«Полегшити пропускну систему на сході в інтересах України» – комісар Ради Європи з прав людини

Комісар Ради Європи з прав людини Нільс Мужнієкс після візиту на непідконтрольні території розповів Громадcькому про ситуацію з розслідуванням воєнних злочинів, наголосив на проблемах, що виникли через обмеження руху для громадян України через так звану лінію зіткнення та корупцію на блок-постах українських військових, чому полегшення пропусконого режиму в інтересах України, а також чому припинення насильство проти ЛГБТ-спільноти має бути пріоритетом.

Порушення прав людини на сході України одна з найбільших проблем для держави. ОБСЄ дуже важко контролювати та фіксувати всі порушення з боку сепаратистів. Ви були у Донецьку, що про це думаєте?

Я пробув там менше доби, ідея моїх відвідин полягала в тому, щоб показати, що це повинен бути простір роботи Ради Європи. Очевидно, права людини ігноруються, а закони у всьому регіоні не сприймаються серйозно. ООН робить дуже важливу роботу: опитування жертв і все інше, що лише можна зробити за даних обставин. Це було би несерйозно, доповідати щодо ситуації з прав людини там, приїхавши на такий короткий час, тож я покладаюся на дані ООН. Натомість спробував розібратись у гуманітарній ситуації: хто страждає найбільше, про кого забули, до кого гуманітарна допомога не доходить. Очевидно, існує багато людей та інституцій, що мають гостру потребу в такій допомозі: люди у буферній зоні поруч із лінією фронту, старі люди, які не хочуть покидати власні домівки, не зважаючи на те, що вони знаходяться під перехресним вогнем. У загальному під цей вогонь потрапили цивільні люди з обох сторін. Тож певним чином це була дослідницька місія, я хочу повернутися, аби зайнятися власне серйозною роботою з питань прав людини. Проблеми ж із гуманітарною допомогою мають не лише території, контрольовані сепаратистами, але й урядові також.

Чи можливо взагалі фіксувати всі ці порушення під час війни?

Дуже важливо документувати зараз стільки, скільки можливо, записуючи свідчення людей, працюючи з різними неурядовими організаціями, зберігаючи фізичні докази, коли це можливо. Це буде необхідно не лише для того, аби потім притягнути винних до відповідальності, а ще і для того, аби виплатити компенсації постраждалим.

Ви говорите про жахливе становище справ із гуманітарною допомогою, це порушення прав людини, але чи не вважаєте ви причиною для занепокоєння кордон між зоною бойових дій та рештою України?

Так. Очевидно, існують ризики та випробування, які не можна ігнорувати, проте наша робота полягає у тому, аби спонукати знайти баланс між убезпеченням території та правами людини. Питання у тому, чи обмеження пропорційні небезпеці, чи необхідні вони, чи є спосіб підтримувати безпеку так, аби водночас не обмежувати права інших? Мене непокоїть, що регіон усе більше ізолюється: після введення пропусків, кількість людей, що в’їздять та виїжджають із зони АТО, зменшилась. І я чув скарги з обох сторін: від неурядових, міжнародних організацій, а також простих людей. Такий пропускний режим досить серйозно ускладнює життя. Я чув також про появу корупції на блокпостах і особисто бачив більш ніж кілометрові черги машин. На мою думку, це в інтересах України, заохочувати рух людей туди і назад, аби зменшити ізоляцію регіону настільки, наскільки це може зробити уряд, аби упевнитися, що громадяни України на іншій стороні не утиснені у правах і можуть у будь-який час приїхати до родичів, отримати пенсії та пільги, допомогу, документи. Робота на блокпостах повинна бути швидкою, ефективною і прозорою. Систему можна зробити менш бюрократизованою, і це в інтересах вашої держави, не ізолювати людей, адже, по-перше, вона має обов’язки щодо своїх громадян на іншій стороні, а, по-друге, якщо хочеш завоювати серця та розуми людей, потрібно показати, що робиш усе, що у твоїх силах.

Кажуть, Україна повинна прийняти Римський статут, який допоможе пізніше при розслідуванні воєнних злочинів. Є думка, що українська влада може виступає проти цього, боячись, що українські військові нестимуть відповідальність також. Які інструменти маєте ви, аби переконати уряд адаптувати Римський статут, і чи є взагалі сенс це робити?

