У нього якісь речі кристалізуються і тільки утверджуються. І він чітко асоціює свою позицію з державою», — пояснює Євгенія Кравчук.

Водночас депутати-«слуги» визнають, що в команді з самого початку було протистояння між проукраїнськи та прозахідно налаштованою групою з тими, хто має проросійські погляди. У підсумку — перші перемогли.

«Переміг проукраїнський погляд. Це завдяки чітко сформульованій позиції президента. Коли він повністю увійшов у курс справ, розібрався… і це вплинуло на загальний настрій владної команди», — каже у розмові з hromadske нардеп-«слуга» Микита Потураєв.

Наслідком цієї трансформації/кристалізації також стали втрати в «Зе-команді». Так, з Офісу президента пішов Сергій Трофімов, якого пов’язують з проросійським депутатом Вадимом Новинським. Також в межах «очищення» з фракції виключили прихильного до Лукашенка Євгена Шевченка.

Проте до повного очищення від проросійськи налаштованих у «Зе-команді» ще не дійшло. «Можливо, вони десь внутрішньо з чимось не згодні. Але по голосуванню бачимо, що ні», — пояснює Потураєв.

Не лише у парламенті залишаються «слуги», яким закидають проросійські погляди. Досі є такі і в Офісі президента. Наприклад, ще один заступник Єрмака Андрій Смирнов. До 2019 року він виступав адвокатом низки осіб, яких звинувачували у держзраді.

І Смирнов на Банковій такий не один. Так, Віктор Чумак звертає увагу на заступника керівника Офісу президента Олега Татарова. Його Чумак вважає «ментально своїм» як для влади Януковича, так і для влади Зеленського. За регіоналів Татаров працював у структурі МВС, захищав дії «беркутівців» під час Євромайдану. А вже у «Зе-команді» Татарову закидають впровадження ініціатив, яких від України не хоче бачити Захід.

Проте антизахідні позиції Татарова та подібних до нього відкидає Микита Потураєв. У розмові з hromadske він воліє вживати слово «самостійники».

«У нас є люди, які стоять на позиції самостійництва. Це люди, які кажуть: нащо нам західна інтеграція, західні стандарти, виконувати вимоги МВФ? Такий погляд має право на існування. За минулі роки “самостійники” — це за самостійністю яких приховувалася відома теза, що Техас мають грабувати техасці», — пояснює Потураєв.

Відкрито не говорять і про погляди Дмитра Разумкова, який покинув команду одним з останніх. Проте однією з ліній конфлікту з ним була саме ідеологічна. Колишній спікер не був готовий виступати як командний гравець у питаннях санкцій щодо Медведчука та проросійських медіа. Та й за часів Януковича Разумков був близьким до регіоналів та Сергія Тігіпка, який у 2014-му балотувався на посаду президента з проросійським порядком денним.

Парламентський провал

Як голова партії, Разумков у 2019-му презентував виборчий список «слуг» до Верховної Ради. «Ведемо до парламенту чесних, порядних людей, які готові служити народу, а не олігархам», — казав він на партійному з’їзді у столичному ботсаду.

Нині парламентську частину «Зе-команди» політолог Володимир Фесенко називає найбільшим кадровим провалом Зеленського, бо насправді ретельної перевірки та відбору не було.

Усе через те, що формування списку майбутніх депутатів також робилося в останні пару тижнів перед дедлайном. Як наслідок — набирали людей з геть протилежними поглядами, бажаннями та впливами.

«Там опинилися люди, які пов’язані з певними групами впливу: група Коломойського, Павлюка. Були люди з сумнівними і проросійськими поглядами», — каже Фесенко.

Чумак додає, що за списком «слуг» у 2019-му стояв десяток бенефіціарів. І саме вони сформували майбутню «монобільшість».

«Політична команда, політична партія, яку збирає 10 людей — це смішно. Яка не проходить ніякого горнила ідеологічної чистки, організаційних перевірок. З’явилося те, що з’явилося», — вважає Чумак.

Уже з перших же днів роботи нової Ради парламентські «слуги» почали продукувати так звані «зашквари». Проте більшою проблемою для Зеленського стало те, що замість монобільшості з’явилася велика фракція з різними групами та групками впливу. І замість спільної діяльності на спільні інтереси почалися відцентрові процеси.

