«Печерський прецедент»: за що намагаються закрити 19 веб-сайтів однією ухвалою суду

Україна все ще має досить ліберальний інтернет, тому новина про те, що суд однією ухвалою закрив одразу 19 сайтів, для нас, на відміну наприклад, від Росії чи Китаю, є непересічною.

Що таке ухвала Печерського районного суду міста Києва від 23 липня 2019 року про накладення арешту в рамках кримінальної справи на 19 веб-сайтів (серед них — blogs.korrespondent.net, enigma.ua та інші)?

Мова йде про кримінальне провадження, в якому судяться представники силових структур і громадські активісти, які опублікували низку розслідувань на блог-платформах – тобто в тій частині сайту, яка публікується без редакційної премодерації.

Крім того, Печерський суд забув про те, що профільний закон «Про телекомунікації» (та і взагалі вся чинна система українського законодавства) дозволяє блокувати сайти повністю лише у випадку поширення ними дитячої порнографії.

Натомість суд пише, що «арештований» контент мав «ознаки вимагання грошових коштів з потерпілих, поширення компрометуючих статей та інших наклепів». На дитячу порнографію таке визначення геть не схоже.

В чому ж суть проблеми?

По-перше, блокувати весь веб-сайт, навіть всю блог-платформу, через наявність на ньому одного спірного матеріалу є непропорційним.

Якщо дивитися на блогерські платформи, заблоковані останнім рішенням Печерського суду, то під обмеження доступу підпадає величезна кількість блогів інших людей — зокрема і тих, які могли писати не про політику, а про котиків, собачок, подорожі та те, як вони поснідали.

У ширшому контексті (зокрема блокування соцмереж) — подібні платформи використовуються для ведення малого бізнесу, розвитку так званих community media, та власне з комунікаційною метою. За що інші користувачі мають нести збитки?

По-друге, в ухвалі йдеться про те, що інтернет-провайдерам заборонено надавати доступ до цих сайтів з метою захисту авторського права.

Така креативність суду вражає. Кримінальний процесуальний кодекс припускає накладення арешту на майно будь-якої фізичної чи юридичної особи у разі, якщо це майно визнано доказом у справі. Втім, суд так і не встановив власників більшості веб-сайтів, де опубліковано спірний матеріал, і придумав невідому категорію «майнові права інтелектуальної власності користувачів інтернету». Немов у кожного користувача після того, як він прочитав текст, виникає право його комусь продати — нісенітниця, одним словом.

Але довільна інтерпретація норм права зараз створює прецедент на майбутнє, коли менш креативні суди просто будуть відтворювати підхід «попередників» і застосовуватимуть такі заходи до будь-яких критичних матеріалів.

Так, суди матимуть змогу блокувати, до прикладу, сайт організації журналістів-розслідувачів за критичний матеріал на невизначений строк.

Наголошу: не один матеріал, а весь сайт.

Це серйозно підважить як право суспільства на отримання інформації, що становить публічний інтерес, так і права на свободу поширення інформації такої організації.

А ще це загрожує позовами до Європейського суду з прав людини, який уже чітко виловив свою позицію у рішеннях у справах Ahmet Yildirim v Turkey та Cengiz and Others v Turkey: ЄСПЛ визнавав порушення державою у випадках блокування сайтів в рамках кримінальних проваджень через наявність на них окремих потенційно протиправних матеріалів. За порушення у першій справі, яка стосувалася блокування Google Sites, де заявник мав власну академічну сторічнку, Туреччина сплатила 7500 Євро компенсації за моральну шкоду.

Буде апеляція. На яку позицію стане суд і визначить те, чим буде в Україні «Печерський прецедент»: історією про блокування 19 сайтів чи історією про те, що таке блокування в Україні без належних підстав неможливе.

Але це все стосується прав блог-платформ. Але як же бути, якщо матеріал, який ви вважаєте щонайменше неправдивим щодо вас, з’явився у мережі?

Поки що можна обмежитися такими порадами:

1. Прогляньте правила користування або стандарти спільноти того чи іншого сайту чи платформи. Зазвичай, в них забороняється поширювати образливий контент — а тому ви можете звернутися до команди модераторів зі скаргою щодо видалення чи обмеження доступу до певного контенту.
2. У вас є право на відповідь, гарантоване Цивільним кодексом України — у тому ж медіа та у тому ж обсязі, у якому було розміщено первинний матеріал.
3. Ви можете звернутися до суду з вимогою про спростування недостовірної інформації або ж вимагати заборони на розповсюдження вже поширеної інформації, теж у порядку, встановленому законодавством.
4. Ви також можете звернутися до суду з вимогою відшкодувати моральну шкоду.

Але ви не можете вимагати заблокувати доступ до всіх блогів платформи. Та й нащо воно вам?