Я маю нейтральний погляд на це. Кінець кінцем розбиратися з більшістю злочинів доведеться самому урядові: так було з Майданом, Одесою і з цим конфліктом також.

Чи буде це можливо із системою правосуддя, яку має Україна?

Це повинно бути можливим. Європа заохочує ваш уряд не лише до децентралізації, але і до реформ у системі правосуддя. Ми сподіваємося, це відбуватиметься досить швидко. Я говорив із людьми з прокуратури, які розповідали мені про процес над «Торнадо», інші розслідування щодо батальйону «Айдар. Я чекаю на їхні результати, але найважливіше, що всім дали зрозуміти: ніхто не матиме недоторканності за подібні злочини. Звісно, багато порушень дуже важко розслідувати: у Краматорську я чув звинувачення про те, що інша сторона цілеспрямовано обстрілює школи, лікарні тощо. У нас є деяка інформація від ОБСЄ, загалом же це дуже важко.

Та я закликаю Україну показати приклад у дотриманні законів війни та міжнародних законів.

Зростає проблема дезінформування: Росія користується цим для пропаганди і люди на сході держави часто вірять, що лише Україна відповідальна за порушення прав людини. Яким може бути ефективний спосіб боротися з дезінформацією?

Відповідь на пропаганду — не антипропаганда, а етична, відповідальна, якісна журналістика, свобода та різноманіття медіа. Але інстинктивна реакція на пропаганду — спроба її якось заблокувати, у сучасному світі це досить важко зробити. На мою думку, натомість потрібні великі інвестиції у громадське телебачення та радіомовлення російською. Інший спосіб — інформаційні буклети; дехто каже, що неможливо дістатися з цим до людей у Донецьку та Луганську, але чому би не створити інформаційні стенди на своїй стороні, де знаходилася би інформація, що розвінчує пропаганду, інформація про права мешканців території і те, що Україна робить, аби їх забезпечити? Тож є багато способів боротися з пропагандою, не порушуючи прав людини, не порушуючи демократичні засади.

Після нападу на Стамбульський гей-прайд, ви оприлюднили дуже жорстку заяву до турецького уряду щодо підтримки права на мирні демонстрації для будь-яких меншин, включно з ЛГБТ. Відомо, що сталося із нещодавнім «Київ-прайдом», але ми не почули жодної засуджувальної реакції з боку президента чи прем’єра. Західні партнери теж не прокоментували це. Чому, на вашу думку, так сталося?

Будь-яке насилля до ЛГБТ-особи, незалежно від того, чи це відбувається під час прайду, чи взагалі — недопустиме. Ця подія не відрізняється від турецької, і якщо я не прокоментував її, то лише через те, що був надто зайнятий у той час. Всі люди мають право висловлювати себе, у тому числі на мирних зібраннях, незалежно від їхньої статевої орієнтації. І захист людей — робота поліції. Так, люди, що з іншою думкою, також мають право висловлювати її, доки це не перетворюється на мову ненависті. І поки вони не переходять до насилля, нехай також говорять.

ЛГБТ-особи вразливі у багатьох місцях Європи, їм необхідна особлива підтримка, а також захист поліції.

Чи не непокоїть вас те, що кількість погроз у бік ЛГБТ лише зростає в Україні? У тому числі вони звучать і від деяких парламентарів.

Після революції багато людей звикли використовувати насилля, аби досягнути своєї мети. Ще півтора роки тому мене дуже занепокоїв феномен тітушок, бо це змушувало людей боятися і вони не були певними, чи поліція може їх захистити. Тоді було вирішено взяти захист у власні руки, а коли це відбувається, закон часто відходить на другий план. Очевидно, що у кризовій ситуації з економічними негараздами люди шукають цапа відбувайла, екстремісти не переслідуються законом так, як необхідно, тож меншини, особливо такі, як ЛГБТ, — перші, хто страждає від цього. Потрібно чітко дати зрозуміти: вразливі групи будуть захищені, кожна людина має однакові права, і саме це демократична Україна, за яку люди боролися на Майдані і продовжують боротися на Сході.

/ Максим Еріставі