Пігулки від старості, або що наука знає про перспективи безсмертя
Мережею ширяться повідомлення про те, що науковці знайшли чергову «пігулку» від старіння, яка дозволить нам жити дуже довго, а може, навіть стати майже безсмертними. А численні клініки в Україні та за кордоном охоче продадуть такі «пігулки» будь-кому, хто готовий гарно заплатити за них та дуже недешеві аналізи, які треба зробити попередньо.
Про уявні та реальні досягнення науки в боротьбі зі старінням hromadske поговорило з патофізіологом, доктором медичних наук, завідувачем відділу загальної та молекулярної патофізіології Інституту фізіології імені О. О. Богомольця НАН України Віктором Досенком.
Старіння — це хвороба?
Є два основні погляди на природу старіння. Згідно з першим, старіння — це патологічний процес, тобто хвороба. А згідно з другим — це нормальний фізіологічний процес. Віктор Досенко вважає більш обґрунтованою саме другу позицію та є її прихильником.
«Еволюція підтримувала механізм виведення з популяції особин, які прожили певну кількість років», — пояснює він.
З точки окремо взятої людини, смерть — це почасти трагедія і сумна перспектива. Та для популяції це є благом, інакше еволюція не підтримала б такий механізм.
А голий землекоп?
Для цієї тваринки — єдиної серед ссавців — характерне «невловиме старіння». Це означає, що з віком у таких тварин не зростає ймовірність померти від тієї чи іншої хвороби. А а от у людей усе навпаки: «від старості» люди не помирають — незалежно від того, скільки років вони прожили та як почувалися напередодні смерті.
Утім, заздрити голим землекопам не варто. Їхня унікальність, найімовірніше, свідчить про те, що вони пішли особливим шляхом, але він точно не веде їх на умовну вершину еволюції.
«Землекопи оселилися вузько у Центральній Африці. Якби вчені не зацікавилися ними й не почали розводити в неволі, то не виключено, що цей вид скоро зник би з лиця Землі. Землекопи дуже відрізняються від смертних щурів та мишей, які займають будь-які екологічні ніші», — розповідає Віктор Досенко.
З точки зору науки ці тварини, безперечно, цікаві, тож науковці давно вивчають їхні організми. Та поки що ці дослідження не дають людям змоги застосувати їхній досвід для власного безсмертя.
Більш досяжним з погляду сучасної науки є продовження процесу старіння, або, можна сказати, його «менеджмент». Ба більше: конкретні рецепти майже точно відомі. Але вони можуть не сподобатися.
Таке недосяжне старіння
Старіння та хвороби, що з ним пов’язані, які зрештою призводять до смерті, мало цікавили практичну медицину й науку до кінця позаминулого століття. Люди різних соціальних прошарків безліч разів ризикували померти молодими чи на початку життя: війни, голод, масові інфекційні хвороби тощо...
Але науково-технічний прогрес наприкінці 19-го століття призвів до того, що людство стало частіше оминати небезпеки упродовж молодості й доживати до старості. Тоді й задумалися: чому б не жити ще довше, ніж передбачила природа?
Ось тоді науковці й звернули увагу на хвороби, пов’язані зі старінням: інсульти, інфаркти, емфізему легень тощо. Щоб не лікувати їх окремо, вирішили взятися за їхню причину — старіння. Проте необхідно було визнати цей процес патологічним, тобто ненормальним.
Мечников та внутрішній світ людини
Одним із перших досліджувати механізми старіння почав наш співвітчизник Ілля Мечников. Він відстоював думку, що причиною старіння є макрофаги. Це нормальні імунні клітини, які «поїдають» уламки інших відмерлих клітин, або патогенних мікробів, що потрапили до організму. Та з часом, як вважав Мечников, вони стають активнішими і починають атакувати клітини людського тіла, що й призводить до старіння. Щоб уповільнити процес, потрібно приборкати макрофагів.
На думку Мечникова, робити це можна, впливаючи на мікрофлору кишечника. Саме з цією метою він популяризує болгарський йогурт, який містить певні корисні бактерії.
«Тогочасні знання про мікробіом кишечника та його роль — непорівнювані з сучасними, але попри це ідея Мечникова виявилася напрочуд вдалою і випередила свій час. Сучасні дослідження свідчать про те, що в процесі старіння мікрофлора кишечника справді змінюється таким чином, що в організмі посилюються запальні процеси. І тут справді задіяні макрофаги», — каже Віктор Досенко.
Вживання кисломолочних продуктів — це хороша практика, але помітно продовжити життя вони не допоможуть.
Богомолець і його сироватка
Наступний важливий крок у дослідженні процесів старіння зробив інший наш співвітчизник — Олександр Богомолець. Він одним із перших почав вивчати роботу сполучної тканини та дійшов висновку, що вона виконує важливу роль у процесах старіння — раніше ж сполучною тканиною серйозно не цікавилися, бо вважали її роль в організмі другорядною. Після низки досліджень і було створено сучасний Інститут фізіології НАН України, що названий іменем Олександра Богомольця.
Завдяки його роботам у 1930-х роках також створений перший у світі препарат з антитіл — сироватка Богомольця, або антиретикулярна цитотоксична сироватка (АЦС).
