Президент Бразилії – єдина, хто сів за стіл з Путіним на саміті G20 (огляд преси)

«Головний підсумок саміту G20: ізоляція Росії від Заходу посилюється» – такий заголовок статті у російській газеті Ведомости. Видання перелічує свідчення того, що Путіну в Австралії влаштували холодний прийом: на спільному фото він стояв у кутку, зустрічали його нижчі за рангом посадовці, прем'єр-міністр Канади порадив йому «забиратися з України». Втім, у Брісбені Путін таки провів двосторонні зустрічі з п'ятьма європейськими лідерами та прем'єром Австралії. З канцлером Німеччини Ангелою Меркель Путін спілкувався 4 години, до другої ночі. За інформацією одного з членів німецької делегації, Меркель залишилася невдоволеною перемовинами. Співрозмовник газети зазначає, що у нього склалося враження, ніби Німеччина готова відмовитися від Росії як від стратегічного партнера.

Важко зрозуміти, чому Путіна взагалі запросили на саміт «Великої Двадцятки», пише у редакційній статті Guardian Observer. Адже це подає сигнал, що його «геополітичне хуліганство» можна якось виправдати – а це не так. Путіну не місце серед еліти міжнародної системи, принципами та правилами якої він відверто нехтує. Заходу треба припинити сподіватися на зміну курсу Москвою і дати Путінові зрозуміти, що він буде небажаним гостем на світових форумах, доки не почне поважати суверенітет інших країн, верховенство міжнародного права та прав людини. Путін вразливий, вважає редколегія газети, і Захід має й далі продовжувати економічний тиск на Росію та посилювати підтримку НАТО. А світові лідери повинні припинити ставитися до президента Росії як до одного з них.

Бразилія не має позиції щодо конфлікту в Україні: це стало очевидно із заяв президента Ділми Руссеф на саміті «Великої Двадцятки». Про це пише бразильська газета O Globo. «Це внутрішні справи України, ми не втручаємося», – заявила президент журналістам в Австралії. Вона також була єдиною, хто сів за стіл до Путіна під час обіду. «Бразилія має стратегічне партнерство з Росією і від початку кризи відкрито не критикувала Путіна, якого західні країни звинувачують у розпалюванні хаосу в Україні», зазначає газета. Україна просила у Бразилії підтримки – але та її не надає, кажучи, що не підтримує жодну зі сторін конфлікту. Ділма Руссеф також поставила під сумнів те, що літак збили ракетою сепаратисти: вона заявила, що «насправді ніхто не знає, що сталося, немає переконливих доказів, хто це зробив».

Екс-Держсекретар США Генрі Кіссінджер дав інтерв’ю німецькому журналу Spiegel, у якому виклав своє бачення конфлікту в Україні. На його думку, Захід не врахував того, що «Україна довгий час була частиною Росії» і що «вона має для Росії особливе значення». На думку колишнього американського дипломата, анексію Криму не можна порівнювати з вторгненням Гітлера у Чехословаччину. Він вважає, що США та ЄС недооцінили вплив пропозиції Україні підписати Угоду про асоціацію з ЄС та не приділили достатньої уваги переговорам із Росією. Хоча, за його словами, це не означає, що реакція Росії була виправданою. Кіссінджер теж каже, що Україні треба чітко дати зрозуміти, що вона не має шансів вступити в НАТО – «адже країни Альянсу ніколи одностайно це не підтримають». На зауваження журналіста  – «ми ж не можемо сказати українцям, що вони не вільні вирішувати своє майбутнє», – Кіссінджер відповів запитанням: «Чому ні?».

Чи забули чехи, що таке моральна відповідальність? Таке питання розглядає автор колонки у Washington Post. У 25-ту річницю початку «Оксамитової революції» в Чехословаччині він згадує промову Вацлава Гавела у США після її перемоги. В ній Гавел говорив про важливість моральності в політиці та економіці та про те, що свої дії ми маємо засновувати «на відповідальності перед чимось значнішим, ніж наша родина, країна, компанія». Зараз, пише автор статті, чеський уряд відійшов від принципів Гавела. Чинний президент Мілош Земан регулярно робить заяви на підтримку путінського режиму та його агресивної політики в Україні. У час, коли Східну Європу знову накривають вітри небезпеки, чехам час згадати «заповіді» Гавела про моральну відповідальність і припинити мислити провінційно, підсумовує автор статті.