Підлітковий суїцид, булінг та насильство: чи варто дивитись серіал «Перші ластівки»?
Перший сезон серіалу про підліткові проблеми «Перші ластівки» отримав мільйонні перегляди, втім реакція на нього не однозначна. Мету створення, художню цінність та перші результати ми з’ясовували у студії «Нині вже». Тож «Перші ластівки» — це бажання зробити рейтинги на актуальних проблемах чи спроба допомогти, та як все це вписується в серіальний жанр?
Все найгірше одразу
У «Перших ластівках» демонструють різні проблеми, з якими можуть стикатись підлітки: булінг, наркотики, гомофобія, нерозуміння батьків. І проблеми ці не вигадані, оскільки під час створення сценаристи спілкувались із психологами, які на реальних прикладах розповідали, як діють підлітки в різних ситуаціях, а також проводили анонімні інтерв’ю зі школярами. Та в бажанні вмістити всі проблеми у 8 серій, очевидно, трохи перестарались, бо сюжет втратив певну реалістичність.
Сценарист та продюсер «Перших ластівок» Євген Тунік в ефірі «Нині вже» розповів, що сценаристи вагались: чи варто гіперболізувати певні речі, чи лишати їх прохідними. Але, оскільки це не документальний проект, зупинились на такому форматі.
«Якщо в когось починає йти «кров з очей» від «Перших ластівок», то в мене «кров з очей» — від мильних драм і мильних опер, бо от такого насправді не буває», — додав Тунік.
«Перші ластівки» для кого?
Серіал часто звинувачують у демонстрації «поганого прикладу» для підлітків — мовляв, ті під його впливом можуть втілювати в життя побачене на екрані. Сценаристи ж запевняють: при написанні керувались ідеєю показати ті проблеми, що насправді існують:
«Спочатку була ідея і були історії, які потрібно було завернути в певну форму, певну фабулу. Коли вона з'явилась — почалось написання і продакшн серіалу. Але від самого початку головною була ідея, яка мала на меті комусь чимось допомогти», — додав Євген Тунік.
Серіал розрахований і на підлітків, і на батьків. Про це говорить і те, що «Перші ластівки» виробляли саме для телебачення, що дозволяє охопити більшу аудиторію. А от аби не створювати «поганий приклад», в кожній серії показували номер телефону Національної дитячої гарячої лінії, куди підлітки у разі потреби можуть звернутися за допомогою.
«Нижче будь-якої оцінки»
Та окрім ідеї та місії, залишається ще й форма серіалу, яку в студії hromаdske розкритикував кінознавець Ярослав Підгора-Гвяздовський: «Крім теми, він залишається таким самим, як і все українське серіалотворення — це нижче рівня оцінки».
Серед головних проблем він назвав погану гру акторів, «неприродність» української мови в кадрі та загальні проблеми серіалів українського виробництва: «Те, що у нас показують в ефірі, не можна в принципі назвати серіалами. Окрім того, що він ділиться на серії, у кожного серіалу має бути своя форма, правила жанру, роботи оператора, режисера».
Хоча саму тему кінокритик підтримав.
Продюсер пояснив всі ці проблеми обмеженістю ресурсів. Перший сезон відзняли за 2 з половиною місяці, що дуже мало для подібного серіалу. А через невисокий бюджет шукали маловідомих акторів, які не завжди гарно відігравали роль.
Перші результати
Втім, серіал все одно має досить високі рейтинги та багато обговорюється. До того ж, як повідомляють в громадській організації «Ла Страда-Україна», із соціальною місією проект теж впорався.
«Ми очікували, що кількість звернень на Національну гарячу дитячу лінію зросте, але не очікували, що вона зросте настільки. За неповний місяць показу «Перших ластівок» ми отримали більше 6000 звернень», — прокоментувала директорка департаменту гарячих ліній Альона Кривуляк.
Для порівняння, приблизно стільки ж людей звернулись на гарячу лінію за перше півріччя цього року.
Чи зніматимуть продовження, творці нашумівшого серіалу поки не розповідають, хоча закінчення першого сезону передбачає подальший розвиток сюжету. У «Ла Страді» ж кажуть: якщо другий сезон буде — готові й надалі співпрацювати зі сценаристами.