Оточення, полон, розстріли та відступ під авіабомбами. Що відомо про вихід з Авдіївки
19 лютого останні підрозділи 47 окремої механізованої бригади вийшли з позицій на Авдіївському коксохімічному заводі — так завершилася операція з оборони міста, бої за яке тривали з 2014 року. Військово-політичне командування обґрунтувало рішення збереженням життя бійців і заявило про намір повернути Авдіївку за сприятливіших умов.
Ще під час виходу ЗСУ з міста з’являлися повідомлення і про оточення окремих підрозділів, і про потрапляння українських бійців у полон. Пізніше росіяни оприлюднили відео, на якому видно розстріляних українських військових. hromadske поговорило з оборонцями Авдіївки про бої за місто, відступ із позицій, полонених і зниклих побратимів.
Що призвело до відступу?
ЗСУ обороняли Авдіївку майже 10 років — з липня 2014-го. Тоді українські сили вибили з міста російських бойовиків так званої «ДНР», які контролювали його з кінця квітня. Відтоді саме Авдіївка була одним із ключових опорних пунктів на Донецькому напрямку. Бої за місто та його околиці тривали аж до 2018 року.
Авдіївка розташована за 13 кілометрів від Донецька, тож від початку повномасштабного вторгнення за місто велися активні бої. Масивний наступ росіян розпочався 10 жовтня 2023 року, упродовж зими натиск лише зростав.
У розмові з hromadske тимчасовий Виконувач обов'язківв.о. командира 2 Механізованого батальйону Окрема президентська бригада імені гетьмана Богдана Хмельницькогопрезидентської бригади на позивний Самурай зауважив, що в січні-лютому 2024-го росіяни завели більше резервів та авіації:
«Їхні втрати були великими з першого дня — і в живій силі, і в техніці. Але техніку останнім часом застосовують трохи менше. Ми її багато попалили, розбили — зараз вона теж є, але вже не колони по 60 одиниць, як було спочатку. Вони більше лізли піхотою».
За словами командувача оперативно-стратегічного угруповання військ «Таврія» Олександра Тарнавського, за чотири місяці наступу росіяни втратили майже 50 тисяч солдатів.
Комбат Самурай підкреслює, що взяття Авдіївки далося росіянам дорогою ціною: «На північному напрямку, в районі Красногорівки та Степового, за даними розвідки, розбили дві їхні бригади. Ви уявляєте, протягом чотирьох місяців вони лізли й постійно штурмували Авдіївку. Це взагалі неможливо порівняти з нашими втратами — і в техніці, і в живій силі».
Самурай зазначає, що суттєву перевагу ворог отримав в останні місяці, коли підтягнув свіжі сили — бригади, які були на відновленні чи в резерві.
Водночас в окупантів була багаторазова перевага у вогневій силі та змога атакувати з неба, — наголосив речник 110 окрема механізована бригада імені генерал-хорунжого Марка Безручка110 ОМБр Антон Коцуконь у коментарі «Радіо Свобода»:
«У них стволів було вдесятеро більше, ніж у нас, не кажучи про снаряди. Окрім цього, вони кидали в ці дні на Авдіївський напрямок під сотню величезних Керована авіабомбаКАБів: 250 кг, 500 кг, до півтори тонни».
15 лютого Третя окрема штурмова бригада повідомила, що її підрозділи перекинули в рейд на захоплені росіянами райони Авдіївки. А вже 17 лютого головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський оголосив про вихід українського угруповання з міста.
Речник 110 бригади Антон Коцуконь зазначив, що відхід Сил оборони — багаторівнева операція:
«Вона надскладна з погляду логістики, з погляду управління. Кілька тисяч людей синхронно, як годинниковий механізм, мають виходити з міста. Це ж не так, що всі знялися з позиції та на марші пішли. Одні виходять, інші прикривають. Кожен має знати свої маршрути, кожен знає, куди йому йти, куди йому їхати, де точки евакуації, де нададуть медичну допомогу».
