«Постріл на мільйони». Як «Дід» знищив Су-25 пілота-вагнерівця
У червні 72-га окрема механізована бригада імені Чорних Запорожців зайшла на Донбас. І вже за кілька днів повідомила, що знищила російський Су-25, а також захопила у полон льотчика-вагнерівця. Цей успіх стався завдяки вправним діям військовослужбовця з позивним «Дід». Він разом із напарником поцілив у літак з ПЗРК «Ігла». Водночас це був перший бойовий досвід «Діда» у застосуванні ПЗРК. Й одразу знищення цілі вартістю 385 млн грн.
hromadske зустріло «Діда» на Донбасі. Ось його розповідь.
Повні штани адреналіну
Мене з напарником Артемом відправили на позицію стежити за небом. Повідомили, що там багато літає російської авіації. Коли ми заїхали, то побачили, що в районі Попасної справді багато літає їхніх літаків та «пташок». Але для ПЗРК вони були на далекій відстані, ми не могли їх дістати.
Проте якось побачили «Сушку». Він вилетів з вибалка. Метрів 50 над нами пронісся. Ми по рації зв'язалися, перепитали, чи не наш, що так спокійно полетів до нас у тил. Нам повідомили, що ні, не наш, і зараз повернеться. Тоді я став з однієї сторони посадки, а Артем з іншої. Літак розвернувся і просто на мене вилітає.
Напевно, він побачив мене з «Іглою» і різко взяв праворуч за посадку. І там Артем його «зустрів» — влучив у лівий мотор. А я вже навздогін другою ракетою поцілив у правий мотор. І він уже десь за посадкою впав. Водночас пілот катапультувався, його наші хлопці знайшли. Уже потім в інтернеті побачив, що то найманець-вагнерівець.
Які були враження від того, що збив літак? Адреналіну повні штани, як-то кажуть. Але й розуміння, що треба міняти позицію, звідти йти. По рації вже передали: готуйтеся, бо вже «вертушки» (вертольоти — ред.) летять по льотчика.
По сто грамів за збитий літак
Командир, нині вже покійний, «Партизан» зателефонував нашим, сказав готувати по сто грамів за збитий літак. Але він так і не встиг до нас… Тож ніяк не святкували. І як там святкувати, доки позиції розкидані? Свята поки жодного не було. Буде перемога — будем святкувати.
Загалом це був наш з Артемом перший бойовий пуск (з ПЗРК «Ігла» — ред.). До цього ми два дні проходили навчання. Це була наче комп’ютерна гра. Шолом одягаєш, береш ракету — вона там така як справжня, важча трохи. Але складніше в навчанні — легше в бою. І так ми два дні вчилися; інструктори розповідали, як захоплювати цілі й усе інше. Хлопці-інструктори бойові, з досвідом.
(72-га бригада на своїй фейсбук-сторінці повідомила, що тренажер стрільця-зенітника ПЗРК «Ігла» розробки київського НВП «Енергія 2000», придбали за кошти, які зібрав фонд «Повернись живим». І за декілька тижнів курс навчання пройшли 70 бійців.)
Позивний «Дід» дали через вік, мені — 58
У звичайному житті я працюю на київському паперовому комбінаті. «Дід» дали позивний через вік — мені вже 58. Старий уже, важкувато. На цій війні я вже ким тільки не був: і водієм, і кулеметником, і гранатометником, а зараз став зенітником.
Маю досвід АТО. Тоді був мобілізований, служив у 93-ій бригаді, був водієм. Коли 24 лютого почалося широкомасштабне вторгнення, то ми зібралися спілкою АТОвців, поїхали до військкомату. Там нам наказали о 12-й годині бути з речами, відправили в 72-гу бригаду. На вечір ми були в Броварах, а на ранок — у селі Скибин. Там відбивали ворожі атаки з Танею Чорновіл. Вона не в нашій бригаді, у неї така «блукаюча» команда була.
9 березня розбили колону росіян. Це була їхня перша спроба пройти. Там близько ста «коробочок» було, техніки їхньої. Здається, 19-го вони спробували знову йти. Теж зупинили. У нас там були дуже гарно обладнані позиції. Завдяки тому, що стояли Чернігів і Суми, ми встигли окопатися. І на Київщині авіація так просто не працювала, як на Донбасі. І не було стільки артилерії, як тут. Вони зараз цілодобово гатять і не припиняють, рівняють усе з землею.
***
Автор висловлює подяку волонтерській групі «енергетиків» за допомогу в поїздці на Донбас і пересуванні там.