«За останні пів року і Офісу президента, і керівникам фракції Арахамії і Корнієнку вдалося навести певний лад, дисциплінувати її (фракцію «Слуга Народу» — ред.). Тому що минулого року там були разброд і шатанія. А зараз у більшості питань знаходять критично необхідну кількість голосів», — каже Фесенко.

Офіційно фракція з 254 осіб зменшилася до 242 (плюс спікер Руслан Стефанчук та перший віцеспікер Олександр Корнієнко, які за посадами мають бути позафракційними). Тобто юридично «слуги» втратили лише 10 нардепів.

Проте реально втрати дещо більші. Навіть на принципові голосування не завжди вдається зібрати у «монобільшості» 226 голосів, тож доводиться домовлятися з іншими фракціями та депутатськими групами. А серед «слуг» продовжують з’являтися «відступники».

«Останній приклад — Буймістер. У неї власна політична позиція, дехто з зовнішніх експертів вважає, що вона дуже схожа на політичну позицію Ріната Ахметова», — каже Потураєв.

Останнього пленарного тижня Людмилу Буймістер виключили з лав «слуг». В інтерв’ю hromadske вона спростувала, що працює в інтересах олігарха Ахметова.

Проте і надалі у фракції «слуг» залишається, за різними оцінками 20-30 депутатів внутрішньої опозиції. Зокрема, це і люди Разумкова. Проте виключати їх не поспішатимуть. Банковій важливо залишити понад 226 депутатів у фракції, щоб остання формально мала статус коаліції.

Проте з часом самі депутати можуть почати виходити з лав «слуг». На це впливатимуть два фактори.

Перший — наближення парламентських виборів. Далеко не всі з «монобільшості» зможуть обратися до наступної Ради за списком «Слуги Народу». Тож почнуть шукати інші можливості.

Другий — рейтинг Зеленського. «Якщо рейтинг буде падати і стане критично низьким, команда буде сипатися. Про це свідчить наш політичний досвід», — пояснює Фесенко.

І на цих двох факторах намагаються грати опоненти Зеленського, коли постійно прогнозують дострокові вибори і розповідають про значне падіння рейтингу президента.

Що не так зі ставленням Зеленського до кадрів?

З новими кадрами Зеленський хотів зламати систему. Звідти і гасло «Зробимо їх разом!»

Проте вже у владі він сам вибудовує систему, в якій важливі не ті, хто ламає чи здатен хоч трохи відходити від генеральної лінії. На Банковій віддають перевагу кадрам, які готові стати слухняним продовженням «рук» Офісу президента.

«Добираються люди, які готові плювати на процедуру і на закон заради швидких результатів. Які вважають, що президент — це секретар ЦК КПРС. Його накази, розпорядження треба виконувати за будь-яку ціну», — описує вимоги до членів «Зе-команди» Чумак.

І найголовніше у цьому підході – демонструвати лояльність.

«Лояльність Зеленському. Цей стимул дуже чітко працює. І важливо демонструвати лояльність не тільки президенту, а ще й Офісу президента», — пояснює Фесенко.

Останнє зауваження — показове. У розмовах з представниками президентської команди автору доводилося неодноразово чути, що прем’єр – це не керівник Кабміну, а лише заступник керівника уряду з Банкової. При цьому прізвище «керівника» навіть не Зеленський, а Єрмак.

Більшої лояльності Банкова хотіла б і від керівництва парламенту. Ротацією на посаді спікера Разумков — Стефанчук цього вдалося досягти.

Водночас у публічних виступах лояльність Офісу президента приховують за словами про командну гру. Натомість депутати-«слуги» все частіше скаржаться, що в цій «командній грі» втрачається взаємозв’язок з Банковою.

Політолог Фесенко вважає, що нині кадрова політика Зеленського тримається на двох принципах: людина має бути достатньо фаховою і демонструвати результат.

«Важливо, щоб вона демонструвала результат. Щоб виконувала доручення президента. Ефективність і в цьому. Хто не справляється — тих звільняють», — пояснює Фесенко.

Свого часу погана кадрова політика стала причиною проблем попередників Зеленського. Зе-президент мав і міг змінити підходи до формування державної влади. Проте після перших невдалих спроб з новими підходами і кадрами повернувся до старої практики – набирати і просувати особисто відданих.

Але якщо на початку 2019-го готових повірити Зеленському і долучитися до Зе-команди було сотні тисяч, і була можливість обирати серед них найкращих, то тепер доводиться обирати серед тих, хто залишився. І це далеко не всі – найкращі.