Об’єктив #3: Хворісукалюди
Документальний фільм «Хворісукалюди» про життя безпритульних здобув головні призи в Лондоні, Сараєво й Відні, став сенсацією на фестивалях у Мексиці та Франції. В Україні реакція глядачів часто зводилася до запитання: «Навіщо ви показуєте нашу брудну нижню білизну за кордоном, і нам у першу чергу?» Для програми «Об’єктив» режисер Юрій Речинський розповів про своїх героїв і те, які питання насправді варто задавати після перегляду цієї стрічки.
Про знайомство з героями
Познайомитися з ними і напроситися в гості виявилося досить просто. У мене таке відчуття було, що в них в принципі є якийсь дефіцит спілкування з людьми з іншого світу. Вони відчувають себе трохи інопланетянами. Ця назва Хворісукалюди — це цитата, це пряма мова. Один із учасників назвав так всю ту тусовку.
Ми просто почали до них їздити, стали проводити з ними цілий день, по 12-14 годин впродовж тижнів-місяця, потім поверталися в Київ, потім приїжджали знову. І так все це тривало впродовж 2-3 років.
Про наркозалежність
Частина моїх героїв пішли з дому, коли їм ще не було 10 років, і зрозуміло, що вони пішли з дому не від хорошого життя. Я не думаю, що в цьому вчинку є якась їхня провина, але якщо когось починати звинувачувати чи починати думати, що призвело до такого явища, то мені здається треба дивитися, в яких умовах жили ті люди, що народили моїх персонажів.
Їхня наркоманія — це спосіб забутись, зігрітись, забути про біль, фізичний частіше за все. І це не причина їхнього нещастя. Причина — їхня спроба втекти від дійсності й вона мало відрізняється від будь-яких інших спроб втечі від дійсності. Наркотики — це наслідок. Причина — це насильство, злоба, неможливість перебувати в сім’ї.
Про реакцію глядачів
Всі люди, які знімають в Україні чи показують Україну не з точки зору «яка в нас красива природа, які в нас чудові люди, а ось ще в нас була революція, всі ми — молодці, приїжджайте до нас знайомитися», зіткнуться на показах з обуреними людьми, що запитуватимуть: «Навіщо ви показуєте нашу брудну нижню білизну за кордоном, і нам у першу чергу? Навіщо нам на це дивитися? Ми й самі знаємо, що у нас є певні проблеми. Ми не хочемо цього бачити».
Якби люди після показу з таким же обуренням казали: «Як же так, що в нас в Одесі в підвалах живуть діти?», мені б це запитання було більш зрозумілим, ніж запитання: «Навіщо ви знімали такий жахливий фільм?»
«Об’єктив» — проект про документальне кіно, що поєднує інтерв’ю зі знавцями та творцями фільмів і трансляцію стрічок від Docudays UA.
/ Над програмою працювали: Катерина Мізіна, Анна Перепелиця, Анна Московченко
Слідкуйте за Громадське Культура на Facebook