Щоб її приготувати, потрібна селезінка людини. Цей орган видаляють хірурги в разі травми — людина нормально продовжує жити без нього. З неї готують препарат, що містить білки сполучної тканини, і кілька разів вводять його в організм коня. У відповідь організм тварини виробляє антитіла проти сполучної тканини людини. Треба відібрати трохи крові у коня і виділити з неї фракцію, що містить багато таких антитіл. Це і є сироватка Богомольця.
«Створення цього препарату стало подією на рівні першого польоту в космос», — вважає Віктор Досенко.
У невеликих дозах сироватка викликає невелике ушкодження сполучної тканини і так стимулює її роботу. Препаратом стали лікувати різні складні захворювання, в тому числі серцево-судинні, онкологічні та різні імунодефіцитні стани. Численні тогочасні дослідження препарату на лабораторних тваринах, які проводили в Інституті фізіології, засвідчили: він збільшує тривалість їхнього життя.
«Є публікації та наукові звіти, підписані видатними медиками того часу, які свідчать про те, що сироватка працювала», — каже Віктор Досенко. Але за сучасними стандартами ефективність препарату не досліджували.
Аж до 90-х років минулого століття препарат випускався в Києві для потреб Радянського Союзу. Також його за ліцензією виготовляли у Франції — це був фактично безпрецедентний випадок в історії радянської фармпромисловості.
Після розвалу Союзу сироватку Богомольця припинили виробляти. Цьому, зокрема, сприяла епідемія СНІДу: адже для виробництва препарату використовувалися людські тканини, а це мало потенційний ризик заразитися на тоді ще невиліковну хворобу.
Чому «пігулки від старіння» не можна перевірити на людях
Сироватка Богомольця справді подовжує життя тваринам — але як щодо людей? Для цього спершу потрібно провести клінічні дослідження і переконатися, чи це можливо. Адже препарати, що були ефективні на тваринах, можуть не спрацювати.
Оскільки люди живуть значно довше за лабораторних тварин, провести такі дослідження за всіма правилами, щоб отримати статистично надійні результати, практично неможливо. Такий експеримент мав би тривати десятки років і до нього треба залучити тисячі учасників. Разом дослідник — дуже вірогідно — помре раніше, ніж учасники такого дослідження.
«Наука так і не придумала методику перевірки препаратів проти старіння на людях», — каже Віктор Досенко.
Крім сироватки Богомольця, є й інші речовини, які точно продовжують життя — це було доведено під час експериментів на тваринах. Але на людях їх не перевіряли із тих самих причин.
СМС-ки від клітин-зомбі
Один із найбільш перспективних наразі методів боротьби зі старінням, за словами Віктора Досенка, пов'язаний із контролем сенесцентних клітин. Про них дізналися на початку нинішнього століття. Вони можуть перебувати в будь-яких частинах людського тіла, вони безсмертні, вони не діляться — але змушують інші клітини старіти.
Для цього вони надсилають їм SMS (senescence-messaging secretome) — молекулярні «повідомлення» про те, що потрібно старіти. І клітини справді старіють після таких «СМСок». Сенесцентні клітини також називають клітинами-зомбі, або зістареними клітинами. В людському організмі вони наявні в будь-якому віці, але з роками їх усе більшає.
Виникає ідея: якщо в якийсь спосіб зменшити кількість таких клітин, то старіння має сповільнитися. І справді, сьогодні є клас препаратів, які називаються сенолітиками, — вони вбивають клітини-зомбі. В експериментах на мишах вони продовжують життя тварин більш як на 30%.
«Серед них є й такі, що довели свою ефективність на людях. Один із препаратів, зокрема, упродовж восьми місяців дозволив не те що уповільнити старіння людської шкіри, а навіть омолодити її», — розповідає Віктор Досенко.
Омолодження не для всіх
Та тут усе знову непросто. Сенесцентні клітини не тільки беруть участь в одному з механізмів старіння, але виконують інші важливі фізіологічні функції. Зокрема, вони забезпечують тканинний гомеостаз (так називають стан рівноваги середовища, важливий для життєвих процесів). Якщо сенесцентних клітин в організмі немає, або менше, ніж потрібно — працювати правильно він не буде.
Віктор Досенко стверджує, що сенолітики можуть використовуватися для того ж омолодження шкіри, але вдаватися до цього методу можна не всім. Спершу за допомогою спеціальних методів дослідження слід визначити, як багато таких клітин міститься в шкірі конкретного пацієнта. Якщо забагато — можна скоротити. Якщо кількість в нормі — тоді омолоджувати молоду шкіру буде не лише зайвим, але й шкідливим.
Серед сенолітиків є препарати, що схвалені для лікування певних хвороб, та жодні з них поки не вважаються ліками, що сповільнюють старіння. Навіть якщо вони справді на це здатні — отримати підтвердження від доказової медицини вкрай складно.
Менше їсти
Є ще один метод продовжити життя, ефективність якого добре доведена на тваринах, зокрема на мавпах. Він не потребує спеціальних препаратів або технологій — ідеться про зменшення кількості калорій, які споживає людина.
Найімовірніше, він спрацює на людях так само добре, як на інших тваринах. Проте багатьом (а тим паче гедоністам, які воліють їсти все, що заманеться) він не підійде.
Утім, будь-хто може спробувати цей спосіб на власний розсуд. Утім, ніколи точно не знаєш, чи справді він додав кілька років життя. І не забуваймо про якість: якщо вино та смачна й ситна їжа важливі для людини, то чи захоче вона жити до 120 років, але без таких дорогих для неї насолод?