Як відступали з «Зеніту»
«Зеніт» — ключовий укріпрайон на півдні Авдіївки, який був важливим і для утримання міста, і для забезпечення решти гарнізону. Оборону на цьому опорному пункті тримала 110 окрема механізована бригада.
Військовослужбовець 110 ОМБр Віктор Біляк розповів hromadske, що проти його підрозділу росіяни постійнозастосовували міномети, танки, Бойова машина піхоти — велика броньована машина підвищеної прохідності, основною функцією якої є підтримка вогнем піхотних підрозділів на полі бою; також може транспортувати бійцівБМП, дрони-камікадзе, а під час відступу — і ракети.
«Під час виходу була нульова видимість. Для нас це не була перевага, адже тепловізійно не існує “ночі” чи “дня” — ворог так само міг наводити вогонь. А от для нас це був великий мінус, бо ми не бачили, куди іти, — це дуже заважало пересуватися», — пригадує Біляк.
Вихід із «Коксохіму»
На півночі Авдіївки головним укріпрайоном був Авдіївський коксохімічний завод. Там оборону серед інших тримали бійці з Окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького.
Тимчасовий в.о. командира 2 Механізованого батальйону з позивним Самурай запевнив, що наказ на виведення сил із позицій надали своєчасно, а саму операцію планували спільно з Третьою штурмовою бригадою, яка забезпечувала прикриття. За словами командира, його батальйон вийшов із «Коксохіму» без утрат.
Олександр, командир роти 2 Механізованого батальйону, переконаний, що якби не масовані авіаудари, позиції можна було б не полишати. А сам відступ вважає добре організованим і проведеним злагоджено:
«Звісно, було важко, бо ми перебували під постійним вогнем — противник не хотів давати нам відступ. Але не було такого, щоб хтось біг поперед батька в пекло. Частина підрозділів виїжджала на бронемашинах, інша, щоб розосередити увагу противника, пересувалася пішки».
Чи багато військових потрапило в полон?
Американське видання New York Times поширило інформацію про те, що під час виходу з Авдіївки нібито 850-1000 українських військовослужбовців потрапили в полон або вважаються зниклими безвісти.
У коментарі hromadske речник Оперативно-стратегічного угруповання військ «Таврія» Дмитро Лиховій це спростував — він заявив, що дані про полонених ще верифікуються, але йдеться точно не про сотні військових.
Сам командувач угруповання «Таврія» Олександр Тарнавський ще 17 лютого підтвердив, що частина військових справді були полоненими на завершальній стадії відступу.
Потрапляли в оточення і бійці Третьої штурмової, та вже після завершення операції в коментарі hromadske зауважили, що відступити вдалося без великих утрат. У спілкуванні з нашими журналістами подібну оцінку дали й військові з інших підрозділів.
Чому залишилися важкопоранені?
А втім, відомо і про тих, кому не вдалося вийти з позицій. Ідеться передусім про важкопоранених, яких мали евакуювати окремо від їхніх підрозділів.
Про це повідомляли й родичі військових зі 110 бригади. Пізніше українських бійців упізнали їхні рідні на відео з розстріляними тілами полонених на позиції «Зеніт», яке звідти поширили самі ж росіяни.
Військовослужбовець 110 ОМБр Віктор Біляк каже, що наразі розпізнали п’ятьох розстріляних бійців його бригади. Шостий загиблий на відео, найімовірніше, був з іншого підрозділу. Біляк стверджує, що дорогою з Авдіївки лежить іще з десяток тіл українських військових, ідентифікувати які наразі неможливо.
Речник 110 ОМБр Антон Коцуконь запевнив, що туди до останнього намагалися заїхати броньованою технікою та пікапами, щоб забрати поранених: «У якийсь момент просування ворога було настільки стрімким, що техніка фізично не могла туди добратися — вони просто розстрілювали абсолютно все, що рухалося».
Командування бригади також зазначило, що попереджало ворога про важкопоранених бійців на цій позиції — з росіянами заздалегідь домовилися про надання їм допомоги та подальший обмін.