Підкуп ЦВК, преси і депутатів: про що говорить «чорна бухгалтерія» Партії регіонів
Депутат Верховної Ради від «Блоку Петра Порошенка» Сергій Лещенко та головна редакторка видання «Українська правда» Севгіль Мусаєва-Боровик опублікували частину документів з «чорної бухгалтерії» Партії регіонів, які він отримав від анонімного джерела.
Раніше, 27 травня, екс-начальник Головного управління «К» СБУ генерал Віктор Трепак передав більшу частину «чорної бухгалтерії» в Національне антикорупційне бюро. За його заявою порушено кримінальну справу за статтею 369 ККУ — «пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі». Hromadske проаналізувало дані, що містяться в документах і коротко описує суть.
Що головне у цих документах?
У документах, які має у своєму розпорядженні Лещенко, мова йде про 66 мільйонів доларів, виплачених із загального гаманця Партії регіонів упродовж шести місяців 2012 року, окрім періоду з початку жовтня по 23 листопада, коли тривала виборча кампанія до Верховної Ради.
Більша частина цих коштів спрямовувалась на виплату винагород високопосадовцям Центрвиборчкому, на замовні публікації і ролики в регіональній та національній пресі (серед них — «Факты и комментарии», $13 791) і на телеканалах «Інтер» і ICTV, а також на фінансування Комуністичної партії і партії «Наша Україна». Серед інших витрат — передоплата за годинник — 67 тисяч доларів.
За словами колишнього співробітника СБУ Трепака, загальні витрати Партії регіонів на політичну корупцію склали біля 2 мільярдів доларів. За його словами, в цьому ланцюжку були задіяні сотні суб’єктів, включно з десятками посадовців найвищого рівня.
Кого ми бачимо серед отримувачів грошей?
Серед фігурантів «чорної бухгалтерії» можна побачити екс-міністра юстиції Олену Лукаш, екс-міністра іноземних справ Леоніда Кожару, чинного керівника ЦВК Михайла Охендовського, депутата від партії «Відродження» і члена комітету ВР з питань бюджету Євгена Геллера, політтехнолога Костянтина Бондаренка, Олексія Мустафіна і Володимира Грановського.
Кілька цікавих «угод» з «чорної бухгалтерії». Екс-депутат Олена Лукаш, будучи міністром юстиції, судячи з документів, отримала 83 тисячі доларів на «платежі відділам Центрвиборчкому». Нинішній глава ЦВК Михайло Охендовський, перебуваючи в 2012 році на посаді члена ЦВК, отримав півтори тисячі доларів за «відрядження». Депутат Євген Геллер, якого називають близьким до Рината Ахметова, отримав у той період 3,53 млн. доларів.
Уваги заслуговують і випадки підкупу Ради. Так, наприклад, екс-депутат Андрій Давиденко отримав 160 тисяч доларів з формулюванням «депутати в коаліцію», а екс-депутат від Партії Регіонів Віталій Калюжний отримав 1,2 мільйони на «голосування за бюджет».
Великі суми регіонали витрачали і на піар-підтримку. Потіттехнолог Володимир Грановський розписався за отримання 2 мільйонів доларів на рекламу на «Інтері», а В.А. Бессараб — 1,45 млн. за рекламу на ICTV. Також ПР платила за підроблені соціологічні дослідження: донецький соціолог Євген Копатько отримав за це $ 222,500.
Цікаво й те, як ПР фінансувала мітинги. В документах є підписи за гроші, які виділялись на пікети на Подолі і в Шевченківському районах столиці через О.В. Феоктистова. 45 520 доларів витратили на мітинг за «мовний закон Колісниченка-Ківалова», за який проголосували 4 липня 2012 року.
Що таке «чорна бухгалтерія»?
Існує кілька різних визначень «чорної бухгалтерії». Найширше з них полягає у тому, що це фінансово-економічні процеси, приховані від держави, в обхід оподаткуванню. До таких процесів належить виплата заробітної плати «в конвертах» і не врахована в офіційній бухгалтерії готівка. Робота з «чорною бухгалтерією» підпадає під дію кримінального кодексу.
За словами Сергія Лещенка, «засоби для політичної корупції, витрати на підкуп чиновників і представників влади, в тому числі й членів ЦВК, і нелегальної розкрутки Партії регіонів в медіа брались із держбюджету України і нелегальних угод».
Як документи опинились у розпорядженні Лещенка і Трепака? Чи варто їм вірити?
Лещенко заявив, що отримав документи від анонімного джерела. Віктор Трепак також не називає джерела.
Чи справді за прізвищами, вказаними в опублікованих документах, стоять ті люди, про яких говорить Лещенко? Навпроти кожного прізвища стоїть підпис людини, яка отримала грощі, їх можна порівняти з підписами у відкритих джерелах:
«Підпис депутата Калюжного, який очолював парламентський комітет міжнародних відносин за квотою ПР, співпадає з його підписом в інших джерелах — наприклад, у протоколі лічильної комісії ВР.
Також ідентичні підписи депутата Демидка в «амбарній книзі» і в цьому ж протоколі. Якщо звірити підписи колишнього депутата Ігоря Рибакова, якому приписують отримання 50 тисяч доларів «за голосування у ВР», з його декларацією про доходи, можна також побачити однакові автографи», — говорить Лещенко.
Чим важлива публікація «чорної бухгалтерії»?
Опубліковані дані для багатьох не є новиною, однак дають уявлення про те, як і в яких масштабах чиновники, медіаменеджери і політтехнологи отримували «чорні» кошти від партії влади. Наприклад, можна зробити висновок про те, як купувались вибори у 2012 році, коли Михайло Охендовський був членом ЦВК, яку сьогодні очолює.
На думку Віктора Трепака, матеріали «чорної бухгалтерії» ПР дають можливість проаналізувати зв’язки представників нинішньої влади з попередниками, а також їхні стосунки безпосередньо в часи протестів на Майдані. На його переконання, представники нинішньої влади не розірвали стосунки зі своїми попередниками чрез «спільність бізнесу і політичні проеки, в яких вони разом брали участь, або, навіть, засновниками яких вони були»:
«Привернення уваги суспільства до факту наявності таких матеріалів вважаю не лише виправданим, але й вкрай необхідним. Враховуючи нинішню політизацію правоохоронних органів, оприлюднення інформації про такі матеріали є чи не єдиною гарантією того, що вони будуть реалізовані у відповідності до закону. Інакше з ними можуть зробити що завгодно: застосувати вибірковий підхід до їхньої правової оцінки; банально продати тим, про кого у них йдеться; використати як компромат чи предмет політичного торгу. Тому розгляд цих матеріалів необхідно поставити на суспільний контроль», — вважає Трепак.
Деякі фігуранти опублікованих документів, які погодилися прокоментувати публікацію, відхрестилися від отримання коштів від Партії регіонів. Так, депутат Євген Геллер заявив, що не читав оприлюднені документи, але «вони є фальсифікованими», передають «Українські новини», а голова ЦВК Михайло Охендовський заявив, що ніколи під час роботи в ЦВК не брав хабарів, повідомляє «Інтерфакс-Україна».
Заперечив отримання 2-х мільйонів з «чорної каси» ПР і політтехнолог Володимир Грановський. Про це він заявив у коментарі програмі «Схеми».
Олексій Мустафін прокоментував для Громадскього свою участь в оприлюднених документах: «Моє ім'я в цій публікації не могло бути новиною, оскільки я у 2012 публічно заявив, що уклав угоду з ПР — надавав медіа-консультації. Тоді я взяв офіційно відпустку на роботі і не виконував обов'язки журналіста».