Піски. Двоє з «Донбасу»
«Бандера» на зв’язку», – чути у рацію. У Пісках зміна вартових.
Замінивши двох друзів з «Карпатської січі», позивний «Донбас» і «Бандера» прийшли чергувати на бойовій позиції. Це передова. Не абстрактна зона неподалік лінії фронту, а саме «передова» – далі смуга нейтральної території і відразу ж укріпрайон проросійських бойовиків. Сюди летять міни і залпи «Градів». Перед позиціями регулярно курсує ворожий танк – постріляє і їде геть.
Показують, де зазвичай сидить снайпер. А з іншого боку регулярно помічають ворожих коригувальників. Регулярно заходять диверсійно-розвідувальні групи. Перед позицією вже давно ніхто не живе: якщо кого помітили – відразу зустрічають вогнем з кулеметів та гранатометів.
Обидва мають трохи більше 20 років за плечима, але спогадів про війну за цей рік забагато навіть для кількох життів. Були і під час штурму Попасної, і в Іловайську… Обидва пішли добровольцями з батальйону «Донбас».
За татуювання з гербом на шиї, «Донбас» ледь не поплатився життям, потрапивши у полон під Іловайськом. Розповідає, як пощастило втекти – додому пробирався кілька днів полями, харчуючись тим, що знайшов.
«Донбасом» він став у «Карпатській січі», до цього кликали «Білим».
Найважчі спогади хлопців – про те, як не могли забирати загиблих з поля бою, або ж коли забирали вже через кілька днів.
«Бандері» непросто повертатися додому: батьки вмовляють більше не їхати, заснути майже неможливо: «Я не міг заснути, В голові таке прокручується – битви…»
Поки стежать за лінією фронту, розповідають:
– Я пішов воювати, щоб до мене додому не прийшли – щоб не вбивали й не гвалтували. Більш за все дітей і жінок шкода – вони мирні люди, нічого поганого не зробили… Більше за все шкода дітей…
– З одного боку може я їх і чимось розумію, але з іншого – нічого не розумію… Наприклад, якби «ДНР» чи «ЛНР» були під українським прапором – не під російським – як був Майдан, так само і вони б вийшли проти влади, це було б зовсім по інакшому. Ніхто б не стріляв. А зараз вся країна воює проти сходу.
Кожен день як останній, життя не днями, а годинами…
Молодший брат «Донбаса» теж у «Карпатській січі», але про нього – наступна історія з циклу «Піски».
/ Анна Цигима, Андрій Баштовий